Рішення

від 22.09.2016 по справі 904/5657/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.16р. Справа № 904/5657/16

За позовом Приватного підприємства "ФАКТОРІЯ-17", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СОЮЗ-ТЕРМІНАЛ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення збитків у розмірі 43 631,70грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.07.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 08.04.2016;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ФАКТОРІЯ-17" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СОЮЗ-ТЕРМІНАЛ" (далі - Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 43 631,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання № 160 від 09.07.14 в частині збереження товару, що є підставою для стягнення збитків у розмірі 43 631,70 грн.

Відповідач надав відзив та позов, за змістом якого заперечив проти розміру заявлених вимог, зважаючи на те, що розмір відповідальності зберігача, має визначатися вартістю майна, переданого на зберігання. За підрахунками Відповідача, сума збитків, яка підлягає відшкодуванню на користь Позивача, становить 6 976,74 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.16 продовжено строк розгляду спору до 23.09.16

15.09.16 в судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

В засіданні суду 22.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2016 між Приватним підприємством "ФАКТОРІЯ-17" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Палітра ДонаВ» (Продавець) укладений контракт №01/01.

Відповідно до п. 1.1 контракту, предметом контракту є придбання екстракту кореню колючолистника залізистого (екстракт мильного кореню) віст вологи 34-36%, код ТНВЄД НОМЕР_1

Продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти його кількість 3010 кг., та сплатити на умовах, передбачених даним договором. (пункт 1.2 контракту).

Згідно з п.2.1 контракту, ціна за товар, валюта контракту та валюта платежу визначається в доларах США та складає 6,5 доларів за 1 кг.

Загальна вартість товару за даним контрактом складає 16 565,00 доларів США (пункт 2.3 контракту).

Відповідно до п. 3.1 контракту, продавець надає продукцію в 2016 на умовах ІНКОТЕРМС 2000.FCA Російська Федерація, м. Ростов-на-Дону.

Згідно з п. 7.1 контракту, транспортування товару здійснюється автотранспортом.

На виконання умов контракту продавцем виставлено покупцю рахунок-фактуру №1 від 14.01.16 на поставку продукції (екстракт мильного кореню) у кількості 86 шт., вага нетто 3010 кг., вага брутто 3096 кг. Ціна за одиницю 6.50 дол. США Загальна сума 19 565,00 доларів США.

10.02.16 продукція (86 відер екстракту мильного кореня) надійшла на митну територію України, що підтверджується товарно-транспортною накладною (CRM).

Згідно наданої у справу форми ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання №110100000/0412 (а.с.22), товар - екстракт мильного кореню загальною кількістю місць: 86, вага брутто 3096,0 кг., загальною вартістю 19 565,00 дол. США, було розміщено на строк до 09.03.16.

Розміщення товару Позивача на митному складі ТОВ "АГРО-СОЮЗ-ТЕРМІНАЛ" здійснено на умовах договору № 572 СТЗ зберігання товару на складі тимчасового зберігання від 27.06.14.

Згідно з накладною зі складу № Ф001 від 10.02.2016 року, було оформлено повернення товару зі складу тимчасового зберігання (митного складу).

11.02.2016 року сторонами підписано акт прийому-передачі на зберігання № 1, згідно якого Позивач (поклажедавець) передав Відповідачу (зберігачу) товарно-матеріальні цінності (екстракт мильного кореня) у кількості 86 шт., вагою 3010 кг., загальною вартістю 100 000,00 грн.

Передача товару на зберігання здійснена сторонами в рамках договору зберігання № 160 від 09.07.2014 року.

Згідно умов п. 1.1. зазначеного договору, зберігач зобов'язаний зберігати передані поклажодавцем товари, і повернути їх поклажодавцю та надавати додаткові послуги, а поклажодавець приймає на себе зобов'язання приймати це майно назад і сплачувати зберігачу плату за зберігання та додаткові послуги в розмірі та в порядку, визначеному в цьому договорі.

Поклажодавець передає зберігачу майно і отримує майно з зберігання партіями протягом терміну дії цього договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, майно передається на зберігання за актами приймання-передачі і повернення зі зберігання накладними виписаними зберігачем, що підтверджуються повноважними представниками сторін. В актах приймання - передачі та накладних вказується найменування, асортимент (номенклатура), кількість і вартість майна.

