Рішення

від 26.09.2016 по справі 914/1961/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016р. Справа№ 914/1961/16

За позовом: Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт»,

м. Перемишляни, Львівська область

про: стягнення 51 934, 73 грн.

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Думин В.Я.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - керівник, ОСОБА_2 - дов. б/н від 10.10.2014 року,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт» про стягнення 51 934, 73 грн. Ухвалою від 28.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.08.2016 року.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 33423/16 від 15.08.2016 р. представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: витяг з ЄДРПОУ на ПП «Термо-Топ-Львів»; витяг з ЄДРПОУ на ТзОВ «Пласт»; договір № 17 від 12.09.2011 р. з додатками; довідку банку про рух коштів на рахунку ПП «Термо-Топ-Львів»; акт звірки взаєморозрахунків; деталізований рахунок інфляційних втрат; деталізований розрахунок 3% річних.

В судове засідання 15.08.2016 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 15.08.2016 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву не подав. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 33453/16 від 15.08.2016 р. представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та надання необхідних заперечень і розрахунків. В судовому засіданні представник відповідача дане клопотання підтримав.

Представники позивача не заперечили проти клопотання.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку із заявленим клопотанням про відкладення розгляду справи та невиконання відповідачем вимог ухвали суду в повному обсязі, суд порадившись на місці ухвалив: в судовому засіданні оголосити перерву до 13.09.2016 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 36061/16 від 09.09.2016 р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відпустці уповноваженого представника ТзОВ «Пласт» адвоката ОСОБА_3, на підтвердження чого долучив копію наказу від 05.09.2016 р., про щорічну основну відпустку з 12.09.2016 року по 23.09.2016 року.

В судове засідання 13.09.2016 р. представники позивача з'явились, вимоги ухвали суду від 15.08.2016 року виконали частково.

В судове засідання 13.09.2016 р. представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.09.2016 року розгляд справи відкладено на 26.09.2016 року.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 38300/16 від 26.09.2016 р. керівник ОСОБА_1 подав заяву, в якій повідомляє, що відповідач - ТзОВ «Пласт» частково погасив заборгованість на виконання рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року по справі №914/2471/14 і 13.09.2016 року на рахунок позивача - ПП «Термо-Топ-Львів» надійшло 10 000,00 грн. (докази долучає)

В судове засідання 26.09.2016 р. представники позивача з'явились, вимоги ухвали суду виконали. Надали суду пояснення по суті спору.

Пояснили, що 10 000,00 грн., які поступили від відповідача 13.09.2016 року на виконання рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року у справі №914/2471/14, жодним чином не впливають на заявлені позовні вимоги у даній справі, так як позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати - 47 737,73 грн. та 3% річних - 4 197,00 грн. за період з 01.07.2014 року до 01.07.2016 року, в зв'язку із невиконанням відповідачем вказаного вище рішення господарського суду Львівської області у справі №914/2471/14.

В судове засідання 26.09.2016 р. представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду не виконав. У вищезазначеному Законом порядку не заперечили проти позову.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України , ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно приписів п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із наступними змінами і доповненнями визначено таке : «У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України .

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України ), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За таких обставин, враховуючи, що явка відповідача не визнана судом обов'язковою, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.09.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

12.09.2011 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 17 на проведення робіт з будівництва паливної та системи опалення міського центру зайнятості в м. Новий Розділ Львівської області (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. генпідрядник (відповідач у справі) доручає, субпідрядник (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання своїми силами в межах договірної ціни виконати роботи з будівництва паливної та системи опалення міського центру зайнятості в м. Новий Розділ та здати їх в обумовлені в договорі терміни. Генпідрядник зобов'язується прийняти вищеперераховані п.1.1. робити та оплатити їх (п.1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що термі виконання робіт здійснюється протягом 90 днів з часу проведення передоплати.

Вартість та витрати на виконання робіт по договору становлять 252 000.00 грн., є договірними і узгоджуються актами приймання - здавання (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору оплата за виконані роботи проводиться протягом 10 днів з дати підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1 Договору встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання двома сторо нами і діє до повного виконання робіт по даному договору і завершенню розрахунків між сторонами.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника (позивача).

У зв'язку з виконанням Договору субпідрядник зобов'язаний виконати всі роботи, обумовлені даним Договором згідно з проектом і здати виконану роботу, шляхом підписання акту здачі - приймання виконаних робіт (п.4.3. Договору).

08.05.2013 року сторонами було підписано і посвідчено печатками сторін акт приймання виконаних робіт форма №КБ-2в за травень 2013 року, згідно з яким вартість робіт становила 14 047,47 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт / та витрат/ форма №КБ-3 на цю ж суму.

30.09.2013 року сторонами було підписано і посвідчено печатками сторін акт приймання виконаних робіт форма №КБ-2в за вересень 2013 року, згідно з яким вартість робіт становила 55 807,36 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт / та витрат/ форма №КБ-3 на цю ж суму, які відповідач не сплатив позивачу.

26.03.2014 року відповідачу було вручено претензію позивача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Дана претензія також залишилася без належного реагування відповідача.

