Ухвала

від 21.09.2016 по справі 820/2734/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р.Справа № 820/2734/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі № 820/2734/16

за позовом Дочірного підприємства "Харківспецгасіння" Колективного підприємства"Харківспецсервіс"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

третя особа - Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірне підприємство "Харківспецгасіння" Колективного підприємства "Харківспецсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 06.05.2016 року № 0000291402, № 0000281402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 р. по справі № 820/2734/16 адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 06.05.2016 року № 0000291402, № 0000281402.

Відповідач, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 р. по справі № 820/2734/16 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Дочірного підприємства "Харківспецгасіння" Колективного підприємства "Харківспецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Велторг 2013" за період січень 2014 року; з ТОВ "Мірра - Торг" за період лютий 2014 року, квітень 2014 року; з ПП "Електроюжмонтаж" за період лютий 2014 року, квітень 2014 року; з ТОВ "Алегро Компані" за період травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року; з ТОВ "Олантіс" за період травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року; з ТОВ "Олівія Інвест" за період липень 2014 року; з ТОВ "Хімагробуд" за період березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, про що було складено акт № 192/20-33-14-01-03/34470916 від 18.04.2016 р. (т.1, а.с. 23-102).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- ч. 1 ст. 1, п. 2 ст. 3, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 р. за № 168/704; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 408241 грн., а саме: у лютому 2014 року у сумі 115988 грн., у квітні 2014 року у сумі 18180 грн., у травні 2014 року у сумі 13231 грн., у червні 2014 року у сумі 18695 грн., у липні 2014 року у сумі 88493 грн., у березні 2015 року у сумі 47154 грн., у квітні 2015 року у сумі 40118 грн., у травні 2015 року у сумі 42669грн., у червні 2015 року у сумі 23713 грн.

- ст.1, п.2 ст. 3, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, п.п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму1272935 грн., у т.ч. у 2014 році на суму 1272935 грн.; занижено фінансовий результат на загальну суму 768270 грн., у т.ч. у 2015 році на суму 768270 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 367417 грн. (в т.ч. за 2014 рік у розмірі 229128 грн., у 2015 у розмірі 138289 грн.).

На підставі акту Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 06.05.2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000291402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 510301,25 грн. (з яких за податковим зобов'язанням 408241 грн., за штрафними санкціями 102060,25 грн.) та № 0000281402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 459271,25 грн. (з яких за податковим зобов'язанням 367417 грн., за штрафними санкціями 91854,25 грн.) (т.1, а.с. 103-104).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Велторг 2013", ТОВ "Мірра - Торг", ПП "Електроюжмонтаж", ТОВ "Алегро Компані", ТОВ "Олантіс", ТОВ "Олівія Інвест", ТОВ "Хімагробуд" мали реальний характер, підтверджені первинними документами, в зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав господарські операції з ТОВ "Велторг 2013", ТОВ "Мірра - Торг", ПП "Електроюжмонтаж", ТОВ "Алегро Компані", ТОВ "Олантіс", ТОВ "Олівія Інвест", ТОВ "Хімагробуд".

При цьому, в акт перевірки не увійшли відносини з ТОВ "Велторг 2013", ТОВ "Мірра - Торг", ТОВ "Алегро Компані", оскільки первинна документація по даних суб'єктах господарювання була вилучена на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/28455/14-к та відповідно до протоколу обшуку від 09.10.2014 р., здійсненого ст. слідчим СУ ГУМВС в Х/о Вишницькою О.Є. На адресу слідчого органу було направлено листа з проханням надання копій вилученої документації або забезпечення доступу до них. Проте, станом на дату реєстрації акту перевірки, відповідь позивач не отримав. Дана обставина також підтверджена податковою перевіркою та відображена в акті (т.1, а.с.26).

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Олантіс" у періоді, що перевірявся, були укладені наступні договори поставки комплектуючих: № 25 від 07.07.2014 р., № 21 від 09.06.2014 р., № 22 від 10.06.2014 р., № 24 від 18.06.2014 р., № 18 від 08.05.2014 р., № 17 від 07.05.2014 р. (т.4, а.с.24-25, 29-30, 35-36, 40-41, 46-47, 51-52).

