Рішення

від 19.09.2016 по справі 914/2019/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016р. Справа № 914/2019/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Анком-транс", с. Кам'янопіль Пустомитівського району Львівської області

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс", м. Одеса

до відповідача - 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення 12 995, 06 грн.

Суддя Манюк П.Т.

при секретарі Гринчишин О.О.

Представники:

від позивача: Вовк У.Я.- представник

від відповідача-1: Бондаренко І.М. - представник

від відповідача-2: не з'явився

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін, які з'явилися в судове засідання, роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12 995, 06 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.08.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2016 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві, усних та письмових поясненнях.

Представник відповідача-1 в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, додаткових письмових і усних поясненнях.

Відповідач-2 вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу, відповідно до вимог ст. 64 ГПК України, за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анком-транс" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (надалі - відповідач - 1) та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач - 2) про стягнення 12 995, 06 грн.

В обґрунтування позовних вимог до відповідача-1 позивач вказує на те, що 07 вересня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Анком-транс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» (замовник) було укладено договір № 60-с на сервісне обслуговування (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець, за завданням замовника, зобов'язується виконувати послуги по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту транспортних засобів (далі за текстом - «сервісне обслуговування»), а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду за надані послуги та виконану роботу.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що сервісне обслуговування може виконуватись з залученням або без залучення до цього запасних частин. Виконавець також має право згідно цього договору продати, а замовник купити та оплатити запасні частини. Замовник згідно цього договору, для сервісного обслуговування може надавати виконавцю свої запасні частини (п.1.3 договору).

На підставі п. 3.2. договору, позивачем було сформовано наряд-замовлення на виконання сервісного обслуговування транспортного засобу замовника, та 17.03.2016 р. представниками сторін було підписано наряд-замовлення № 48/03 на виконання сервісного обслуговування транспортного засобу Меrсеdеs Веn z Atego 1218 державний номерний знак НОМЕР_1, яким обумовлено роботи та запасні частини.

Згідно п. 2.2.10 договору, замовник зобов'язується в випадках надання своїх запасних частин для сервісного обслуговування своїх транспортних засобів, надати запасні частини на протязі 1 доби.

Пунктом 2.2.11 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) передбачено, що в разі несвоєчасного надання власних запасних частин замовником, він сплачує виконавцю штраф в розмірі 250 грн. (двісті п'ятдесят гривень 00 коп.) за кожну наступну добу прострочення.

Запасні частини відповідачем-1 було надано лише 25.04.2016р., що не заперечується сторонами, тобто прострочення передачі замовником виконавцю запасних частин становить 37 днів, у зв'язку з чим за несвоєчасну поставку запасних частин позивач просить суд стягнути з відповідача-1 штраф в розмірі 9 250,00 грн.

Відповідно до п. 3.7. договору після закінчення сервісного обслуговування на основі наряду-замовлення, яке підписується представниками сторін, оформляється акт виконаних робіт, який засвідчується уповноваженим представником замовника та скріплюється печаткою.

Як передбачено п. 4.1. договору, оплата за сервісне обслуговування та запасні частини здійснюється на основі:

- рахунку-фактури на передплату, який оформляється виконавцем згідно усної або письмової заявки від замовника.

- рахунку-фактури, акту виконаних робіт, видаткової накладної, які оформляються виконавцем на основі наряду-замовлення при оплаті по факту виконаних робіт.

Згідно з п. 4.3. договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) рахунок-фактура, оформлений виконавцем на основі наряду-замовлення при подальшій оплаті по факту виконаних робіт сплачується замовником на протязі 3 (трьох) календарних днів.

Як зазначає позивач, ним було виставлено рахунок-фактуру № 215 від 18.03.2016 р. на суму 32 100,00 грн. (з урахуванням пропонованих запасних частин), який скеровувався для оплати замовнику на його електронну пошту. 25.04.2016 р. після завершення виконання всіх робіт повторно було виставлено рахунок №СФ-0000378 на суму 16 454,00 грн. (без урахування запасних частин). Однак по жодному із зазначених рахунків оплату здійснено не було.

Лише 30.06.2016 р. відповідачем - 1 було перераховано на рахунок позивача суму в розмірі 9 974,00 грн, що на думку позивача свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, зважаючи що сума заборгованості у розмірі 9 974,00 грн, була сплачена відповідачем - 1 з порушенням умов договору щодо терміну розрахунків, позивач за період з 29.04.2016 р. по 30.06.2016 р.. нарахував 620,31 грн. пені, 338,75 грн. інфляційних нарахувань та 51,00 грн. - 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Як стверджує позивач, транспортний засіб після сервісного обслуговування відповідачем було лише 01.08.2016 р., тому у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 свого обов'язку щодо сплати за зберігання транспортного засобу після завершення ремонтних робіт (п. 2.2.5. договору) у відповідача-1 виникла заборгованість в сумі 2 735,00 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог до відповідача-2 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 позивач вказує на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анком-транс" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель) (надалі - відповідач-2) укладено договір поруки від 18.03.2016 р. № 1/03 (надалі - договір поруки).