Згідно з довідкою про вартість та актом виконаних робіт від 08.05.2013 року вартість виконаних робіт становить 14 047,48 грн.

Згідно з довідкою про вартість та актом виконаних робіт від 30.09.2013 року вартість виконаних робіт становить 55 807,36 грн.

Всього сума основного боргу (заборгованості по розрахунках) складала 69 854,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору виконано робити на загальну суму 69 854,84 грн., що не заперечується сторонами у справі.

11.09.2014 року рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/2471/14 було задоволено позов Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» та стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт» кошти, а саме: 69 854,84 грн. - основного боргу, 1 256,24 грн. - 3% річних, 8 813,69 грн. інфляційних втрат, 1 598,50 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Інфляційні втрати та 3% річних судом першої інстанції були виставлені і розраховані за період з червня 2013 року по червень 2014 року.

06.04.2016 року постановою Львівського апеляційного господарського суду, рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року у справі №914/2471/16 залишено без змін.

Незважаючи на договірні зобов'язання, судові рішення, котрі набрали законної сили, в порушення вимог ст. 124 Конституції України, ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, відповідач по час подачі позовної заяви в суд не сплатив позивачу заборговані, встановлені рішеннями кошти, внаслідок чого позивач звернувся в органи виконавчої служби за примусовим стягненням заборгованості.

В той же час, позивач несе збитки внаслідок несплати відповідачем заборгованості, в т.ч. й інфляційні втрати та річні відсотки за користування відповідачем коштами, які повинні були бути сплачені позивачу.

Зокрема предметом спору у даній справі є заборгованість із сплати інфляційних втрат та 3 % річних протягом періоду з 01.07.2014 року до 01.07.2016 року, у зв'язку із невиконанням відповідачем рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року у справі №914/2471/14.

Тому за неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 47737,73 грн. - інфляційних втрат та 4197,00 грн. - 3% річних за період з 01.07.2014 року до 01.07.2016 року.

Доказів погашення даної заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

Судом встановлено, що 10 000,00 грн., які перераховані відповідачем позивачу 13.09.2016 року є оплатою за борг згідно наказу №914/2471/14 від 11.09.2014 року. Таким чином даний платіж здійснений відповідачем 13.09.2016 року жодним чином не впливає на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.07.2014 року до 01.07.2016 року, що є предметом розгляду даної справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Відповідно до п.3.1. Договору договірна ціна робіт складає 252 000,00 грн. в тому числі ПДВ 42 000,00 грн., є договірною і узгоджується актами приймання - здавання.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, подані відповідачем (генпідрядником) чи замовником на виконання приписів цієї статті.

Відповідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформля ється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підпи сання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На виконання умов Договору 08.05.2013 р. сторонами було підписано і посвідчено їхніми печатками акт приймання викона них робіт форма № КБ-2в за травень 2013 р., згідно з яким вартість робіт становила 14 047,48 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт */та витрати**/ форма № КБ-3 на цю ж суму.; 30.09.2013 р. сторонами було підписано і посвідчено їхніми печатками акт приймання викона них робіт форма № КБ-2е за вересень 2013 р. згідно з яким вартість робіт становила 55 807,36 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт */та витрати**/ форма № КБ-3 на цю ж суму.

В момент підписання актів виконання робіт будь-яких претензій з боку замовника та відповідача щодо термінів чи строків виконання і здачі робіт не було. Протилежного належними та допустими доказами не підтверджено.

Наведене вище встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року у справі №914/2471/14, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року у справі №914/2471/14.

Згідно із ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За приписами Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме п. 2.6. визначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Як вбачається із рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року у справі №914/2471/14, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року, то суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 69 854,84 грн. основного боргу і за період з червня 2013 року по червень 2014 року 1256,24 грн. - 3% річних та 8 813,69 грн. інфляційних втрат.

Тільки 13.09.2016 року відповідач перерахував позивачу 10 000,00 грн. боргу на виконання наказу господарського суду Львівської області у справі №914/2471/14 (докази є у справі)

Позивачем заявлено позов, який розглядається судом про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних і інфляційних втрат за період з 01.07.2014 року до 01.07.2016 року, тобто в цей період жодних оплат відповідач позивачу не здійснював.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 В«Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція)

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30 ).

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 47 737,73 грн., а також 3% річних в розмірі 4197,00 грн., згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи за період з 01.07.2014 року до 01.07.2016 року в зв'язку з невиконанням рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2014 року у справі №914/2471/14.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року п. 3.1. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3. вище вказаної Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд також бере до уваги те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву не подав протилежного суду не довів, не заперечив у визначеному законом порядку проти позову.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності перевіривши розрахунки здійсненні позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення 47 737,73 грн. - інфляційних втрат та 4 197,00 грн.- 3% річних за період з 07.07.2014 року до 01.07.2016 року є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1378,00 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт» (81200, Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Липова Алея, 13, код ЄДРПОУ 20811539) на користь Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (79068, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 12/21 код ЄДРПОУ 32409499) 47 737,73 грн. - інфляційних втрат, 4 197,00 грн. - 3% річних та 1378,00 грн. - понесених виплат на сплату судового збору.

3 . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.09.2016 р.

Суддя Долінська О.З.