Рішення

від 22.09.2016 по справі 910/13460/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016Справа №910/13460/16 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛСГРУП"

про стягнення 119 711,12 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 196-2560/КР від 27.05.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛСГРУП" (відповідач) про стягнення 119 711,12 грн., яких: 92118,64 грн. - основний борг, 2544,78 грн. - інфляційні втрати, 12 090,54 грн. - штраф 15 %, 981,45 грн. - 3% річних, 11975,71 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1269/13 від 28.11.2013 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 92118,64 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані пеня у розмірі 11975,71 грн., штраф у розмірі 12090,54 грн., 3% річних у розмірі 981,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2544,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 порушено провадження по справі № 910/13460/16 та призначено її до розгляду на 06.09.2016.

06.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 розгляд справи №910/13460/16 відкладено на 22.09.2016.

21.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшов розрахунок індексу інфляції та акт звірки з доказами його направлення на адресу відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2016 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п. 3.9., п.п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), та були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність адреси одержувача.

Відтак відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 22.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛСГРУП" (відповідач, розповсюджувач) було укладено договір № 1269/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу(-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

31.01.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 1269/13-2, відповідно до умов якої сторони визначили, що сума за договором встановлюється підприємством відповідно до Порядку визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 №838 та адресної програми, викладеної у новій редакції, що додається та є невід'ємною частиною договору, а розповсюджувач сплачує виставлені підприємством рахунки, згідно із новими тарифами, встановленими Порядком.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення даного договору в цілому

Згідно із п. 3.1. договору, адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які за розповсюджувачем встановлено пріоритет.

Адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламних засобів (п. 3.2. договору.).

Відповідно до пункту 3.6. договору, адресні програми є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.2.3. договору встановлено обов'язок розповсюджувача не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

У відповідності до п. 6.1 договору, сторони домовились, що ціною договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Відповідно п. 6.8. договору, плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Пунктом 7.2. договору визначено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів-пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами-штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Згідно із п. 7.3. договору, підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Згідно із адресною програмою №4 від 14.02.2014 до договору, розповсюджувачу надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами): Шевченківський р-н, вул. Златоустівська, 52; дата закінчення строку дії пріоритету - 25.03.2014.

Відповідно до адресних програм №1 від 28.11.2013, №3 від 02.12.2013, №5 від 31.01.2014, №6 від 14.02.2014 до договору, розповсюджувачу надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами): Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 19.

Права та обов'язки, передбачені умовами адресної програми №6 від 14.02.2014 до договору, застосовуються до сторін, починаючи з дати видання розпорядження про надання дозволу, в порядку, передбаченому п. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України. Дата розпорядження про надання дозволу згідно із адресною програмою №6 від 14.02.2014 - 25.01.2014, дата строку дії дозволу - 24.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов № 1269/13 від 28.11.2013 позивачем були надані відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів та виставлені рахунки на оплату за період з листопада 2015 по червень 2016 на загальну суму 92118,64 грн., а саме: №115192 від 13.11.2015 на суму 11514,83 грн., №116797 від 14.12.2015 на суму 11514,83 грн., №118324 від 15.01.2016 на суму 11514,83 грн., №119764 від 09.02.2016 на суму 11514,83 грн., №121174 від 12.03.2016 на суму 11514,83 грн., №122822 від 14.04.2016 на суму 11514,83 грн., №123871 від 12.05.2016 на суму 11514,83 грн., № 125159 від 13.06.2016 на суму 11514,83 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за право тимчасового користування місцями розміщення рекламного засобу згідно з договором № 1269/13 від 28.11.2013, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить у сумі 92118,64 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 2544,78 грн., 3% річних у розмірі 981,45 грн., пеня у розмірі 11975,71 грн. та штраф у розмірі 12090,54 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог чинного законодавства, умов договору № 1269/13 від 28.11.2013 та адресних програм до договору, позивачем у спірний період надано відповідачу місця в тимчасове користування для розповсюдження реклами згідно із дозволами № 38978-13, № 39199-13, № 39200-13 за адресою: Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 19.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що в порушення п. 5.2.3, п. 6.8. договору відповідач плату за користування вказаними місцями для розповсюдження реклами за період з листопада 2015 року по червень 2016 року не здійснив в обсязі та на умовах визначених договором, рахунки виставлені позивачем (копії яких наявні в матеріалах справи) не оплатив.

Доказів скасування дозволів наданих відповідачу на розміщення реклами у спірний період за адресою: Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 19 матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт невиконання відповідачем обов'язку за договором № 1269/13 від 28.11.2013 та наявності заборгованості перед позивачем за вказаним договором в сумі 92118,64 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі у розмірі 11975,71 грн., штрафу у розмірі 12090,54 грн., 3% річних у розмірі 981,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2544,78 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем на підстав п. 7.3. договору, встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 12090,54 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у п. 7.2. договору.

Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що розмір пені становить 11962,16 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє частково.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у розмірі 981,45 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині, також підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено, що сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 2544,78 грн., що заявлена позивачем до стягнення, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛСГРУП" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, будинок 52; код ЄДРПОУ 38620485) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, будинок 8; код ЄДРПОУ 26199714) суму основного боргу у розмірі 92118,64 грн., пеню у розмірі 11962,16, штраф у розмірі 12090,54 грн., 3% річних у розмірі 981,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 2544,78 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1795,46 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2016.

Суддя С.О. Турчин