Рішення

від 21.09.2016 по справі 201/3439/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5673/16 Справа № 201/3439/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Баранніка О.П., Прозорової М.Л.,

при секретарі Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Правобережної товарної біржі, третя особа - Відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, що є правонаступником Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про зняття арешту та усунення перешкод в користуванні приміщенням , -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 28 грудня 2015 року, згідно із свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 грудня 2015 року, він набув право власності на домоволодіння №45 по вул. Оранжерейна в м. Дніпропетровську. Під час реєстрації права власності у нотаріуса позивачу стало відомо, що на дане домоволодіння накладено арешт па підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова. Вищезазначене нерухоме майно він, позивач, придбав під час проведення прилюдних торгів з продажу майна підприємства-банкрута ПП «ЕКО-ФАРМА», яке на цей час ліквідовано, а ще раніше воно було визнано банкрутом. Під час дослідження матеріалів справи у суді він дізнався що цивільний позивач відсутній, тому відсутня підстава накладення арешту у вигляді майбутнього відшкодування збитків та забезпечення цивільного позову. Позивач вважає, що вказаний будинок підлягає звільненню з-під арешту, оскільки перебуває у його законному володінні і на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, виданими не в зв'язку з правовідносинами, що виникли на підставі його договору про придбання вказаного домоволодіння. Крім того, у грудні 2015 року він почав також орендувати приміщення у Правобережної товарної біржі по договору суборенди між ОСОБА_4 та Правобережною товарною біржею, за адресою: вул. Станична, буд. 80, м. Дніпропетровськ, але на даний час невідомими особами чиняться перешкоди позивачу у користуванні приміщенням. Позивач є добросовісним набувачем та законним власником придбаного будинку та належним орендарем. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив зняти арешт та обтяження №11895182 та №13432397 з домоволодіння №45 по вулиці Оранжерейній у м. Дніпропетровську та усунути перешкоди у користуванні приміщенням за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Станична,80.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, знято арешт та обтяження №11895182 та №13432397 з домоволодіння №45 по вулиці Оранжерейній м. Дніпропетровська, яке належить позивачу ОСОБА_3; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Правобережної товарної біржі про усунення перешкод в користуванні приміщенням відмовлено. Додатковим рішенням того ж суду від 29.06.2016 року на користь ОСОБА_3 стягнуто з Правобережної товарної біржі судові витрати у розмірі 1102,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, без залучення до участі у справі осіб, права яких порушуються оскаржуваним рішенням, ставить питання про скасування цього рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що, зокрема, діючи умисно, шахрайським шляхом, 10.12.2012 року на території м. Харкова заволодів грошовими коштами

потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 319720 грн., заподіявши йому матеріальну шкоду, у великих розмірах (а.с.67).

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.02.2013 р. по кримінальному провадженню №12013220480001226, внесеному до єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20.02.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, застосовано арешт належного ОСОБА_5 будинку №45 по вул. Оранжерейна у м. Дніпропетровськ (а.с.67).

Зазначений вище арешт на майно ОСОБА_5, а саме житловий будинок №45 по вул. Оранжерейна у м. Дніпропетровську, накладений ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.02.2013 р. нібито був скасований вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.08.2013 р., однак ухвалою того ж суду від 28.09.2015 року встановлено, що такий вирок Дзержинським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_5 не ухвалювався і, відповідно, до виконання не звертався (а.с.67).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.09.2015 року (справа №638/6753/13-к) встановлено також, що дія зазначеної вище ухвали слідчого судді від 25.02.2013 року, якою застосовано арешт належного ОСОБА_5 будинку №45 по вул. Оранжерейна у м. Дніпропетровськ, у встановленому порядку не припинялась і ухвалу у встановленому порядку скасовано не було (а.с.67). Дане обтяження має номер запису у відповідному реєстрі - №13432397 (а.с. 36).

