Рішення

від 19.09.2016 по справі 910/13805/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа №910/13805/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Рембудреставрація"

про стягнення 1963,93 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Кирищук В.П. за довіреністю № 91/2015/11/11-5 від 11.11.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Рембудреставрація" (відповідач) про стягнення 1963,93 грн. на підставі Договору про постачання електричної енергії № 81083 від 10.08.2008, який відповідно до Додаткової угоди від 13.05.2011 викладено у новій редакції (далі - Договір), з яких: 1883,10 грн. основного боргу, 63,96 грн. інфляційної складової боргу, 16,87 грн. трьох відсотків річних. Також, позивач просив суд відшкодувати йому за рахунок відповідача 1378,00 грн. витрат із сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з 01.11.2013 по 01.12.2013 за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.07.2016, за розрахунком позивача, склала 1883,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 порушено провадження у справі № 910/13805/16 та призначено розгляд справи на 19.09.2016 о 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 19.09.2016, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 19.09.2016, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.08.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 5), яка відповідає місцезнаходженню відповідача згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103038825643 підтверджує факт одержання ухвали суду про порушення провадження у справі уповноваженим представником відповідача 15.08.2016.

Як зазначено у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п.п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Наразі, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.09.2016 без участі представника відповідача.

В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2016, представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень від 14.09.2016 у справі № 910/13805/16 та довідки від 15.09.2016 про відсутність аналогічного спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням письмових пояснень від 14.09.2016 з приводу здійснених ним нарахувань за спожиту електричну енергію за листопад 2013 року в сумі 1883,10 грн., позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 19.09.2016 здійснювався розгляд справи по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2016 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.11.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник), яка у квітні 2011 року відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Рембудреставрація" (споживач, відповідач), був укладений Договір про постачання електричної енергії № 81083 (о/р 810083010).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 13.05.011 сторони домовились викласти Договір про постачання електричної енергії № 81083 від 10.11.2008 (о/р 810083010) в новій редакції згідно з додатком № 1 до цієї угоди (далі - Договір).

Відповідно до п. 9.4 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та укладається до 31.12.2011, в той же час, узгоджено, що Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

На час судового розгляду справи наведений договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є продаж постачальником електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача з гідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, та, в свою чергу, оплата споживачем постачальнику вартості використаної (купленої) електричної енергії та здійснення інших платежів згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 Договору постачальник (позивач) зобов'язався виконувати умови цього Договору, постачати споживачу (відповідачу) електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (Додаток № 6А до Договору); з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.3 п. 2.3 Договору споживач (відповідач) зобов'язався виконувати умови цього Договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" (Додаток № 2 до Договору), "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (Додаток № 13 до Договору).

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору встановлено, що споживач (відповідач) здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електроенергії, заявленого за розрахунковий період, за формою попередньої оплати.

Згідно п.п. 2.1 п. 2 вказаного Додатку до Договору попередня оплата здійснюється до 17 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до договору до Договору "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам".

А відповідно до п.п. 2.2 п. 2 Додатку № 2 до Договору узгоджено, що остаточний розрахунок, зокрема, за спожиту активну електроенергію та оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Також узгоджено, що під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 4 Додатку № 2 до Договору обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показниками розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, визначених ПКЕЕ.

Пунктом 4.2 Додатку № 2 до Договору встановлено, що у разі неможливості отримання постачальником (позивачем) даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом розрахункового періоду.

Згідно п. 4.3 Додатку № 2 до Договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем, підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у Додатку № 3Б до Договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, у останнього за період з 01.11.2013 по 01.12.2013 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.07.2016 становить 1883,10 грн. (основний борг), що підтверджується копіями Акту про використану електричну енергію ТОВ ВКФ "Рембудреставрація" від 18.12.2012 та Актів контрольного огляду розрахункових точок обліку споживання (о/р 810083010) за спірний період, рахунком № 81083010/11/1 від 13.11.2013 та рахунком-розшифровкою № 81083010/11/1 від 13.11.2013 на суму 1883,10 грн. (за період листопад 2013 року), які видані 28.11.2013, а також довідкою про надходження коштів від ТОВ ВКФ "Рембудреставрація" за спожиту електричну від ПАТ "Київенерго" електроенергію.

З приводу здійсненого нарахування за використану відповідачем активну електричну енергію за листопад 2013 року в сумі 1883,10 грн. позивач пояснив, що відповідно до Акту про використану електричну енергію ТОВ ВКФ "Рембудреставрація" від 18.12.2012, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками сторін, вбачається, що у грудні 2012 року поточні показники лічильника типу НІК2303 №0116209 складали - 000144, т.т., відповідачем спожито 56 кВт*г, що помножено на коефіцієнт обліку 80, а отже відповідачем спожито 4480кВтг активної електричної енергії.

