Рішення

від 19.09.2016 по справі 910/13847/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа №910/13847/16

За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ»

про стягнення штрафу у розмірі 60 000,00 грн. та пені у розмірі 60 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Рижук Є.М. за довіреністю № 22 від 06.06.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» (відповідач) про cтягнення з відповідача штрафу у розмірі 60 000,00 грн. та 60 000,00 пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Позов подано на підставі ст.ст. 17, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В якості додатку до наведеної позовної заяви додано клопотання № 02-08.1/2524 від 26.07.2016 про відстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати.

Відповідно до протоколу атоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2016 позовну заяву № 02-08.1/2518 від 26.07.2016 Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України разом з доданими до неї документами передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 задоволене клопотання Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-08.1/2524 від 26.07.2016, звільнено Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», порушено провадження у справі № 910/13847/16 та призначено розгляд справи на 19.09.2016 о 10:20 год.

15.08.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 19.09.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.09.2016 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.08.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/13847/16 від 01.08.2016 було направлено відповідачу за адресою (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 52), вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача станом на 01.08.2016. Натомість поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто підприємством зв'язку з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.09.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2016, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення) визнано дії, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» під час підготовки та участі у конкурсній процедурі закупівлі послуг з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (монтаж, технічне обслуговування і ремонт обладнання очистки води (фільтрів) бюветних комплексів), яка проводилась СВКП «Київводфонд» у 2014 році, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частиною другою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкуретних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (п. 1 резолютивної частини рішення); за порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» штраф у розмірі 60 000,00 грн. (п. 3 резолютивної частини рішення).

В резолютивній частині Рішення було постановлено, що згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання Рішення, а відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу, а також про те, що Рішення може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що рішення органів Антимонопольного комітету України надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Супровідним листом № 26-03/3223 від 22.09.2015 Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 28.09.2015 підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100132547445.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, сплив 30.11.2015, оскільки 28.11.2015 та 29.11.2015 припадають на неробочі дні.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Позивач повідомив про те, що відповідач, не погодившись з Рішенням, оскаржив його до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 у справі № 910/31974/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Оскільки станом на час подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва відповідач не сплатив штраф, накладений Рішенням, позивач, керуючись ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» штрафу у розмірі 60 000,00 грн. та пені у розмірі 60 000,00 грн. за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції». Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Згідно статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання .

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу .

Згідно частини 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 на відповідача накладено штраф у розмірі 60 000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частиною другою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкуретних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

По матеріалам справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» (відповідач), не погодившись з Рішенням та відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (Рішення).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 порушено провадження у справі № 910/31794/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування Рішення.

За змістом частини 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Оскільки оскаржуване Рішення приймалось відповідно до вимог статті 48 цього Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення господарським судом провадження у справі № 910/31794/15 про скасування цього рішення, за відсутності обставин, передбачених частиною третьої статті 48 цього Закону, зупинило його виконання.

Таким чином, з 18.12.2015 виконання Рішення було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

18.02.2016 Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/31974/15, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування Рішення відмовлено.

Отже, розгляд справи № 910/31794/15 у Господарському суді міста Києва тривав з 18.12.2015 по 18.02.2016.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 у справі № 910/31794/15, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2016 у справі № 910/31794/15 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» до провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 910/31974/15, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 у справі № 910/31794/15 без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. За наведених обставин, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/31794/15 набрало законної сили 16.05.2016 (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/31794/15).

Отже, розгляд справи № 910/31794/15 Київським апеляційним господарським судом тривав з 04.03.2016 по 16.05.2016.

В свою чергу, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 17.04.2014 № 1226-VII) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 у справі № 910/31794/15, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016, яке набрало законної сили, було встановлено та належним чином доведено обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», то зазначені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

З огляду на наведене, а також зібрані у даній справі докази, підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 60 000,00 грн., накладеного на нього вищенаведеним рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, визначений частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», з урахуванням при цьому зупинення виконання даного рішення на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 60 000,00 грн., накладений Рішенням, залишається не сплаченим відповідачем, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 60 000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за періоди з 30.11.2015 по 17.12.2015, з 19.02.2016 по 03.03.2016, з 17.05.2016 по 21.07.2016 в розмірі 60 000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду .

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися .

Судом вище було встановлено наступне:

- 18.12.2015 виконання Рішення було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- з 18.12.2015 по 18.02.2016 тривав розгляд справи № 910/31794/15 у Господарському суді міста Києва;

- з 04.03.2016 по 16.05.2016 тривав розгляд справи № 910/31794/15 Київським апеляційним господарським судом.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 60 000,00 грн. штрафу до 30.11.2015 включно, таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 01.12.2015, а не 30.11.2015, як зазначив позивач у позовній заяві.

Враховуючи наведене, а також приписи частини другої, абзаців першого, третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», роз'яснення підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», суд прийшов до висновку про те, що періоди, за які можливе нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, є наступними:

- з 01.12.2015 по 17.12.2015 включно (17 дні);

- з 19.02.2016 по 03.03.2016 включно (14 днів);

- з 17.05.2016 по 21.07.2016 включно (66 днів).

Так, сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням, становить 60 000,00 грн.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» складає 900,00 грн. (60 000,00 грн. : 100 х 1,5 = 900,00 грн.), а за 97 днів - 87300,00 грн. (900,00 грн. х 97 днів = 87300,00 грн.).

Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Отже, як вірно визначив позивач, розмір пені в спірному випадку не може перевищувати 60 000,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 60 000,00 грн. за періоди з 30.11.2015 по 17.12.2015, з 19.02.2016 по 03.03.2016, з 17.05.2016 по 21.07.2016 за прострочення сплати штрафу підлягають задоволенню повністю, втім за період з 01.12.2015 по 17.12.2015, з 19.02.2016 по 03.03.2016, з 17.05.2016 по 21.07.2016.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01.09.2015, було внесено ряд змін у Закон України «Про судовий збір», зокрема, щодо ставок судового збору.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206 700,00 грн.).

Отже, звертаючись до господарського суду з даним позовом про стягнення 120 000,00 грн. штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14 , позивач відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мав сплатити судовий збір в сумі 1 800,00 грн. (1,5 відсотка ціни позову).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 задоволене клопотання Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02-08.1/2524 від 26.07.2016, звільнено Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведені норми ст. 49 ГПК України, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1 800,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 52; ідентифікаційний код 36192192) штраф у розмірі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 коп.) та пеню у розмірі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 коп.) за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2015 № 132/03-р/к у справі № 111-03/09.14, зарахувавши зазначені суми в доход загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31113106700004, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37984978 в УДКС у Деснянському районі міста Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРИТЕТ» (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 52; ідентифікаційний код 36192192) судовий збір в розмірі 1 800,00 грн. (одну тисячу вісімсот гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2016.

Суддя Гумега О.В.