Рішення

від 22.09.2016 по справі 910/11861/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016Справа №910/11861/16

За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім.. В.М. Бакуля Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ»

про стягнення 10844,39 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Савченко Н.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Інститут надтвердих матеріалів ім.В.М. Бакуля Національної академії наук України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» про стягнення заборгованості в розмірі 10844,39 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між Інститутом надтвердих матеріалів ім.В.М. Бакуля Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» було укладено Договір №191 від 01.01.2014 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю та Договір №60 від 02.01.2014 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію.

Згідно вказаних договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» мало щомісячно відшкодовувати позивачеві витрати по сплаті податку на землю та витрати за спожиту електроенергію відповідно до рахунків, виставлених позивачем.

Відтак станом на 01.06.2016 відповідач не відшкодував позивачеві витрати по сплаті податку на землю за період з січня 2014 по грудень 2015 у розмірі 8737,29 грн. та не компенсував витрати за спожиту електроенергію в розмірі 1311,36 грн. за період з березня 2015 по грудень 2015.

З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №191 від 01.01.2014 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю в розмірі 8737,29 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 604,56 грн. також заборгованість за Договором №60 від 02.01.2014 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію в розмірі 1311,36 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 191,18 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника у судові засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.01.2014 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (інститут) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» (платник) було укладено Договір №191 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю, відповідно до умов якого інститут є постійним користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1, площею 151298 кв.м. і приймає на себе зобов'язання на підставі Податкового кодексу України здійснювати сплату земельного податку відповідно до використовуваної виробничої площі, що перебуває у користуванні платника.

Платник приймає на себе зобов'язання відшкодувати інституту в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю в сумі три тисячі сімсот двадцять дев'ять грн. 32 коп. +20% ПДВ розрахованого за формою Головної податкової інспекції відповідно до виробничих площ 144,9 кв.м. (в корпусах №66 та №24), що перебувають у користуванні платника (п.п.1.1, 1.2 Договору №191).

Відповідно до п.2.1 Договору №191, інститут обчислює суму земельного податку платника в порядку, визначеному Податковим кодексом України, подає дані до податкової інспекції і сплачує земельний податок рівними частинами щомісячно.

Згідно з п.2.2 Договору №191, платник відшкодовує щомісячно, до 15 числа наступного місяця інституту у повному обсязі суму податку на землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні платника.

Пунктом 3.1 Договору №191 визначено, що договір набуває чинності з моменту надання площі у користування і діє до 31.12.2014.

У разі розірвання договору одна із сторін надсилає іншій повідомлення не менш ніж за місяць до дати розірвання договору.

У відповідності до п.3.2 Договору №191, договір вважається продовженим на черговий і наступні календарні роки без оформлення додаткових документів, якщо сторони не вжили дій до його розірвання, або повідомлення про мотивований строк закінчення договору згідно з п.3.1.

Положеннями пункту 5.2 Договору №191 сторони визначили, що за несвоєчасний розрахунок по платежах, передбачений цим договором, платник виплачує інституту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки платежу.

Разом з тим, 02.01.2014 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» (сторона-2) було укладено Договір №60 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію, відповідно до умов якого, сторона-1 (позивач) є споживачем електроенергії на підставі укладеного договору з АЕК «Київенерго» для забезпечення статутної діяльності Інституту, розташованого за адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2. Сторона-2 - підприємство. В порядку та на умовах цього Договору сторона-2 зобов'язується компенсувати стороні-1 витрати на оплату спожитої електроенергії, що буде використана стороною-2 (п.1.1 Договору №60).

Відповідно до п.1.2 Договору №60, предметом цього договору не є постачання чи продаж електроенергії, або надання послуг будь-якою з сторін договору іншій стороні. Компенсації за цим договором підлягають фактичні витрати за спожиту електроенергію, згідно показників лічильника, з урахуванням втрат на силових трансформаторах та кабельних лініях.

Згідно з п.2.1 Договору №60 розрахунок витрат на оплату спожитої електроенергії ґрунтується на основі обліку обсягу використаної електроенергії здійсненої ДП «Інженерно-виробничим центром» НТАК «АЛКОН».

