Постанова

від 27.09.2016 по справі 805/2438/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 р.                                                   Справа № 805/2438/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Горизонталь»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги від 17 травня 2016 року № 10985-17 на суму 2378 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Горизонталь» заявлено позов до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 17 травня 2016 року № 10985-17 про сплату податкового боргу у сумі 2378 грн. 62 коп.

Позивач вважає, що податкова вимога від 17 травня 2016 року № 10985-17 суперечить нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядження Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі – Розпорядження № 1275-р). Представник позивача у судове засідання 27 вересня 2016 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, 19 вересня 2016 року надав до суду клопотання про долучення доказів по справі, а саме лист Донецької торгово-промислової палати щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Крім того, 27 вересня 2016 року надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає що позиція позивача щодо відсутності правових підстав та обов'язку підприємства для сплати орендної плати за землю є цілком необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що позивачем не надавався до податкового органу Сертифікат торгово-промислової палати України. Також вважає, що на території м. Маріуполь всі підприємства різної форми власності здійснюють свою діяльність безперешкодно, що свідчить про стабільний стан на даній території. Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. 27 вересня 2016 року на електрону пошту суду надіслав зворотній бік облікової картки позивача, податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік. Крім того, представник відповідача просив суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Горизонталь» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 13784471, знаходиться на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області.

Судом встановлено, що 17 травня 2016 року відповідачем була сформована податкова вимога № 10985-17, відповідно до якої станом на 16 травня 2016 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 2378 грн. 62 коп., у тому числі орендна плата з юридичних осіб за основним платежем у сумі 2378 грн. 62 коп.

Судом також встановлено, що 15 лютого 2016 року позивачем була подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік на суму 28967 грн. 80 коп., відповідно до якої позивач зобов'язаний щомісячно з січня 2016 року по листопад 2016 року сплачувати по 2413 грн. 98 коп. та у грудні 2016 року у сумі 2414 грн. 02 коп. нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2016 рік. Відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Маріупольською міською радою від 3 листопада 2015 року, земельні ділянки, розташовані на території м. Маріуполь по вул. Гагаріна, буд. 142-а, загальною площею 0,4884 гектари та належать позивачу на праві користування.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно достатті 67 Конституції Україникожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом54.1статті54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту57.1статті57 Податкового кодексу України,платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Існування укладеного та діючого договору оренди земельної ділянки між позивачем та Маріупольською міської радою сторонами не оскаржується.

Відповідно до матеріалів справи відповідач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), а саме м. Маріуполь Донецької області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому,розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-рзупинено діюрозпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затвердженоперелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014року №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5листопада 2014року №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30жовтня 2014року №1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затвердженоперелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками дорозпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначенихнаселенихпунктів належить м. Маріуполь.

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 3 листопада 2015 року та податкової декларації за 2016 рік, що знаходиться в матеріалах справи, землі, які позивач орендує, знаходяться в м. Маріуполі, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполя Донецької області – у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Маріуполь, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2016 року позивачем було здійснено звернення до Донецької торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Листом від 30 серпня 2016 року № 940/12.1-18 Донецькою торгово-промисловою палатою України було надано відповідь щодо засвідчення форс-мажорних обставини, згідно яких вбачається, що оскільки статті 6 та 7 Закону № 1669 мають пряму дію у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, Торгово-промислова палата України не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин відносно таких звернень. Тобто, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності. Отже суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем не надавався до податкового органу сертифікат торгово-промислової палати України. Стосовно стабільної ситуації в м. Маріуполі, на що посилається відповідач у своїх запереченнях, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України зміни до постанови щодо переліку населених пунктів, які знаходяться в зоні АТО, стосовно м. Маріуполя внесені не були.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної податкової вимоги в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір згідно квитанції від 20 липня 2016 року № 9346033 у сумі 1378 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Горизонталь» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 17 травня 2016 року № 10985-17 на суму 2378 грн. 62 коп. задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 17 травня 2016 року № 10985-17 на суму 2378 грн. 62 коп.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Горизонталь» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 27 вересня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                             Смагар С.В.