Відповідно до п.1.2. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (боржник, відповідач-1) зобов'язання з оплати за надані кредитором послуги згідно з договором на сервісне обслуговування № 60-с від 07.09.2015 р. у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн 00 коп.).

Оскільки відповідачем - 1 умови договору виконані неналежним чином, просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, що виникла із договору і є забезпеченою порукою у розмірі 1 000, 00 грн.

У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, представник відповідача-1 позовні вимоги заперечив з мотивів відсутності у позивача запасних частин для сервісного обслуговування, що зумовило звернення відповідача-1 до третьої особи для їх замовлення. Погодження строку поставки запасних частин без застосування санкцій передбачених п.2.2.11 було обумовлено сторонами у наряді-замовленні № 48/03 від 17.03.2016р., графа «заявка на роботи» п. 6.

30.06.2016 року відповідачем-1 було отримано рахунок № СФ-0000541 від 06.06.2016р., акт виконаних робіт в двох екземплярах та претензію.

30.06.2016р. рахунок № СФ-0000541 від 06.06.2016р. був оплачений відповідачем-1 частково, а саме позиції № № 1-6, 9, 10 в сумі 9 974,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1794 від 30.06.2016р. та банківськими виписками.

Згідно з п. 2.2.5 договору, після повного виконання сервісного обслуговування Замовник протягом 2 (двох) днів зобов'язується забрати свій відремонтований транспортний засіб та старі запасні частини. В разі невиконання умов цього пункту, замовник сплачує виконавцю за зберігання транспортного засобу в ремонтній зоні 250,00 грн./добу, а стоянці - згідно діючого на цей час тарифу. Розмір плати за стоянку з 01.06.2016 р. встановлено наказом директора ТОВ «Анком-транс» № 01/06-1 від 01.06.2016р. і становить 25 грн./добу.

04.07.2016р. представник ТОВ «Продімпекс» прибув до ТОВ «Анком-транс» для того, щоб забрати транспортний засіб, проте позивач відмовив у видачі транспортного засобу з огляду на відсутність належної довіреності чи іншого документа виданих ТОВ «Продімпекс», які б підтверджували повноваження представника на вчинення конкретних правочинів у конкретному правовідношенні.

Відповідно до акта приймання-передачі транспортного засобу згідно договору на сервісне обслуговування № 60-с від 07.09.2015 р., транспортний засіб Mercedes-benz Antego1218, держаний номерний знак НОМЕР_1 був переданий позивачем представнику відповідача - 1 - ОСОБА_4 (діяв на підставі довіреності № 2 від 30.06.2016 р.) - 01.08.2016р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із таких мотивів:

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 07 вересня 2015 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір № 60-с на сервісне обслуговування.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець, по завданню замовника, зобов'язується виконувати послуги по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту транспортних засобів, а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду за надані послуги та виконану роботу.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що сервісне обслуговування може виконуватись з залученням або без залучення до цього запасних частин. Виконавець також має право згідно цього договору продати, а замовник купити та оплатити запасні частини. Замовник згідно цього договору, для сервісного обслуговування може надавати виконавцю свої запасні частини (п.1.3 договору).

17.03.2016 р. між позивачем та відповідачем - 1 було підписано наряд-замовлення № 48/03 на виконання сервісного обслуговування транспортного засобу Меrсеdеs Веn z Atego 1218, державний номерний знак НОМЕР_2, яким обумовлено роботи.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 9 250,00 грн., позивач вказує на порушення відповідачем п. 2.2.10 договору, відповідно до якого замовник зобов'язується в випадках надання своїх запасних частин для сервісного обслуговування своїх транспортних засобів, надати запасні частини на протязі 1 доби.

Заперечуючи позовні вимоги в цій частині, відповідач - 1 вказує на відсутність у позивача на момент оформлення наряду-замовлення вказаних запасних частин, що зумовило необхідність їх замовлення у третіх осіб.

Аналіз наряду-замовлення від 17.03.2016 р. № 48/03, що складений позивачем та підписаний представником відповідача (ОСОБА_6) свідчить, що в п. 6 заявки на роботи вказано простій до 25.04.2016 р. без зазначення його вартості. Пункти 1 та 2 переліку запчастин та матеріалів, де йдеться про комплекти зчеплення VALEO та IUK, що зазначені на звороті наряду-замовлення перекреслені, представниками сторін взагалі не підписані. Тобто, наряд-замовлення № 48/03 від 17.03.2016 р. підтверджує погодження позивачем та відповідачем - 1 безоплатного простою транспортного засобу, та свідчить про неузгодження сторонами іншого терміну поставки запасних частин, а запасні частини відповідачем-1 було надано 25.04.2016р., що не заперечується сторонами.

Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування відповідачу-1 штрафу за несвоєчасну поставку запасних частин в сумі 9 250, 00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 3.7. договору, після закінчення сервісного обслуговування на основі наряду-замовлення, яке підписується представниками сторін, оформляється акт виконаних робіт, який засвідчується уповноваженим представником замовника та скріплюється печаткою.