Відповідно до п.1.1 договорів постачальник (ТОВ "Олантіс") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити комплектуючі відповідно до додатку до договору.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Олантіс" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме копії видаткових накладних, копії податкових накладних, а також витяги з журналу довіреностей (т.4, а.с. 37-39, 48-50, 53-55, 26-28, 42-45, 31-34, 95-100).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Олантіс" проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку (т.4, а.с. 56-61).

Колегія суддів зазначає, що позивачем з ТОВ "Олантіс" належним чином підтверджені договірні відносини, про що свідчать первинні документи. Інших доказів нереальності господарських операції з ТОВ "Олантіс" відповідачем ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не зазначено, а тому колегія суддів вважає висновок податкового органу щодо заниження суми податкового кредиту на 51131 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 255655 грн. необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Між позивачем та ТОВ "Олівія Інвест", у перевіряємому періоді, були укладені наступні договори на виконання робіт № 369 від 15.07.2014 р., №359 від 09.07.2014 р., № 368 від 15.07.2014 р., № 363 від 10.07.2014 р., № 362 від 10.07.2014 р., № 366 від 14.07.2014 р., № 364 від 11.07.2014 р., № 365 від 11.07.2014 р., № 360 від 09.07.2014 р., № 357 від 08.07.2014 р., № 356 від 08.07.2014 р., № 355 від 07.07.2014 р., № 354 від 07.07.2014 р., № 369 від 15.07.2014 р. (т.3, а.с. 72-73, 83-84, 96-97,107-108, 124-125, 137, 153-154, 162-163, 171-172, 182-183, 200-201, 213-214, 223-224).

Згідно п. 1.1.1 вказаних договорів, замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ "Олівія Інвест") зобов'язується виконати наступні роботи: будівельно-монтажні роботи, відповідно до додатку1 до договорів. Відповідно до п. 1.2. вказаних договорів об'єм, характер і вартість робіт, передбачених у п. 1.1 цього договору, визначаються додатком, погодженим сторонами, який є невід'ємною частиною цього договору і підставою для проведення розрахунків. Відповідно до п. 3.1. Договорів вартість всіх доручених виконавцю по цьому договору робіт визначається у сумі вартості фактично виконаних робіт, що підтверджується актом приймання здавання робіт відповідно додатку 1 до договорів.

Об'єкти та види робіт, що виконувалися за договорами, містяться як в кошторисній документації, так і в актах приймання виконаних будівельних робіт, що допускається чинними будівельними нормами.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Олівія Інвест" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме копії витратних накладних, копії податкових накладних, а також витяги з журналу довіреностей, специфікації на комплектуючи (т.4, а.с. 26-28, 31-34, 37-39, 42-45, 48-50, 53-55, 95-100).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Олівія Інвест" проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку (т.3 а.с. 234-241).

Колегія суддів зазначає, що позивачем з ТОВ "Олівія Інвест" належним чином підтверджені договірні відносини, про що свідчать первинні документи. Інших доказів нереальності господарських операції з ТОВ "Олівія Інвест" відповідачем ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не зазначено, а тому колегія суддів вважає висновок податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту на 69288 грн., та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 346440 грн. є необґрунтованим та документально не підтвердженим.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП "Електроюжмонтаж" у перевіряємому періоді були укладені договори поставки комплектуючих: № 14 від 03.04.2014 р., № 15 від 04.04.2014 р. (т.3 а.с. 243-244, т.3 248-249).

Згідно п.1.1 договорів, постачальник (ПП "Електроюжмонтаж") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити комплектуючі відповідно до додатку до договору.

Реальність господарської операції між позивачем та ПП "Електроюжмонтаж" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме копії видаткових накладних, копії податкових накладних, а також витяг з журналу довіреностей (т. 3, а.с.245-247, 250, т.4, а.с. 1-3, 95-100).

Розрахунки між позивачем та ПП "Електроюжмонтаж" проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку (т.4, а.с.4).