Враховуючи те, що у січні 2013 року відповідач відомостей про кількість спожитої електроенергії не надав, позивачем було здійснено розрахунок електричної енергії у відповідності до п. 4.2. Додатку 2 до Договору за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період та було нараховано 50 кВт*г, а отже, показники лічильника типуНІК2303 №0116209 складали - 000194 (000144 + 50 = 000194).

Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 Договору постачальник має право обмежити або припинити постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього Договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ, зокрема, у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком "Порядок розрахунків" (п.п. 6.1.3 п. 6.1 Договору).

В січні 2013 року позивач здійснив відключення відповідача на підставі наявної у останнього заборгованості за спожиту електроенергію, що підтверджується корінцем наряду-заявки №8 від 10.01.2013 без фіксування показників приладу обліку.

08.11.2013 позивачем було проведено контрольний огляд розрахункових точок обліку позивача, що підтверджується Актом контрольного огляду розрахункових точок обліку споживання (о/р 810083010), та зафіксовано показники лічильника типу НІК2303 №0116209, які складали - 000213.

Отже, нарахування за використану активну електричну енергію за листопад 2013 було здійснено позивачем наступним чином: 000213 (показники, зафіксовані Актом контрольного огляду розрахункових точок обліку споживання від 08.11.2013) - 000194 (показники, розраховані у січні 2013) = 19 кВт*г * 80 (коефіцієнт трансформації) = 1520 кВт*г * тариф, якій діяв у листопаді 2013 року (1,03240 грн./Квт*г) = 1 883,10 грн.

Таким чином, за період з 01.11.2013 по 01.12.2013 позивач обраховує заборгованість відповідача за використану активну електричну енергію в сумі 1883,10 грн.(основний борг).

29.02.2016 позивач звернувся до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за спожиту електроенергію на підставі Договору, що підтверджується фіскальним чеком № 3813, списком згрупованих відправлень та описами вкладень у цінні листи від 29.02.2016, проте відповіді на претензію відповідач не надав, спірну заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду, відповідно до якого просив стягнути з відповідача, окрім вищенаведеної суми основного боргу, також 63,96 грн. інфляційної складової боргу та 16,87 грн. трьох відсотків річних за період з 08.04.2016 по 25.07.2016, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умови укладеного між сторонами Договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною цього договору, свідчать про те, що за своєю правовою природою даний договір є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зібрані у справі докази, а саме: Акт про використану електричну енергію ТОВ ВКФ "Рембудреставрація" від 18.12.2012, Акти контрольного огляду розрахункових точок обліку споживання (о/р 810083010) за спірний період, рахунок № 81083010/11/1 від 13.11.2013 та рахунок-розшифровка № 81083010/11/1 від 13.11.2013 на суму 1883,10 грн., які видані 28.11.2013, довідка про надходження коштів від ТОВ ВКФ "Рембудреставрація" за спожиту електричну від ПАТ "Київенерго" електроенергію, свідчать, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, у останнього за період з 01.11.2013 по 01.12.2013 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в сумі 1883,10 грн. (основний борг). При цьому суд взяв до уваги письмові пояснення позивача від 14.09.2016 з приводу здійснених ним нарахувань за спожиту електричну енергію за листопад 2013 року в сумі 1883,10 грн., визнавши здійснений позивачем розрахунок обґрунтованим та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами Договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк здійснення споживачем оплати за спожиту активну електроенергію (попередня оплата та остаточний розрахунок) визначено підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 Додатку до Договору.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення ним повної та своєчасної оплати за спожиту на підставі Договору активну електроенергію за період з 01.11.2013 по 01.12.2013 в сумі 1883,10 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1883,10 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 63,96 грн. інфляційної складової боргу та 16,87 грн. трьох відсотків річних за період з 08.04.2016 по 25.07.2016, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, визначеного умовами Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов Договору, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 63,96 грн. інфляційної складової боргу та 16,87 грн. трьох відсотків річних за період з 08.04.2016 по 25.07.2016 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1378,00 грн.повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "РЕМБУДРЕСТАВРАЦІЯ" (02660, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА, будинок 5; ідентифікаційний код 20075773) на користь Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 1883,10 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят три гривні 10 коп.) основного боргу, 63,96 грн. (шістдесят три гривні 96 коп.) інфляційної складової боргу, 16,87 грн. (шістнадцять гривень 87 коп.) трьох відсотків річних, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2016

Суддя Гумега О.В.