Компенсації підлягають витрати сторони-1 на оплату спожитої електроенергії, що фактично було використано, з врахуванням втрат електроенергії на трансформаторах електроживлення і кабельних мережах, також частки витрат електроенергії на холосту роботу трансформаторів, що живлять його мережі, а також враховуються питомі витрати електроенергії на освітлення території, охорону і охоронну сигналізацію, згідно діючих тарифів АЕК «Київенерго» (п.2.2 Договору №60).

Відповідно до п.2.3 Договору №60, кожного місяця сторона-1 виставляє стороні-2 рахунок, в якому зазначена сума компенсації стороні-1 на оплату електроенергії, розрахована відповідно до п.2.1, п.2.2 цього договору.

Пунктом 3.1 Договору №60 визначено, що сторона-2 відшкодовує стороні-1 витрати за фактично використану електроенергію, що зазначено у рахунку, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно з п.4.4.2 Договору №60, сторона-2 зобов'язана своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі стороні-1 на компенсацію витрат за електроенергію, відповідно до рахунків виставлених стороною-1.

У відповідності до п.5.2 Договору №60, за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення, включаючи день оплати. Сплата пені не звільняє сторону-2 від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір вважається подовженим на наступні календарні роки, якщо сторони не вжили дій до його розірвання.

Додатковою угодою №1 до Договору №60 від 02.01.2014, сторони погодили внести зміни до п.п.2.4., 2.5., 3.2., 3.3., 3.4. Договору.

Так у відповідності до п.2.4 Додаткової угоди визначено, що до 10 числа поточного місяця, починаючи з вересня 2014 року сторона-2 направляє стороні-1 заявку на обсяг електроенергії, необхідний для споживання в наступному розрахунковому періоді (з 15-го по 15-е число). Заявка на вказаний обсяг електроенергії погоджується зі стороною-1 за наявністю остаточної оплати за попередній період, і з ДП ІВЦ «АЛКОН» за обсягами спожитої електроенергії за попередній період та середніми обсягами споживання підприємства в аналогічному періоді попереднього року.

Згідно з п.3.2 Додаткової угоди, сторона-1 до 12 числа поточного місяця направляє стороні-2 рахунки на попередню оплату електричної енергії в заявлених та погоджених обсягах.

Відповідно до п.3.3 Додаткової угоди, сторона-2 зобов'язана сплатити вартість заявленої електроенергії в повному обсязі в термін до 16 числа поточного місяця. Часткова оплата не допускається і є фактичною несплатою вартості заявленого та погодженого обсягу електроенергії.

Матеріалами справи підтверджується, що Інститут надтвердих матеріалів ім.В.М. Бакуля Національної академії наук України належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором №191 від 01.01.2014 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю , що підтверджується наявним у матеріалах справи Рахунками №43 від 31.01.2014, №231 від 28.02.2014, №432 від 31.03.2014, №634 від 30.04.2014, №859 від 31.05.2014, №1026 від 30.06.2014, №1227 від 31.07.2014, №1419 від 31.08.2014, №1600 від 31.09.2014, № 1780 від 31.10.2014, №2006 від 30.11.2014, №2241 від 31.12.2014, №166 від 31.01.2015, №291 від 28.02.2015, №484 від 31.03.2015, №702 від 30.04.2015, №924 від 31.05.2015, №1151 від 30.06.2015, №1401 від 31.07.2015, №1636 від 31.08.2015, №1856 від 30.09.2015, №2115 від 31.10.2015, №2365 від 30.11.2015, №2520 від 31.12.2015 на загальну суму 8737,29 грн.

Також матеріали справи містять докази належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором №60 від 02.01.2014 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію, зокрема виставлені позивачем Рахунки-фактури №576-15 від 31.03.2015, №785-15 від 30.04.2015, №1003-15 від 31.05.2015, №1233-15 від 30.06.2015, №1340-15 від 31.07.2015, №1570-15 від 31.08.2015, №1930-15 від 30.09.2015, №2126-15 від 31.10.2015, №2266-15 від 30.11.2015, №2649-15 від 31.12.2015 на загальну суму 1311,36 грн.

Проте відповідач, всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню не виконав своїх обов'язків, в результаті чого у останнього виникла заборгованість по відшкодування витрат по сплаті податку за землю в розмірі 8737,29 грн. та заборгованість з компенсації витрат за спожиту електроенергію в розмірі 1311,36 грн., що не оспорені відповідачем.

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем також підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерськими довідками про залишкову суму боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» перед Інститутом надтвердих матеріалів ім.В.М. Бакуля Національної академії наук України, наданими позивачем на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2016.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» з претензією №юр-512 від 14.08.2014 в якій просив відповідача невідкладно оплатити існуючу заборгованість.

Докази отримання зазначеної претензії відповідачем наявні у матеріалах справи.

Проте станом на дату звернення позивача із позовом до суду, відповідачем не вижито жодних заходів для погашення існуючої перед Інститутом надтвердих матеріалів ім.В.М. Бакуля Національної академії наук України заборгованості.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по від шкодуванню витрат по сплаті податку за землю в розмірі 8737,29 грн. та боргу з компенсації витрат за спожиту електроенергію в розмірі 1311,36 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного внесення плати за спожиту електроенергію та відшкодування земельного податку у повному обсязі, останній є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 Договору №191 сторони визначили, що за несвоєчасний розрахунок по платежах, передбачений цим договором, платник виплачує інституту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки платежу.

Згідно з п.5.2 Договору №60, за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення, включаючи день оплати. Сплата пені не звільняє сторону-2 від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо необхідності його зменшення та стягнення з відповідача пені за несвоєчасне відшкодування виплат по сплаті податку на землю за Договором №191 від 01.01.2014 по рахунку №1401 від 31.07.2015 за період з 16.08.2015 по 15.02.2016 в розмірі 97,52 грн.; рахунку №1636 від 31.08.2015 за період з 16.09.2015 по 15.03.2016 в розмірі 92,13 грн.; по рахунку №1856 від 30.09.2015 за період з 16.10.2015 по 15.04.2016 в розмірі 91,56 грн.; по рахунку №2115 від 31.10.2015 за період з 17.11.2015 по 15.05.2016 в розмірі 88,88 грн.; по рахунку №2365 від 30.11.2015 за період з 16.12.2015 по 01.06.2016 в розмірі 81,56 грн.; по рахунку №2520 від 31.12.2015 за період з 16.01.2016 по 01.06.2016 в розмірі 66.01 грн. на загальну суму 517,66 грн.

Також підлягає зменшенню заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне відшкодування виплат за спожиту електроенергію за Договором №60 від 02.01.2014 по рахунку №1340-15 від 31.07.2015 за період з 16.08.2015 по 15.02.2016 в розмірі 8,04 грн.; рахунку №1570-15 від 31.08.2015 за період з 16.09.2015 по 15.03.2016 в розмірі 7,19 грн.; рахунку №1930-15 від 30.09.2015 за період з 16.10.2015 по 15.04.2016 в розмірі 13,11 грн.; рахунку №2126-15 від 31.10.2015 за період з 17.11.2015 по 15.05.2016 в розмірі 26,55 грн.; рахунку №2260-15 від 30.11.2015 за період з 16.12.2015 по 01.06.2016 в розмірі 69,49 грн.; рахунку №2649-15 від 31.12.2015 за період з 16.01.2016 по 01.06.2016 в розмірі 5,15 грн. на загальну суму 129,53 грн.

Відтак з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне відшкодування виплат по сплаті податку на землю в розмірі 517,66 грн. та за несвоєчасне відшкодування виплат за спожиту електроенергію в розмірі 129,53 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» (02192, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38576850;) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім.В.М. Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ідентифікаційний код 05417377) 8737 (вісім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 29 коп. боргу з відшкодування витрат по сплаті податку за землю, 1311 (одна тисяча триста одинадцять) грн. 36 коп. боргу з компенсації витрат за спожиту електроенергію, 647 (шістсот сорок сім) грн. 19 коп. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1359 (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) грн. 12 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 27.09.2016

Суддя Я.В. Маринченко