Колегія суддів встановила, що документи по господарським операціям з ПП "Електроюмонтаж" за лютий 2014 року не надавались до перевірки, оскільки відображені у податковому компромісі у травні 2015 року.

Відповідно до п. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» № 63-VIII від 25.12.2014 року податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Контролюючим органом було прийнято рішення щодо погодження застосування податкового компромісу щодо податкового кредиту за лютий 2014 у сумі 134168 грн. та податку на прибуток за податковими накладними № 3, 5, 4 від 12.02.2014 р., №8, 6 ,7, 9 від 13.02.2014, № 9,11, 10, 12, від 14.02.2014, № 23 від 21.02.2014, №25 від 24.02.2014, № 30-32 від 25.02.2014, № 33 від 26.02.2014, № 35-38 від 27.02.2014, 40-44 від 27.02.2014 та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання, у зв'язку з чим інша частина у розмірі 95 відсотків від суми податкового зобов'язання, а також штрафні та пеня вважаються погашеними, що вбачається з належних доказів, які містяться у справі (т.4 а.с.8-22). Сторонами дані обставини не заперечуються.

Також з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Хімагробуд" у перевіряємому періоді були укладені наступні договори: договір підряду № 104 від 17.03.2015 р., договір підряду № 130 від 06.04.2015 р., договір підряду № 122 від 01.04.2015 р., договір підряду № 115 від 24.03.2015 р., договір підряду № 111 від 20.03.2015 р., договір на виконання робіт № 28 від 29.01.2015 р., договір на виконання робіт № 6 від 14.01.2015 р., договір на виконання робіт № 7 від 15.01.2015 р., договір на виконання робіт № 9 від 16.01.2015 р., договір на виконання робіт № 17 від 21.01.2015 р., договір на виконання робіт № 20 від 23.01.2015 р., договір на виконання робіт № 33 від 02.02.2015 р., договір на виконання робіт № 23 від 27.01.2015 р., договір на виконання робіт № 38 від 04.02.2015 р., договір підряду № 85 від 02.03.2015 р., договір підряду № 89 від 05.03.2015 р., договір підряду № 90 від 05.03.2015 р., договір підряду № 95 від 11.03.2015 р., договір підряду № 99 від 13.03.2015 р., договір підряду № 100 від 13.03.2015 р., договір підряду № 103 від 17.03.2015 р., договір підряду № 94 від 11.03.2015 р., договір підряду № 71 від 23.02.2015 р., договір підряду № 70 від 23.02.2015 р., договір підряду № 69 від 23.02.2015 р., договір підряду № 62 від 19.02.2015 р., договір підряду № 61 від 19.02.2015 р., договір підряду № 54 від 17.02.2015 р., договір підряду № 50 від 13.02.2015 р., договір підряду № 49 від 13.02.2015 р., договір підряду № 52 від 16.02.2015 р. (т.1. а.с.139-140, 149-150, 162-163, 177-178, 190-191, 203-204, 210-211, 222-223, 233-234, т.2. а.с.1-3, 17-19, 30-32, 40-42, 47-49, 59-61, 75-77, 93-95, 109-111, 121-123, 133-135, 145-147, 162-164, 180-182, 196-198, 211-213, 222-224, 233-235, т.3. а.с.1-3, 13-15, 30-32, 43-45).

Відповідно до п. 1.1. вищезазначених договорів замовник (позивач) доручає і оплачує, а підрядник (ТОВ "Хімагробуд") приймає на себе виконання зобов'язань по наступних роботах: будівельно - монтажні, згідно погоджених сторонами кошторисів, що додаються, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.2.2. договорів фактична вартість робіт за договором залежить від об'ємів робіт та визначається по актам виконаних робіт, підписаних сторонами.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Хімагробуд" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрати (КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ 2в), відомості ресурсів, розрахунки №1-2 загальновиробничих витрат до акту, податкові накладні.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Хімагробуд" проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою по рахунку (т.3, а.с.55-69).

