Постанова

від 20.09.2016 по справі 910/10238/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/10238/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: Лабатюк Я.М., довіреність б/н від 31.05.2016,

відповідача: Дрозд Т.О., довіреність №99 від 16.03.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016

у справі №910/10238/16 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про стягнення 376 402,82 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 376 402,82 грн, з яких: 295 975, 59 грн основного боргу, 59081,76 грн пені, 4 178,89 грн 3% річних та 17 166,58 грн інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором поставки продукції №12770К від 01.01.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі №910/10238/16 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 8; код 32104524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, буд. 3/2 Л.А, офіс 4; код 36184176) 295 975 (двісті дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 59 коп. основного боргу, 59 081 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят одна) грн 76 коп. пені, 4 178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн 89 коп. 3% річних, 17 166 (сімнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн 58 коп. інфляційних втрат та 5 646 (п'ять тисяч шістсот сорок шість) грн 04 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальностю "ЕКО" пені в розмірі 59 081, 76 грн, 3% річних у розмірі 4 178, 89 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 17 166, 58 грн. Суму судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 6210, 65 грн стягнути з позивача на користь відповідача.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на п. 8.1.2. Договору поставки, зазначив, що позивачем до суду не були надані документи, що містять дати реалізації товару кінцевому споживачу, а тому, на думку відповідача, фактично визначити період прострочення грошового зобов'язання, розрахувати кількість днів такого прострочення для підрахунку суми штрафних санкцій у вигляді пені та суми 3% річних, а також індексу інфляції та підтвердити арифметичну правильність і обґрунтованість розміру вказаних сум було неможливо.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі №910/10238/16. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі №910/10238/16 залишити без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання зобов'язань здійснений у відповідності до п. 8.1. Договору, з якого випливає, що оплата поставленого товару здійснюється відповідачем на свій вибір та в такі строки, зокрема, по закінченню 55 (п'ятдесят п'ять) календарних днів з дати поставки товару постачальником (п. 8.1.1. Договору). Таким чином, прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань перед позивачем за поставлений в рамках Договору товар починає свій перебіг з 56-го дня від дати поставки товару, відповідно за цей період позивачем і було здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. Щодо посилань апелянта на неврахування позивачем під час здійснення розрахунку штрафних санкцій п. 8.1.2 Договору, останній зазначив, що як вбачається із Договору, вказаним пунктом взагалі не визначено кількості днів з дати реалізації поставленого товару, протягом яких відповідач зобов'язаний сплатити вартість такого товару. На думку позивача, оскільки відповідач посилається на вказаний пункт Договору, то відповідно для підтвердження вказаних обставин, останній повинен був надати суду інформацію та документи, які підтверджують дати реалізації товару кінцевому споживачу, проте в матеріалах справи відсутні такі докази, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин п. 8.1.2 Договору.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/10238/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.09.2016.

В судове засідання, яке відбулось 20.09.2016 з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ренесанс Трейд" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки продукції №12770К (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах погоджених сторонами у цьому Договорі.

Згідно пункту 2.2. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної та іншої обов'язкової та визначеної чинним законодавством України, товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на товар.

Відповідно до пункту 8.1.1. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 55 (п'ятдесят п'ять) календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 296 034,98 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару відповідачу. Відповідач в свою чергу взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару за договором поставки належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 295 975,59 грн, з урахуванням часткової оплати.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначене також кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу за договором поставки продукції №12770К від 01.01.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 295 975,59 грн.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем строків оплати поставленого товару згідно договору, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" 3% річних у розмірі 4 178,89 грн та 17 166,58 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 4 178,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 17 166,58 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах розміру заявлених позовних вимог, за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов договору та вимог закону.

Також, внаслідок порушення відповідачем строків оплати поставленого товару згідно договору, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" пеню у розмірі 59 081,76 грн.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно розділу пункту 10.1. Договору у разі порушення стороною строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, нараховану на суму грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з оплати у визначений договором строк за поставлену продукцію позивачем нараховано 59 081,76 грн пені.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 59 081,76 грн. пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем було правомірно здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до п. 8.1. Договору. Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі щодо неврахування позивачем під час здійснення розрахунку штрафних санкцій пункту 8.1.2 Договору та ненадання останнім до суду документів, що містять дати реалізації товару кінцевому споживачу не приймаються судом до уваги, оскільки для підтвердження вказаних обставин апелянт повинен був надати відповідні докази, однак матеріали справи вказаних доказів не містять.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі №910/10238/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі №910/10238/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі №910/10238/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10238/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов