Рішення

від 23.09.2016 по справі 910/13932/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2016Справа №910/13932/16

За позовомКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення доТовариства з обмеженою відповідальністю "НОРМАТЕК, ІНК" простягнення 9 710, 54 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Романюк О.М. - представник за довіреністю; від відповідача:Донченко О.Г. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМАТЕК, ІНК" (далі - відповідач, ТОВ "НОРМАТЕК, ІНК") про стягнення 9 710, 54 грн., з яких сума основного боргу становить 6 386, 85 грн., 3% річних у розмірі 308, 20 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 015, 49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує передбачене договором № 23-11-1 від 11.05.2011 року зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/13932/16, розгляд справи призначено на 23.09.2016 р.

У судовому засіданні 23.09.2016 року представник позивача наполягав на позові та надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував посилаючись, зокрема, на доводи наведені у відзиві на позовну заяву від 21.09.2016 року.

Суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні 23.09.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2011 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - виконавець) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРМАТЕК, ІНК" (далі - замовник) було укладено договір про надання виконавцем замовнику телекомунікаційних послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання, що встановлено на об'єктах виконавця і належить замовнику (в редакції додаткової угоди від 01.10.2013 року).

Відповідно до пункту 2.2. договору виконавець приймає на себе наступні зобов'язання:

- надавати замовнику телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та експлуатації антенно-фідерних пристроїв замовника, контроль роботи систем гарантованого електроживлення та обладнання ВОЛЗ згідно Додатків № 1, 2 до договору;

- забезпечити щоденний візуальний контроль за станом систем електроживлення, мікроклімату, контролю та сигналізації;

- інформувати замовника про зміну тарифів на телекомунікаційні послуги, проведення планових ремонтних, профілактичних чи інших робіт, аварії на телекомунікаційних мережах, припинення діяльності з надання телекомунікаційних послуг, умови отримання або припинення надання послуг у випадку виникнення форс-мажорних обставин.

У свою чергу, умовами договору передбачено, що замовник приймає на себе наступні зобов'язання:

- забезпечити відповідність обладнання вимогам сертифікатів, ліцензій на використання радіочастотного ресурсу та дозвільним документам на право експлуатації РЕЗ;

- надає перелік фахівців, що має право допуску до обладнання;

- забезпечувати гарантійний та післягарантійний ремонт власних технічних засобів і своєчасно надавати виконавцю запасні частини, необхідні для усунення виявлених пошкоджень, які виникли не з вини виконавця;

- забезпечувати виконання правил охорони праці та безпечних умов при проведенні робіт на об'єктах ДФ КРРТ;

- своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими виконавцем (п. 2.3. договору).

Оперативні стосунки виконавця і замовника визначаються діючими правилами технічної експлуатації щодо взаємовідносин технічного персоналу при експлуатації відповідних технічних засобів (п. 4.1. договору).

Розгляд підсумків виконання наданих телекомунікаційних послуг і якісних показників технічних засобів проводиться щомісячно. Виконавець щомісячно, не пізніше 3-го числа, складає Акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після чого направляє рахунок, Акт і зведення замовнику

Замовник у триденний строк після отримання рахунку, Акту і зведення, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю. За наявністю зауважень або заперечень до рахунку, Акту або зведення, замовник протягом трьох робочих днів їх отримання, складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються відповідно до чинного законодавства.

У разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийняття наданих послуг, а сума що зазначена в Акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті. Зміна суми, зазначеної в Акті, в односторонньому порядку не допускається. Розрахунки за надання телекомунікаційних послуг здійснюються безпосередньо між виконавцем і замовником згідно Додатку № 1. Щомісячна оплата здійснюється за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів. До 15 числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтованої вартості послуг у поточному місяці. Не пізніше 15 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу. У разі припинення дії договору, замовник зобов'язаний розрахуватися за фактично надані виконавцем послуги у місячний термін (п.п. 5.1.-5.9. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору (в редакції додаткової угоди від 27.12.2013 року), термін дії договору до 31.12.2014 року. На підтвердження факту надання відповідачеві передбачених договором послуг за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, позивач долучив до матеріалів позовної заяви наступні Акти виконаних робіт (надання послуг):

- від 31.01.2014 року в сумі 2 008, 80 грн.;

- від 28.02.2014 року в сумі 1 814, 40 грн.;

- від 31.03.2014 року в сумі 2 008, 80 грн.;

- від 30.04.2014 року в сумі 1 944, 00 грн.;

- від 31.05.2014 року в сумі 2 008, 80 грн.;

- від 30.06.2014 року в сумі 1 944, 00 грн.;

- від 30.07.2014 року в сумі 2 008, 80 грн.;

- від 31.08.2014 року в сумі 2 008, 80 грн.;

- від 30.09.2014 року в сумі 1 944, 00 грн.;

- від 31.10.2014 року в сумі 2 008, 80 грн.;

- від 30.11.2014 року в сумі 1 944, 00 грн.;

- від 31.12.2014 року в сумі 490, 05 грн.

Спір у справі, як вбачається із пояснень позивача, виник у зв'язку з тим, що від відповідача не надходило оплати за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими позивачем за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року не надходила, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 6 386, 85 грн.

Договір договором № 23-11-1 від 11.05.2011 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст.173, 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг за Договором на суму 6 386, 85 грн.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 5.8. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач неодноразово направляв претензії відповідачеві з вимогами погасити заборгованість, яка утворилась внаслідок несплати за надані послуги, а саме: 27.11.2014 року № 905; від 16.12.2014 року № 979; від12.03.2015 року № 171.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач посилався на наступні обставини:

- із серпня 2014 року відбулися збої в роботі обладнання, що призвело до неналежного виконання умов договору і порушення договірних зобов'язань відповідача перед своїми абонентами;

- листом від 01.09.2014 року ТОВ "НОРМАТЕК, ІНК" звернулось до позивача з листом вих. № 1-9/14, в якому просить розірвати договір № 23-11-1 від 11.05.2011 року, мотивуючи це виникненням форс-мажорних обставин на території міста Донецьк (п. 7 договору);

- за період вересень-грудень 2014 року відповідачем послуги не приймалися, Акти прийняття послуг не підписувались.

Матеріалами справи дійсно підтверджується той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРМАТЕК, ІНК" підписано Акти виконаних робіт за спірний період лише частково (- від 31.01.2014 року в сумі 2 008, 80 грн.; - від 28.02.2014 року в сумі 1 814, 40 грн.; - від 30.04.2014 року в сумі 1 944, 00 грн.; - від 31.05.2014 року в сумі 2 008, 80 грн.; - від 30.06.2014 року в сумі 1 944, 00 грн.).

Однак, як вбачається з умов договору (п.п. 5.3., 5.4.) замовник у триденний строк після отримання рахунку, Акту і зведення, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю. За наявності зауважень або заперечень до рахунку, Акту або зведення, замовник протягом трьох днів після їх отримання, складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання врегульовуються відповідно до чинного законодавства. У разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника у визначений строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному Актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в Акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті.

Щодо посилань відповідача на розірвання договору через виникнення форс-мажорних обставин, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.1.-7.5. договору встановлено, що під форс-мажорними обставинами в договорі слід розуміти надзвичайну й непереборну за наявних умов силу, захист від дії якої не передбачено в проектній та іншій нормативній документації, дію якої неможливо попередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана:

- винятковими погодними умовами, стихійним лихом (ураган, буран, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання, зсув ґрунту, тощо);

- непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, саботаж, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тощо);

- умовами, регламентованим відповідними органами виконавчої влади, а також пов'язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Сторони не несуть відповідальності за невиконання (не належне виконання) своїх обов'язків, якщо таке невиконання (не належне виконання) відбулося внаслідок дії форс-мажорних обставин. Сторона, що опинилася під впливом форс-мажорних обставин, зобов'язана негайно повідомити іншу сторону про їх виникнення протягом трьох днів. На час дії форс-мажорних обставин виконання сторонами зобов'язань за договором здійснюється за погодженням сторін.

Стаття 263 ЦК України та стаття 219 ГК України передбачають поняття непереборної сили - надзвичайна і така, що не можна відвернути в даних умовах, подія. Такою подією може бути: стихія, дія суспільного ворога; оголошена або неоголошена війна; загроза війни; терористичний акт; блокада; революція; заколот; повстання; масові заворушення; громадська демонстрація; блискавка; пожежа; буря; повінь; землетрус; нагромадження снігу або ожеледь; вибух, тощо. Також обставини надзвичайного характеру - які сторони не можуть передбачити у своїх правовідносинах. Крім того, у судовій практиці визначається таке поняття як форс-мажор - дія стихійних сил природи, що її не можна ні передбачити, ні відвернути тощо.

У випадку настання та дії, що знаходяться поза межами волевиявлення сторін або повне невиконання своїх обов'язків за договором у випадку настання та дії, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти їх настанню. До таких обставин належать: військові дії незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, інші обставини непереборної сили. Доказом настання таких обставин є належним чином оформлене підтвердження компетентного органу

На підтвердження виникнення форс-мажорних обставин ТОВ "НОРМАТЕК, ІНК" надає листи № 33/791 від 11.02.2015 року Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України до ТОВ "ТЕЛЕСВІТ" та № 33/3799 від 29.04.2015 року Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України до ТОВ "Київські телекомунікаційні мережі.

Законодавством визначено виключний перелік органів, уповноважених підтверджувати факти виникнення форс-мажорних обставин, висновок будь-якого іншого органу не є легітимним i не може бути використаний як підтвердження форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин та підстав для дострокового розірвання договору, а тому вимога позивача про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю суми основного боргу за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 6 386, 85 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 308, 20 грн. та інфляційне нарахування у розмірі 3 015, 49 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги, позивачем нараховано до стягнення:

- 3% річних у розмірі 308, 20 грн. за період з 16.10.2014 року по 30.06.2016 року;

- втрати від інфляції у розмірі 3 015, 49 грн. за період з 16.10.2014 року по 30.06.2016 року.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 3 432, 71 грн.

Проте зважаючи на той факт, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 3 015, 49 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 3 015, 49 грн.

За результатами перевірки заявлених позивачем до стягнення 3 процентів річних судом встановлено, що нарахований позивачем розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 309, 00 грн.

Проте зважаючи на той факт, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 308, 20 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 308, 20 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМАТЕК, ІНК" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, поверх 3; код ЄДРПОУ 32046418) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; код ЄДРПОУ 01190043) суму основного боргу у розмірі 6 386, 85 грн., 3% річних у розмірі 308, 20 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 015, 49 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 28.09.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко