Рішення

від 19.09.2016 по справі 916/1779/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р.Справа № 916/1779/16

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Горнович Л.О.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіренстю від 22.06.2016р.;

Від відповідача:не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1779/16:

За позовом: Приватного підприємства "БЕРКУТ-ТРАНС";

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2І."

про стягнення 34187,29 грн. та повернення майна за договором оренди , -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємства „Беркут-ТрансВ» (далі - Позивач) звернулось до селянського (фермерського) господарства „ОСОБА_2І.В» (далі - Відповідач ) із позовом про стягнення заборгованості по орендній платі та повернення майна за договором оренди у якому просить стягнути з відповідача суму боргу, а також штрафні санкції та зобов'язати відповідача повернути транспортний засіб, який був об'єктом оренди.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення повернуті з позначкою за вказаною адресою не проживає у справі). Відзив на позов не надав.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За клопотанням представника позивача справа розглянути в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 серпня 2016 р. за клопотанням позивача срок вирішення справи продовжений на 15 днів по 19 вересня 2016 р. за правилами ст.69 ГПК України.

В засідання суду 19 вересня 2016р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За ст. 785 цього ж кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, між сторонами у справі 20.02.2015 р. укладений договір оренди транспортного засобу № 2/15 (далі - Договір) за яким відповідачеві було передано в оренду транспортний засіб - сідловий тягач - Е, марки RENAULT, модель MAGNUM 480, номер шасі (кузов, рами) VF617GSA000006393, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХХ 776154, синього кольору.

Факт отримання транспортного засобу відповідачем підтверджується актом приймання - передачі об'єкта оренди від 20.02.2015 р. підписаного сторонами Договору (Додаток №1 до Договору)

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що сума орендної плати по данному Договору становить 1080 грн. з ПДВ на місяць оренди, і сплачується ОСОБА_3 раз на місяць, шляхом перерахування грошових коштів на поточоний рахунок Орендодавця або внесення грошових коштів в касу Орендодавця до 15 числа місяца, що настуає за розрахунковим.

За п.3.4 Договору майно вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання - передачі ( додаток № 1), який є невід'ємною частиною цьього Догвоору.

Пунктом 7.5 Договору визначено, що орендар зобов'язується сплачувати своєчасні орендні платежі в розмірі та у порядку, визначеному Договором.

Відповідач не своєчасно та не в повному обсязі сплачував орендні платі у зв'язку з чим за ним утворився борг, який станом на 01.06.20016 р. складає 5747,14 грн.

Сума заборгованості підтверджується Актом здачі - приймання робіт ( надання послуг) № БТ - 0000121 від 31.07.2015 р. за період з 20.02.2015 р. по 31.07.2015 р. , а також актом взаємних розрахунків станом на 30.04.2016 р.

За п.8.1 Договору у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність , визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

За п. 8.4 Договору ОСОБА_3 несе наступну відповідальність за Договором :

- у випадку прострочення сплати орендних платежів сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення;

- у випадку прострочення сплати орендних платежів на термін більше місяця ОСОБА_3 сплачує штраф в розмірі 50 відсотків від суми чергового платежу.

За п. 1 Додаткової угоди № 1 від 31.07.2015 р. Сторони спільно домовились про дострокове розірвання Договору з 01.08.2015 р.

За п. 7.6 Договору та п.2 Додаткової угоди ОСОБА_3 зобов'язаний в термін до 2-х календарних днів з дати дострокового розірвання Договорі повернути майно Орендодавцю у стані, в якому воно було передано в оренду з урахуванням нормального зносу.

Термін повернення майна сплив 03.08.2015 р. Станом на дату складання позову майно не повернуто, що є порушенням умов договору та присів ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Встановлені судом вказані обставини не спростовані відповідачем у порядку ст. 33 ГПК України.

За порушення умов Договору Відповідачеві здійснені наступні нарахування :

- за ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України відповідачеві за користування річчю нараховано неустойку в розмірі 21600 грн.;

- за ч.2 ст. 625 цього ж кодексу: 3% річних в сумі 135,84 грн. інфляційні втрати в сумі 514,48 грн.;

- штраф в сумі 4860 грн., згідно приведеного позивачем розрахунку, який суд приймає до уваги та вважає правильним.

Приведені розрахунку відповідачем не спростовані в порядку ст.33 ГПК України.

Аналізуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача такими, що відповідають наявним у справі доказами, є обґрунтованими, законними і тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "БЕРКУТ-ТРАНС" - задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2І." (68132, Одеська область, Татарбунарський район, с. Рибальське, вул. Леніна, буд. 86, код ЄДРПОУ 31478781) на користь Приватного підприємства "БЕРКУТ-ТРАНС" (21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 42-Б, код ЄДРПОУ 13338203) 5747 (п'ять тисяч сімсот сорок сім) грн. 14 коп. основного боргу, 1329 (одна тисяча триста дадцять дев'ять) грн. 83 коп. пені, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 84 коп. відсотки річних, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 48 коп. інфляційні, 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. штрафу, 21600 (двадцять одна тисяча шістсот) грн. неустойка.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство "ОСОБА_2І." (68132, Одеська область, Татарбунарський район, с. Рибальське, вул. Леніна, буд. 86, код ЄДРПОУ 31478781) повернути Приватному підприємству "БЕРКУТ-ТРАНС" (21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 42-Б, код ЄДРПОУ 13338203) транспортний засіб: сідловий тягач - Е, марки RENAULT, модель MAGNUM 480, номер шасі (кузова, рами) VF617GSA000006393, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХХ 776154, колір синій згідно акта приймання-передачі (повернення).

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2І." (68132, Одеська область, Татарбунарський район, с. Рибальське, вул. Леніна, буд. 86, код ЄДРПОУ 31478781) на користь Приватного підприємства "БЕРКУТ-ТРАНС" (21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 42-Б, код ЄДРПОУ 13338203) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 вересня 2016 р.

Суддя М.І. Никифорчук