Рішення

від 14.09.2016 по справі 205/3157/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

14.09.2016 Єдиний унікальний номер 205/3157/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.04.2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.02.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автомоторсгруп» було укладено договір майнового лізингу №505155 від 12.02.2016р., згідно умов якого лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами даного договору.

Перед укладенням зазначеного договору лізингу позивачем було сплачено суму в розмірі 52200,00 грн., яка зі слів уповноважених співробітників товариства була першим внеском в рахунку сплати бажаного до придбання автомобіля Kia Sportage, яким згодом виявилося має стати предметом лізингу.

Однак, автомобіль Kia Sportage доставлений не був.

Позивач, вважає укладений між ним та відповідачем фінансового лізингу несправедливим, оскільки вказаний договір не містить будь-яких пунктів щодо відповідальності відповідача за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, відповідачем була надана неправдива реклама щодо надаваної компанією послуги та вартості товару, який пропонується споживачам; неправдиве консультування менеджером компанії (замовчування суттєвих обставин угоди), ухилення від надання тексту договору до моменту сплати першого внеску.

Однією з важливих обставин введення в оману споживача є той факт, що в рекламі значиться занижена вартість товару, в яку не враховано платіж в сумі 52200,00 грн. в рахунок погашення вартості товару, а є окремим платежем, який називається вартістю фінансування та розуміє під собою одноразову сплату за організацію та оформлення договору.

Також, було повідомлено неправдиву інформацію щодо порядку та строків поставки товару, що є предметом лізингу за умовами договору.

На підставі вищезазначеного просить визнати недійсним договір майнового лізингу №505155 від 12 лютого 2016 року, укладений між ТОВ «Автомоторсгруп» та ОСОБА_1; стягнути з ТОВ «Автомоторсгруп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 52200,00 грн., в якості повернення грошових коштів що були одержані на виконання Договору майнового лізингу №505155 від 12.02.2016р., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 3000,00 грн. та судові витрати.

В судове засідання позивач не з'явився. Про місце, дату та час судового засідання сповіщений належним чином. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ТОВ «Автомоторсгруп» не з'явився. Про місце, дату та час судового засідання сповіщенні належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 12 лютого 2016 року між позивачем та лізинговою компанією ТОВ «Автомоторсгруп» був укладений договір фінансового лізингу № 505155./а.с.6/

Відповідно до п.2.1. Договору лізингу, лізингодавець зобовязується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі - Предмет Лізингу визначений у п. 3.1. цього Договору), а Лізингоодержувач зобовязується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору лізингу, Предметом лізингу по даному договору є автомобіль Kia Sportage./а.с.7/

Відповідно до п.2.2. Договору лізингу, строк користування Лізингоодержувачем Предметом Лізингу складається з періодів (місяців) згідно з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 3 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Предмету Лізингу (надалі - Акт приймання-передачі) за формою, встановленою Лізингодавцем.

Відповідно до п.2.3. Договору лізингу замовлення предмету Лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації (додаток №4 до цього договору) та сплатити лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу.

У Розділі 1 «Визначення» Договору лізингу було дано визначення терміну авансовий платіж, згідно якого авансовий платіж це сума, яка відшкодовує частину вартості Предмета Лізингу, в розмірі вказаному в Додатку № 2 до даного Договору, сплачена Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця до дати Передачі Предмета Лізингу. Комісія за Організацію це одноразова плата за організацію та оформлення даного Договору Лізингоодержувача Лізингодавцю при укладанні Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору лізингу, вартість Предмета Лізингу на момент укладання даного Договору та розмір авансового платежу вказується в Додатку № 2 до даного Договору, який є його невідємною частиною. Згідно Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу, вартість Предмета Лізингу складає 261000,00 грн.

Відповідно до п.4.1.1. Договору лізингу, Лізингодавець зобовязався передати у користування та володіння Лізингоодержувача Предмет Лізингу в порядку, встановленому даним Договором. Пунктом 3.6. Договору лізингу передбачено, що Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності Предмета Лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає Продавець.