Також встановлено, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває справа №638/2379/13-к за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358 КК України (провадження №42015220000000849) (а.с.68-69).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.10.2015 року (справа №646/13230/15-к) накладено арешт на нерухоме майно ПП «Еко-Фарма» (код ЄДРПОУ: 38599244), а саме будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Оранжерейна, б.45, в рамках зазначеного вище кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42015220000000849 (а.с.68-69). Дане обтяження має номер запису у відповідному реєстрі - №11895182 (а.с. 29).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 28 грудня 2015 року згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 грудня 2015 року, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за №2664 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №51050007 від 28 грудня 2015 року (номер запису про право власності: 12803203, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 716713512101) набув право власності на домоволодіння №45 по вул. Оранжерейна в м. Дніпропетровську.

Встановлено також, що ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.02.2016 року, постановленої у межах кримінального провадження №42015220000000849, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна по вул. Оранжерейній, 45 у м. Дніпропетровську, - відмовлено (а.с.70).

Колегія звертає увагу, що даний позов заявлено позивачем із зазначенням у якості правових підстав, зокрема, положень ст.ст. 16, 317, 319, 391 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ч.3 ст. 170 КПК України - арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, зважаючи на правові підстави позову; встановивши, що арешти на нерухоме майно по вул. Оранжерейна, 45 в м. Дніпропетровську були накладені ухвалами слідчих суддів від 25.02.2013 р. та від 26.10.2015 року, у зв»язку з розглядом кримінальних проваджень, до набуття позивачем права власності на спірне майно; враховуючи, що ухвали слідчих суддів про накладення арешту на дане нерухоме майно є чинними, не скасовані ні правоохоронними органами, ні судом, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зняття арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Отже, обрання неналежного способу захисту може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, обраний позивачем спосіб захисту шляхом заявлення позовної вимоги про зняття арешту та обтяження №11895182 і №13432397 з домоволодіння №45 по вулиці Оранжерейній м. Дніпропетровська, накладених ухвалами слідчих суддів у зв»язку зі здійсненням вищевказаних кримінальних проваджень, - не передбачений діючим законодавством, не є належним способом захисту цивільних прав.

Колегія звертає увагу, що позивач не позбавлений права вирішення питань про скасування арештів майна в межах відповідних кримінальних проваджень.

Крім того, оскаржуваним рішенням порушуються права апелянта ОСОБА_2, який є потерпілим та позивачем за цивільним позовом у кримінальному провадженні №12013220480001226, однак, до участі у даній цивільній справі у якості відповідача або третьої особи не залучався (а.с. 67).

Відсутні підстави і для задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 до Правобережної товарної біржі про усунення перешкод в користуванні приміщенням по вул. Станична, 80 у м. Дніпропетровську. Згідно змісту уточненої позовної заяви, позивач стверджує, що з грудня 2015 року орендує вищевказане приміщення у ТОВ «Правобережна товарна біржа» на підставі договору суборенди між Прокоф»євою ОСОБА_7 та Правобережною товарною біржею, однак йому, позивачу, невідомими особами чиняться перешкоди у користуванні даним майном. Однак, будь-які докази на підтвердження даної позовної вимоги позивачем суду не надані. Позивачем не доведено наявність правовідносин з відповідачем стосовно приміщення по вул. Станична, 80 у м. Дніпропетровську та не доведено факту вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем вказаним майном. Враховуючи наведене, зважаючи на твердження позивача, що перешкоди йому створюються невідомими особами, колегія дійшла висновку, що Правобережна товарна біржа не є належним відповідачем за даним позовом.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, що спричинило ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, підстави для відшкодування позивачу судових витрат - відсутні, тому підлягає скасуванню і додаткове рішення, ухвалене з приводу розподілу судових витрат. Крім того з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2016 року та додаткове рішення того ж суду від 29 червня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Правобережної товарної біржі про зняття арешту та усунення перешкод в користуванні приміщенням - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді