Ухвала

від 22.09.2016 по справі 813/3684/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Справа № 876/4839/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представників позивача : ОСОБА_1

представника відповідача: Боднар Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) №0000341702 від 03.04.2015.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 позов було задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що судом першої інстанції неповно були з'ясовані обставини по справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі посилається на те, що податковий кредит за листопад 2014 року, в якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість (далі - ПДВ), сформований підприємцем з попередніх звітних періодів, а саме : грудень 2013 року, січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року, за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) та запчастин. При цьому, до перевірки не було надано подорожні листи вантажних автомобілів в міжнародному сполученні. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Боднар Л.Б., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, представника позивача ОСОБА_1, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 20.03.2015 ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено позапланову виїзну документальну перевірки з питань правомірності нарахування ФОП ОСОБА_3 бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2014 року, за результатами якої було складено акт № 581/17-02/2505521157.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), чим завищено податковий кредит за листопад 2014 року на 96850 грн. та п.200.4 ст.200 ПК України, чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року на 96 850 грн.

На підставі вказаного акта було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000341702 від 03.04.2015, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24 212,50 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції послався на те, що для перевірки підприємцем були надані податкові накладні, що підтверджують податкові зобов'язання за звітний період; реєстр виданих і отриманих податкових накладних за листопад-грудень 2014; видані та отримані накладні за 2013-2014 рік на ТМЦ; відповідні банківські виписки ПАТ «ВіЕс Банк» та Універсалбанк за попередні звітні періоди - грудень 2013, січень 2014, лютий 2014, травень 2014, червень 2014, липень 2014, серпень 2014, жовтень 2014 та листопад 2014, що підтверджують оплату за придбані ПММ; акти на виконані роботи та послуги; накладні СМІІ; рахунки-фактури; заявки, які використовувалися для обліку. Відповідачем у акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 до перевірки не надано подорожні листи вантажних автомобілів в міжнародному сполученні, згідно яких підприємець вираховував витрати на ПММ. Відповідно не встановлено кількість ПММ, витрачених при здійсненні перевезень і не має можливості обчислити їх вартість для включення до складу податкового кредиту попередніх звітних періодів. Проте, судом першої інстанції у ході розгляду даної справи, досліджувалася адміністративна справа № 813/2807/15, у якій, зокрема, наявні оригінали подорожніх листів. У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку, що на кожну господарську операцію позивачем виписувався подорожній лист, із зазначенням виду та номера транспортного засобу та причепу, який здійснював перевезення, прізвище водія, зазначено показання спідометра при виїзді з гаражу та при поверненні в гараж, на основі яких рахується фактичний пробіг автомобіля за круговий рейс; фактичний розмір витрат пального та вказаний пробіг автомобіля, маршрут руху транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту: відстань в кілометрах та інші фактичні дані.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ПК України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, у відповідності до п. 177.4 ст.177 ПК України, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного(податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити : назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вірно встановив суд першої інстанції, між ТзОВ «Укрпетроліумгруп» - (Продавець) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 1143/14 від 17.10.2014, за умовами якого, Продавець бере на себе зобов'язання поставити Покупцю нафтопродукти (Товар) в обумовлений термін. Покупець зобов'язується сплатити за поставлений Товар обумовлену плату. Сторони виконують свої зобов'язання на підставі даного договору та заявки на відвантаження Товару.

Згідно з п. 3.1 п. 3 договору, Товар поставляється Покупцю партіями, в кількості і по ціні, зазначеної в заявках на умовах ЕХW (нафтобаза Продавця - пункт поставки), СРТ (- пункт призначення Покупця), FСА або інше.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивачем було надано та долучено до матеріалів справи податкові накладні за фактом продажу палива дизельного № 856 від 24.10.2014, № 116 від 05.11.2014, накладні на відпуск ПММ № 014-241014-6993 від 24.10.2014 та № 014-051114-7347 від 05.11.2014, платіжні доручення на оплату № 16 від 24.10.2014, № 14 від 24.10.2014, № 26 від 06.11.2014.

Факт розрахунку по договору підтверджується випискою з банківського рахунку від 24.10.2014 на суму 93 910,28 грн. та від 06.11.2014 на суму 88 516,24 грн.