Розділом 11 «Перехід права власності на Предмет Лізингу (викуп Предмета Лізингу)» Договору лізингу передбачено умови переходу права власності на Предмет Лізингу (викуп Предмета Лізингу). Згідно пунктів 11.3 та 11.6 Договору лізингу набуття у власність (викуп) Предмета Лізингу відбувається не раніше сплати Лізингоодержувачем всіх платежів, передбачених п.11.1. та 11.2 даного Договору, в повному обсязі та витрат, які зазнав чи міг зазнати Лізингодавець у звязку з переходом права власності щодо Предмета Лізингу. Перехід права власності на Предмет Лізингу здійснюється на підставі та на умовах укладеного між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем Договору купівлі-продажу Предмета Лізингу.

Відповідно до п.5.1. Договору лізингу, Предмет Лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Авансового платежу та Комісії за Передачу Предмета Лізингу.

12.02.2016 року позивач на виконання умов Договору лізингу сплатив на рахунок відповідача авансовий платіж в розмірі 52200 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 12.02.2016 року /а.с.35/

Дослідивши умови Договору лізингу, суд зазначає, що зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили конкретного постачальника (продавця) Предмета лізингу - автомобіля Kia Sportage.

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачено актами цивільного законодавства, свої відносини, які не передбачені цими актами. Разом з цим сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п.2,3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (п.4 ч.3 ст. 18 «Про захист прав споживачів»).

Зазначений висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі N 6-2766цс15, який відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Встановлено, що аналіз змісту спірного Договору фінансового лізингу № 505155 від 12.02.2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача, стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім обовязків, передбачених договором та законом (пункт 3.4, пункт Договору лізингу та ч.1 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»), звужені обовязки лізингодавця, які передбачені ч.2 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.3.5. Договору лізингу, Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності Предмета Лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

Відповідно до ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено судом, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.5. Договору лізингу щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що умови пункту 3.5. оспорюваного Договору лізингу суперечать вимогам частини першої статті 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця.

Окрім того, як зазначалось вище, в Договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Також, стаття 12 Договору лізингу встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Передбачені п.5.1. вказаного Договору лізингу зобовязання лізингоодержувача сплатити комісію за здійснення необхідних дій за передачу предмета лізингу, виходять за межі переліку передбачених законом платежів, а тому вказані пункти договору є недійсними, у звязку з чим вказані положення договору є несправедливими.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Дговір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначений висновок Верховного Суду України викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі N 6-2766цс15, який відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Встановлено, що Договір фінансового лізингу № 505155 від 12.02.2016 року, укладений між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у звязку із несправедливими умовами та з відсутністю нотаріального посвідчення спірного Договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, сплачені позивачем на рахунок Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» грошові кошти у розмірі 52200 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з цим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з ч.2. моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03,1995 року № 4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов»язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов»язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як вбачається з роз»яснень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» відносини, що виникли із даного Договору регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

П. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров»я продукцією.

Будь-яких доказів того, що не виконання відповідачем договору, створена ситуація, яка могла стати чи стала небезпечною для його життя і здоров"я, суду позивачем не надано, тому його вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Право на правову допомогу гарантовано ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також докази, що підтверджують факт надання такої допомоги.

Оплата позивачем витрати на правову допомогу підтверджена актом прийому-передачі послуг правової допомоги від 12.04.2016 року про сплату позивачем адвокату гонорару в розмірі 3000,00 грн., у зв'язку з чим витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст.6,15,16,215,220,627,628,799,806,808 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів»,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп», код ЄДРПОУ 14089073 на користь ОСОБА_1, ІПН:НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 52200,00 грн.(п'ятдесят дві тисячі двісті гривень 00 коп.), в якості повернення грошових коштів, що були одержані на виконання Договору майнового лізингу №505155 від 12.02.2016 року.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп», код ЄДРПОУ 14089073 на користь ОСОБА_1, ІПН:НОМЕР_1 судові витрати у розмірі 1378,00 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 3000,00грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.Г.Остапенко