Пунктом 1.5 договору, встановлено, що майно, передане на зберігання відповідно до цього договору, не переходить у власність зберігача. Зберігач зобов'язаний забезпечити його збереження і приймає на себе повну матеріальну відповідальність за його втрату або пошкодження з вини зберігача.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо забезпечення зберігання товару. Згідно наданих у справу актів пошкодження вантажу на комерційному складі № 1 від 14.03.16, та № 2 від 06.04.16, під час завантаження товару на складі Відповідача в автомобіль Замовника, було пошкоджено (розбито) вантаж (екстракт мильного кореня) у кількості двох відер (по 35 кг.), та чотирьох відер (по 35 кг.) відповідно.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань, було втрачено передане на зберігання майно (екстракт мильного кореня) в кількості шести відер по 35 кг., загальною вагою 210 кг.

З огляду на викладені вище обставини, обґрунтовуючи свої вимоги Позивач стверджує, що внаслідок незабезпечення Відповідачем збереження майна, Позивачеві завдано збитки у розмірі 43 631,70 грн., стягнення яких є предметом даного спору.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положення статті 936 Цивільного кодексу України визначають, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до приписів статей 942, 949, 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі та повернути Поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості на його першу вимогу, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору зберігання, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, правовим наслідком чого є, зокрема, є відшкодування збитків.

Згідно частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Із зазначеними нормами кореспондують приписи статей 216, 224 Господарського кодексу України, згідно яких відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, неналежне виконання Відповідачем своїх обов'язків за договором зберігання № 160 від 09.07.2014 року є підставою для відшкодування збитків.

Статтею 951 Цивільного кодексу передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ч. 3 ст. 22, ст. 951 ЦК та ч. 2 ст. 225 ГК України розмір відповідальності зберігача за втрату, нестачу або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, обмежений розміром її вартості.

Отже, статтею 951 ЦК України звужено склад збитків, що підлягають відшкодуванню зберігачем поклажодавцю, лише до реальних збитків шляхом встановлення граничного розміру відшкодування всіх завданих поклажодавцеві збитків.

Як убачається з матеріалів справи, вартість товару, переданого Позивачем на відповідальне зберігання Відповідачу згідно акту приймання-передачі на зберігання № 1 від 11.02.2016 року, становить 100 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що вартість майна визначена сторонами безпосередньо під час передачі його на відповідальне зберігання, враховуючи положення статті 951 ЦК України, розмір завданих Позивачеві збитків, має обраховуватися саме від визначеної сторонами вартості такого майна.

Як вище встановлено судом, під час виконання умов договору зберігання, Відповідачем було допущено втрату переданого на зберігання майна (екстракту мильного кореню) в кількості шести відер по 35 кг., загальною вагою 210 кг. (6Х35=210). Зважаючи на те, що вартість переданого на зберігання екстракту мильного кореню вагою 3010 кг. становила 100 000,00 грн., розмір збитків, який підлягає відшкодуванню на користь Позивача, становить вартість такого втраченого майна - 6 976,74 грн. (100 000/3010Х210=6976,74).

При цьому, наданий Позивачем розрахунок розміру збитків, завданих втратою майна, здійснений виходячи з митної вартості товару, та з урахуванням витрат понесених позивачем (митно-брокерські послуги, послуги зберігання на СТЗ, інспектування ветеринарно-санітарного стану вантажу, послуги з міжнародного перевезення, послуги диспетчеризації автомобільного транспорту), слід визнати безпідставним, адже як вище встановлено судом, під час прийняття товару на зберігання, сторони за взаємною згодою визначили його вартість, яка і має враховуватися при визначенні збитків, завданих втратою такого майна.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позивачем вимоги, підлягають задоволенню частково у розмірі 6 976,74 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СОЮЗ-ТЕРМІНАЛ" (52005, м. Дніпро, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, код ЄДРПОУ 33892463) на користь Приватного підприємства "ФАКТОРІЯ-17" (49000, м. Дніпро, вул. Ломана, буд. 17, офіс 405, код ЄДРПОУ 36442173) збитки у розмірі 6 976,74 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 220,37 грн., видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.09.2016.

Суддя ОСОБА_3