Рішення

від 21.09.2016 по справі 922/2463/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р.Справа № 922/2463/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Росинка", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Юніверсал", м. Харків про розірвання договору та стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 25.05.2016 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Росинка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Юніверсал", в якому просить: розірвати договір поставки № 17/07-03 від 17.07.2015 року, укладений між сторонами, а також стягнути з відповідача суму сплаченого авансу у розмірі 633000,00 грн., неустойку у розмірі 229357,00 грн. та сплачений судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2016 року вказана позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05 вересня 2016 року об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2016 року відкладено розгляд справи на 21 вересня 2016 року об 12:00 год.

20 вересня 2016 року від позивача до канцелярії суду надійшов уточнений розрахунок пені за вх. № 31061, відповідно до якого позивач заявляє до стягнення суму пені у розмірі 116472,00 грн.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог, приймає до провадження та продовжує розгляд справи з урахуванням зменшення суми пені.

В призначеному судовому засіданні 21.09.2016 року був присутній представник позивача, який надав із супровідним листом додаткові докази по справі за вх. № 31130, які долучені судом до матеріалів справи. Також представник позивача просить суд задовольнити позов з урахуванням зменшення суми пені.

Відповідач свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не направив, витребувані судом документи не надав. Ухвала господарського суду Харківської області від 26 липня 2016 року про порушення провадження у справі та ухвала від 05 вересня 2016 року про відкладення розгляду справи повернулись до господарського суду з позначкою пошти "За закінченням строку зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача: згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61058, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вул. Ромен Роллана, буд. 12, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі, а саме ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи, направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з’явився у засідання суду та своїм правом на участь не скористався, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Юніверсал" (постачальником, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Росинка" (покупцем, позивачем) був укладений договір поставки № 17/07-03, за яким постачальник зобов'язувався протягом строку дії даного договору поставляти, а покупець - приймати та оплачувати продукцію, зазначену в додатково погоджених заявках та специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, специфікація на товар направляється в письмовій формі; заявка на товар може надаватися за допомогою факсимільного, електронного та телефонного зв'язку.

Відповідно до умов договору були сформовані специфікації № 1 та № 2 від 17.07.2015 року про поставку товару (сахар-пісок) на загальну суму 844000,00 грн.

Виконуючи свої зобов'язання по оплаті продукції, 21.07.2015 року покупець здійснив перерахування коштів на рахунок постачальника в загальній сумі 633000,00 грн. по специфікації № 2, проте постачальник в свою чергу не здійснив жодних дій щодо відвантаження товару чи надання будь-якої інформації щодо причин такої затримки.

На підставі вказаного, позивач і звернувся до суду з позовом про розірвання договору поставки, стягнення з відповідача суми авансу у розмірі 633000,00 грн. та суми пені у розмірі 116472,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Специфікації № 2 до Договору поставки № 17/07-03 від 17.07.2015 року, постачальник у відповідності до умов договору поставки зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сахар-пісок) на загальну суму 633000,00 грн. Товар поставляється на протязі 2-х днів з моменту передплати 100% вартості товару на р/о продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2015 року покупець здійснив перерахування коштів на рахунок постачальника в загальній сумі 633000,00 грн. по специфікації № 2, що підтверджується платіжними дорученнями: № 451 від 21.07.2015 року на суму 211000,00 грн., № 459 від 22.07.2015 року на суму 10000,00 грн., № 455 від 22.07.2015 року на суму 150000,00 грн., №458 від 22.07.2015 року на суму 112000,00 грн., № 454 від 22.07.2015 року.

Доказів поставки товару у строк, передбачений умовами договору та Специфікацією № 2 , відповідачем до суду надано не було, що дає підстави вважати договірні зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару на загальну суму 633000,00грн. не виконаними.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач цим правом скористався та звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 633000,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду ані доказів поставки оплаченого позивачем товару в установлений Договором строк, ані доказів повернення суми попередньої оплати, суд вважає позовні вимоги про стягнення авансу (попередньої оплати) в розмірі 633000,00 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 116472,00 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 Договору поставки сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язку з поставки товару, яке виражено в порушенні строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару за кожен день прострочки. Застосування даного пункту можливе за умови проведення передплати за товар покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені, відповідно до якого сума пені за період з 21.07.2015 року по 22.01.2016 року складає 116472,00 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 116472,00 грн. підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про розірвання договору поставки № 17/07-03 від 17.07.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Як встановлено судом, відповідач допустив істотне порушення умов Договору, оскільки не здійснив поставку оплаченого позивачем товару і тим самим позбавив позивача того, на що він розраховував при укладанні Договору.

У зв'язку з цим, суд вважає вимогу про розірвання Договору поставки №17/07-03 від 17.07.2015 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 611 651, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати Договір поставки № 17/07-03 від 17.07.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю " Грін Юніверсал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Росинка".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Юніверсал" (61058, м. Харків, вул. Ромен Роллана, буд. 12, код ЄДРПОУ 38493717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Росинка" (03680, м. Київ, вул. Е. Потьє, буд. 6, код ЄДРПОУ 39391402) 633000,00 грн. сплаченого авансу, 116472,00 грн. пені та 12620,08 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/2463/16