Колегія суддів зазначає, що договори на виконання робіт з ТОВ «Олівія Інвест» та ТОВ «Хімагробуд» є договорами субпідряду, матеріали справи містять копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрати (КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ 2в) за основними договорами, що підтверджує подальше використання придбаних ТМЦ та робіт у господарській діяльності позивача.

Мотивом, на підставі якого податковий орган зазначив про порушення позивачем приписів діючого законодавства України, є відсутність на актах приймання виконаних будівельних робіт посад та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Проте, податковим органом не враховано, що додатком Т та У Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затверджені примірні форми довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати КБ -3 та акта приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в у яких відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом не враховано, що вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Оскільки форма довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати (КБ -3) та акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ 2в), які запропоновані підрядником, не містять посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, у замовника (позивача) не виникало обов'язку щодо їх зазначення.

Довід апеляційної скарги, що податкові накладні надані ТОВ «Хімагробуд» позивачу, не містять обов'язкового реквізиту, а саме підпису відповідальної особи, що склала податкову накладну, колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла момент складання спірних податкових накладних, а саме у березні - червні 2015 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, у 2015 році запроваджене електронне адміністрування податку на додану вартість.

Спірні податкові накладні були складені у 2015 році в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, колегія суддів вважає, що порушення щодо оформлення податкових накладних відсутні.

Тобто, всі первинні документи які були надані до перевірки за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п. 201.1, 201.4, 201.8 cт. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, - податковим органом не зазначено.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (роботи, послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ПП "Електроюжмонтаж", ТОВ "Олантіс", ТОВ "Олівія Інвест", ТОВ "Хімагробуд" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконані всі обов'язкові умови для виникнення у нього права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (роботи, послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат, з огляду на доведений факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Щодо доводу апеляційної скарги про відсутність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Олантіс" та ПП "Електроюжмонтаж", колегія суддів зазначає, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства, транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., якими визначено такий документ як товарно-транспортна накладна, не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки, які було укладено позивачем із вказаними суб'єктами господарювання.

Стосовно доводу апеляційної скарги, що позивачем не надано документів генерального підряду, а також не обґрунтовано мету замовлення робіт, що тягне за собою неможливість встановлення у позивача права наймати субпідрядника, колегія суддів зазначає, що податковим органом перевірялися господарські операції безпосередньо з зазначеними контрагентами, без дослідження господарських відносин за іншими операціями з іншими господарюючими суб'єктами.

Колегія суддів зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтується на підставі отриманої податковій інформації від ДПІ у Дзержинському районі від 10.12.2014 р. № 7898/7/20-30-22-03/38876573 щодо підтвердження господарських відносин ТОВ "Олантіс" з контрагентами за квітень - жовтень 2014 p.; листа від Харківської ОДПІ ГУДФС у Харківській області від 06.01.2015 р. № 233/20-23-220410 щодо того, що за наслідками податкового контролю ПП "Електроюжмонтаж" порушено п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України; довідці Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 07.11.2014 р. № 733/20-33-22-05-07/38496901 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Олівія Інвест" щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку у липні 2014 р."; листа ДПІ у Київському районі м Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 16.11.2015 р. № 485/7/20-31-22-05-07 відносно ТОВ "Хімагробуд".

Такий довід колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно податку на додану вартість та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування податку на додану вартість, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми податку на додану вартість, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з податку на додану вартість у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції, що притягнення позивача до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій є обґрунтованими та такими, що відповідають ст. 61 Конституції України, практиці Європейського суду з прав людини.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Податковим органом ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від його контрагентів, в межах операцій з придбання послуг, необхідних для здійснення господарської діяльності, а тому податкові повідомлення - рішення від 06.05.2016 року № 0000291402, № 0000281402 підлягають скасуванню.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 р. по справі № 820/2734/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір" податковий орган не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою судді апеляційної інстанції від 28.07.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 15997,96 грн. до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 15997,96 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі № 820/2734/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805) судовий збір у розмірі 15997 грн. 96 коп. (п'ятнадцять тисяч дев'ятьсот дев'яноста сім гривень 96 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2016 р.