Рішення

від 22.09.2016 по справі 910/13428/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016Справа №910/13428/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Василіск"

до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1"

про стягнення 18 123,15 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.03.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Василіск" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" (відповідач) про стягнення 48 848,94 грн. заборгованості за договором № 41 від 21.08.2014, з яких: 30 350,00 грн. - сума основного боргу, 16 904,95 грн. - інфляційні втрати, 1593,99 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язання за договором № 41 від 21.08.2014 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 порушено провадження по справі № 910/13428/16 та призначено її до розгляду на 06.09.2016.

18.08.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі та клопотання про закриття провадження у справі.

06.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відмовити в позові.

В судове засідання 06.09.2016 з'явились представник позивача та представник відповідача

В судовому засіданні 06.09.2016 представник відповідача надав суду пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі. Представник позивача зазначив, що йому не відомо про обставини якими обґрунтовано клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 розгляд справи відкладено на 22.09.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.09.2016 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо призначення платежу у платіжному дорученні № 242 від 25.07.2016.

22.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 15330,00 грн. основного боргу, 2 376,15 грн. інфляційних втрат, 417,00 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку із чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

Представник позивача у судове засідання 22.09.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, у позові просив відмовити.

Оскільки, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 22.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2014 між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Василіск" (далі - виконавець) укладено договір № 41 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виконати капітальний ремонт інженерних мереж та внутрішніх приміщень по вул. Булаховського, 26.

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна цього Договору становить 187 200,00 грн. без ПДВ.

Вартість робіт є динамічною і визначається по факту виконання робіт (п. 3.3 Договору).

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено, що кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюються відповідно до договірної ціни згідно акту виконаних робіт. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки здійснюються протягом 10-ти календарних днів з дня отримання замовником відповідного бюджетного фінансування на свій рахунок.

Відповідно до п. 6.1 п.п. 6.1.1., 6.1.2 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані послуги та приймати виконані послуги згідно з актом виконаних робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014 та до повного виконання взаєморозрахунків сторін.

Додатком № 2 від 05.12.2014 до Договору № 41 від 21.08.2014 сторони погодили внести зміни до п. 3.1 Договору та зменшити ціну договору до 71 490,00 грн.

Крім того, відповідачем надано належним чином засвідчену копію Додаткової угоди до Договору, відповідно до умов якої сторони домовились, що розрахунки у 2014 році по виконанню капітального ремонту інженерних мереж та внутрішніх приміщень по вул. Булаховського, 26, відтермінувати для оплати у 2015 році в сумі 15 330,00 грн.

На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 86 510,00 грн., що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що відповідач лише частково розрахувався за виконані роботи, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 15 330,00 грн. (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору підряду № 41 від 21.08.2014 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 86510,00 грн., що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

За твердженням позивача, відповідачем лише частково виконане грошове зобов'язання, заборгованість у розмірі 15 330,00 грн. відповідачем оплачена не була.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, згідно із ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що Додатковою угодою від 05.01.2015 до Договору сторони відтермінували оплату у розмірі 15330,00 грн. на 2015 рік.

01.02.2016 між сторонами підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2016 за договором № 41 від 21.08.2014 зафіксовано у розмірі 15 330,00 грн.

Відповідач зазначає, що вказана заборгованість, яка також зафіксована у актів звірки розрахунків у розмірі 15 330,00 грн. сплачена відповідачем 25.07.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 242 на суму 15 330,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Актом звірки розрахунків від 01.02.2016 зафіксовано заборгованість відповідача за Договором № 41 від 21.08.2014 у розмірі 15330,00 грн. Крім того, зазначений розмір заборгованості також зафіксований у Додатковій угоді від 05.01.2015 до Договору.

Платіжним дорученням від 25.07.2016 № 242 підтверджується сплата відповідачем позивачу заборгованості за договором № 41 від 21.08.2014 у розмірі 15 330,00 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

У даному випадку, предметом спору, окрім іншого, була вимога про стягнення 15 330,00 грн. основного боргу.

Сума основного боргу у розмірі 15330,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду (позивач звернувся до суду 22.07.2016), а тому на момент розгляду даної справи відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення 15 330,00 грн., таким чином провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2376,15 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2014 по 30.6.2016 та 417,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2014 по 24.07.2016.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд, перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, встановив, що останній є невірним, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, враховуючи умови Додаткової угоди від 05.01.2016 сторони домовились, що розрахунки у 2014 році по виконанню капітального ремонту інженерних мереж та внутрішніх приміщень по вул. Булаховського, 26, відтермінувати для оплати у 2015 році в сумі 15 330,00 грн.

Таким чином, уклавши Додаткову угоду, сторони змінили строк виконання грошового зобов'язання у сумі 15 330,00 грн.

Оскільки додатква угода не містить конкретної дати сплати заборгованості, а містить лише посилання на те, що грошові кошти мають бути сплачені у 2015 році, суд дійшов висновку, що останнім днем для виконання відповідачем грошового зобов'язання було 31.12.2015, а тому першим днем прострочення виконання зобов'язання є 01.01.2016.

За розрахунком суду, розмір 3% річних становить 229,32 грн., а розмір інфляційних втрат - 758,63 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір за частину позовних вимог, провадження по яким припинено, покладається на відповідача, оскільки спір у зазначеній частині виник внаслідок неправильних дій останнього.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 330,00 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, буд. 5/7, код 38961129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Василіск" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 55-К, код 33404292) 229,32 грн. 3% річних, 758,63 грн. інфляційних втрат та 1240,74 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2016.

Суддя С.О. Турчин