Між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Окко-Бізнес» було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01БДГ-461 від 20.10.2011, на виконання умов якого позивачем було надано та долучено до матеріалів справи за фактом продажу ПММ податкові накладні № 327195 від 04.12.2013, № 331512 від 17.12.2013, № 331685 від 25.12.2013, № 1856 від 14.01.2014, № 3546 від 17.01.2014, № 3628 від 22.01.2014, № 30547 від 07.02.2014, № 158384 від 05.06.2014, № 186940 від 11.07.2014, а також накладні на відпуск палива дизельного та банківські виписки, що підтверджують оплату на рахунок ТзОВ «Окко-Бізнес» за придбане дизпаливо від 24.12.2013 на суму 46 940,40 грн, від 17.12.2013 на суму 46 438,90 грн., від 03.12.2013 на суму 45 686,65 грн., від 13.01.2014 на суму 23 382,50 грн., від 16.01.2014 на суму 23 255,25 грн., від 21.01.2014 на суму 23 280,50 грн.. від 04.06.2014 на суму 55 852,65 грн., від 11.07.2014 на суму 33 860.25 грн.

Між ПП «Окко-Бізнес Контракт» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 240БКДГ-0098 від 09.07.2014, що підтверджується виписаними податковими накладними № 12461 від 23.07.2014, № 14678 від 29.07.2014, № 32669 від 28.08.2014.Також долучено накладні на відпуск палива дизельного № 240БКДГ-0098-9031520002 від 23.07.2014, № 240БКДГ-0098-9031625119 від 29.07.2014. Факт розрахунку по договору підтверджується випискою з банківського рахунку від 22.07.2014 на суму 33 481,50 грн., від 28.07.2014 на суму 66 498,90 грн.

Також, ПП «Сіті Лайн» за фактом продажу ФОП ОСОБА_3 було виписано податкову накладну № 245 від 19.05.2014, платіжне доручення на оплату № 558 від 06.12.2013, накладна № 5045 від 19.05.2014.

ТзОВ «Автотранс Дік» за фактом надання послуг щодо перевірки технічного стану автомобіля було виписано податкову накладну № 105 від 24.10.2014, а також платіжне доручення № 14 від 24.10.2014, акт приймання-здавання виконаних робіт № 11/03-0011 від 03.11.2014.

ТзОВ «Шипшина» за фактом продажу запчастин було виписано податкову накладну № 558 від 06.12.2013, а також накладну № 76753 від 06.12.2013 та платіжне доручення на оплату № 521 від 06.12.2013.

Асоціацією міжнародних перевізників України, за фактом надання послуг було виписано податкову № 614 від 04.12.2013 та видано квитанцію на оплату № 11777 від 04.12.2013, акт на надання послуг № АСМ 00090547 від 05.12.2013.

Колегія суддів вважає, що на момент продажу ПММ та запчастин ФОП ОСОБА_3, вказані вище постачальники ТМЦ мали статус платника ПДВ, а виписані ними податкові накладні в повному обсязі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, до перевірки позивачем були надані акти здачі-прийняття виконаних робіт, які підтверджують здійснення послуг з міжнародних перевезень багажу автомобільним транспортом, що також підтверджено самим актом перевірки та міжнародні автомобільні накладні (СМR), які є юридичними документами, що призначені для списання ТМЦ згідно «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (розділ 1 пункт 11.1 Правил).

Крім того, судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено подорожні листи (оригінали), які містяться в матеріалах справи № 813/2807/15, які виписувалися позивачем на кожну господарську операцію із зазначенням виду та номера транспортного засобу та причепу, який здійснював перевезення, прізвище водія, зазначено показання спідометра при виїзді з гаражу та при поверненні в гараж, на основі яких рахується фактичний пробіг автомобіля за круговий рейс, фактичний розмір витрат пального та вказаний пробіг автомобіля, маршрут руху ТЗ від початкового до кінцевого пункту маршруту, відстань в кілометрах та інші фактичні дані.

У подорожніх листах, які містяться в матеріалах справи №813/2807/15 вказані відстань та показники спідометру автомобілів.

Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що висновки податкового органу про завищення відстаней між маршрутами при здійснені вантажних перевезень та, як наслідок, завищення витраченого палива по цих маршрутах, з тих підстав, що відстані, зазначені у подорожніх листах, не відповідають даним мапи автомобільних доріг України та Європи, яка є загальнодоступною в мережі Інтернет, суд вважає безпідставними, оскільки такі дані щодо відстаней в подорожніх листах вантажного автомобіля повинні відповідати показникам спідометра. Вказана позиція підтверджується ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №876/10314/15, якою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі № 813/2807/15 - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані акти на виконані роботи, накладні СМR, рахунки фактури, заявки, що використовувалися для обліку витрат на придбання ПММ при здійсненні вантажних перевезень, на підставі яких сформовано податковий кредит за листопад 2014 року.

Таким чином, факт виконання господарських операцій із ФОП ОСОБА_3 підтверджується належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для їх скасування.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, як і не були спростовані вони в ході апеляційного розгляду, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року по справі № 813/3684/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст ухвали складено 27.09.2016.