Як зазначає позивач, ним було виставлено рахунок-фактуру № 215 від 18.03.2016 р. на суму 32 100,00 грн. (з урахуванням пропонованих запасних частин), який скеровувався для оплати замовнику на його електронну пошту. 25.04.2016 р. після завершення виконання всіх робіт повторно було виставлено рахунок № СФ-0000378 на суму 16 454,00 грн. (без урахування запасних частин). Однак по жодному із зазначених рахунків оплату здійснено не було. Вказані рахунки, за інформацією позивача, надсилалися відповідачу на його електронну адресу.

Пленумом Вищого господарського суду України в постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в п.2.5. зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на це, суд не вважає скріншоти зроблені з електронної пошти позивача належним доказом виставлення рахунків відповідачу-1. Крім цього, аналіз представлених позивачем вказаних доказів свідчить, що зазначені рахунки не надсилалися на електронну адресу відповідача, що зазначена в договорі, а на іншу електронну адресу.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, 30.06.2016 року відповідачем-1 засобами поштового зв'язку було отримано рахунок № СФ-0000541 від 06.06.2016р. та акти виконаних робіт. Даний рахунок був оплачений відповідачем-1 частково, а саме позиції № № 1-6, 9, 10 в сумі 9 974,00 грн (згідно платіжного доручення № 1794 від 30.06.2016р.). Таким чином, датою оформлення виконання сервісного обслуговування транспортного засобу Mercedes Benz Antego, держаний номерний знак НОМЕР_1 слід вважати 30.06.2016 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача - 620,31 грн. пені, 338,75 грн. інфляційних нарахувань та 51,00 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати за сервісне обслуговування до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 2 735,00 грн. пов'язаної з невиконанням відповідачем-1 обов'язку щодо сплати за зберігання транспортного засобу після завершення ремонтних робіт за період з 25.04.2016 р. по 01.08.2016 р. суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, відповідач - 1 зобов'язаний забрати свій відремонтований транспортний засіб після повного виконання сервісного обслуговування протягом 2-х (днів).

Як встановлено судом, Відповідач-1 в порушення умов договору не забрав транспортний засіб протягом 2-х днів з моменту, коли дізнався про повне виконання сервісного обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки датою оформлення повного виконання сервісного обслуговування транспортного засобу Mercedes Benz Antego 1218, держаний номерний знак НОМЕР_1, є 30.06.2016 р., а строк передбачений п. 2.2.5 договору припав на вихідний день - 02.07.2016р., початком перебігу строку слід вважати 04. 07. 2016 р.

Згідно наказу директора ТОВ «Анком-транс», розмір плати за стоянку з 01.06.2016р. становив 30 грн/добу.

Як встановлено судом, транспортний засіб Mercedes Benz Antego 1218, держаний номерний знак НОМЕР_1 був переданий 01.08.2016 р. позивачем представнику відповідача-1 - ОСОБА_4, (діяв на підставі довіреності № 2 від 30.06.2016р.) згідно акту приймання-передачі транспортного засобу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з невчасним виконанням відповідачем-1 обов'язку забрати автомобіль в строк передбачений п.2.2.5 договору, що пов'язано із неналежним оформленням ним документів для отримання автомобіля, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача - 1 заборгованості за зберігання транспортного засобу на стоянці позивача підлягають задоволенню частково в сумі 840 грн. за період з 04.07.2016р. по 31.07.2016р. (27 днів).

Як вбачається із долучених до позовної заяви доказів, між позивачем та відповідачем-2 (ФОП ОСОБА_1.) було укладено договір поруки від 18.03.2016 р. № 1/03. Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором (позивачем) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (боржник) (відповідач-1) зобов'язання у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.), що випливає з договору на сервісне обслуговування.

Таким чином, позивач просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" та його поручителя - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як із солідарних боржників суму заборгованості за договором, в розмірі передбаченому п. 1.2. договору поруки, а саме 1 000 грн.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Виходячи із приписів ст. 555 ЦК України, якщо боржник порушує виконання свого зобов'язання перед кредитором, то кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання від поручителя.

Чинне цивільне законодавства не містить прямої вказівки про нікчемність укладеного між сторонами договору поруки, такий в судовому порядку недійсним не визнавався, тобто є правомірним в силу статті 204 Цивільного кодексу України, а тому породив між його сторонами взаємні права та обов'язки. З огляду на вищенаведене, твердження відповідача-1 про фіктивність договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем - 2 судом до уваги не приймаються.

Як встановлено судом, позивач звертався до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" з вимогою про сплату заборгованості за договором, однак доказів пред'явлення вимоги до поручителя, зокрема відмітки поручителя на письмовій вимозі про прийняття вимоги або поштового повідомлення з відміткою про вручення такої вимоги поручителю поштою, позивач не представив.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не представив доказів звернення з вимогою до поручителя (відповідача - 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1), тому в задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача - 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» та відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача - 1 пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» (65009, м. Одеса, площа Десятого квітня, 1, код ЄДРПОУ 31770903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анком-транс» (81100, Львівська область, Пустомитівський район, с. Кам'янопіль, код ЄДРПОУ 32801696) суму в розмірі в розмір 929, 07 грн., з яких:

- 840 грн. заборгованості;

- 89,07 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 26.09.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.