Рішення

від 26.09.2016 по справі 910/15825/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016Справа №910/15825/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергоресурси",

до відповідача: Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного

про : стягнення заборгованості в сумі 34882,53 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Денисов В.О. (за дов.);

Чорнобай Д.В. (за дов);

від відповідача не з'явився.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, про стягнення заборгованості в сумі 34882,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, зокрема, у визначені відповідним договором строки не оплатив позивачу, як постачальнику, суму поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/15825/16 та призначено розгляд справи на 26.09.2016 року.

Через відділ діловодства суду від 12.09.2016 року від представника відповідача надійшли пояснення, в яких останній визнав позов в частині основного боргу, а штрафні санкції просив розрахувати за власним розрахунком, розглядати справу без його участі, які були долучені до матеріалів справи.

У судове засідання 26.09.2016 року представники позивача з'явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та дали пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, оскільки просив у своїх поясненнях розглядати справу без його участі.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергоресурси" (продавець) та Республіканським вищим училищем фізичної культури Міністерства освіти і науки України (в подальшому змінено назву на Олімпійський коледж імені Івана Піддубного) (покупець) було укладено договір на закупівлю товарів за державні кошти № 08-2/10 (договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується у 2013 році поставити та передати у власність Замовникові: радіатори та котли центрального опалення (25.21.1-23120 грн.); крани, вентелі, клапани та подібні вироби до труб, котлів (28.14.1- 8480,18 грн.); труби, трубки, шланги та фітинги до них пластмасові (22.21.2 - 10303,20 грн.); вироби пластмасові для будівництва н.в.і.у. (22.23.19-2284,16 грн.); вироби кріпильні та гвинтонарізні (25.94.1-611,54 грн.); вироби для ванн і кухні металеві (25.99.1 - 864 грн.); проводи та кабелі електронні і електричні, інші (27.32.1-11025 грн.); частини електричної розподільчої та клерувальної апаратури (27.12.4-2463,6 грн.); апаратура електрична для комутації чи захисту електричних кіл (27.12.1-596,1 грн.); пристрої електромонтажні (27.33.1-5504,8 грн.); лампи та світильники (27.40.2-6906,5 грн.) надалі "Товар", в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток №1), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити товар.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що сума цього Договору становить 72159 грн. 08 коп., в т. ч. ПДВ 20% - 12026,51 грн.

Відповідно до п. 4.,3, 4.4 Договору сума товару, що вказана в рахунку, який надається продавцем замовнику повинна відповідати специфікації та пункту 3.1 цього договору. Оплата за Товар здійснюється впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання рахунку і за умови, що Продавець виконав умови п. 4.3. Договору.

За приписами п.п. 5.1, 5.2 Договору продавець зобов'язується поставити (передати) товар замовнику впродовж трьох робочих днів (при наявності товару на складі продавця), з моменту отримання від замовника заявки (усної чи письмової). Продавець зобов'язується поставити (передати) товар на склад замовника за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п. 10.1, 10.2 договору).

До матеріалів справи долучено специфікацію до договору № 08-2/10 від 08.11.2013 на суму 72159,08 грн.

До матеріалів справи надано видаткову накладну № РН-1 від 08.11.2013 на суму 72159,08 грн., підписану контрагентами, в якій вказано рахунок-фактуру №СФ-00064 від 08.11.2013 (оригінали рахунків -фактур оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до акту № 4 повернення товару згідно специфікації до договору № 08-2/10 від 08.11.2013 позивачу повернуто товар на суму 56486,43 грн. Вказаний акт не містить дати повернення.

Також, сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2014 на 15672,65 грн. - суму основного боргу за договором від 08.11.2013 № 08-2/10. В підтвердження наявності боргу відповідача за договором позивач надав видаткову накладну №008 від 30.04.2014 року на суму 15672 грн. 65 коп., яку, згідно із поясненнями позивача, сторони склали в підтвердження факту отримання товару за видатковою накладною № РН-1 від 08.11.2013 та використання його відповідачем, а також тих обставин, що зазначений товар залишився у відповідача та не був повернутий за актом повернення товару №4.

До матеріалів справи додано лист ТОВ "Компанія Енергоресурси" направлений заступнику директору фінансово-господарської та кадрової роботи Республіканського вищого училища фізичної культури Міністерства освіти і науки України від 20.03.2014, отриманий нарочно 20.03.2014. У вказаному листі зазначено, що відповідачем було не виконані умови договорів згідно розділу 4 пунктів 4.4 та 4.6, в зв'язку з чим ТОВ "Компанія Енергоресурси" повертає частково невикористаний відповідачем товар у кількості, згідно актів повернення товару. Решту поставленого та використаного товару просив сплатити до 30.04.2014.

Суд встановив, що даним листом сторони змінили умови та строки оплати отриманого відповідачем товару. Доказів наявності заперечень з приводу внесення таких змін з боку відповідача суду не надано. Суму основного боргу відповідачем визнано.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції та 3% річних за порушення виконання зобов'язання щодо поставки товару.

Відповідач у своїх поясненнях визнав позов в частині основного боргу, а також просив суд розрахувати за власним розрахунком суми, призначені до стягнення.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 72158,08 грн., що підтверджується видатковою накладною. Відповідач не розрахувався за отриманий товар, доказів виставлення претензій з боку відповідача до позивача щодо кількості та/або якості товару матеріали справи не містять. Частину невикористаного відповідачем товару на суму 56486,43 грн. було повернуто позивачем, що підтверджується актом № 4 повернення товару згідно специфікації до договору № 08-2/10 від 08.11.2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 року).

Оскільки видаткова накладна має найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару відповідач належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15672,65 грн.

Крім того, факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 15672,65 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень Актом звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 15672,65 грн. за договором від 08.11.2013 № 08-2/10 станом на 01.04.2014.

Відповідно до п. 4.4.1. постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; визнання пред'явленої претензії.

Нормами статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що дії відповідача з визнання позову в частині основного боргу не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, беручи до уваги положення спірного договору та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині основного боргу в сумі 15672,65 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних - 1997,80 грн. та інфляційного збільшення суми боргу - 17212,08 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності пунктів 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Положеннями пунктів 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Положеннями пунктів 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони здійснені невірно, оскільки позивач при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.11.2013 по 30.04.2014 здійснював нарахування на суму боргу 72159,08 грн. Однак, як підтверджено матеріалами справи, направивши відповідачу листа про повернення товарів постачальнику (отриманий 20.03.2014), позивач змінив строки та порядок розрахунків за договором про закупівлю товарів за державні кошти. Обов'язок по оплаті повернутого товару припинився 20.03.2014, а тому у позивача відсутні підстави нараховувати 3% та втрати від інфляції на суму боргу у розмірі 72159,08 грн. з 20.03.2014. Крім того, зобов'язання по оплаті у відповідача має бути виконане протягом 5 банківських днів з поставки товару. Оскільки, поставка товару згідно видаткової накладної мала місце 08.11.2013, то грошове зобов'язання мало бути виконане в строк по 15.11.2013. А боржник вважається таким, що прострочив виконання з 16.11.2013. Суд здійснив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 16.11.2013 до 20.03.2014 на суму 72159,08 грн. За вказаний період сума 3% річних становить 741,36 грн., сума втрат від інфляції складає 2550,04 грн.

Згідно листа позивача від 20.03.2014, направленого відповідачу, ТОВ "Компанія Енергоресурси" повідомило про часткове повернення товару відповідачем, в тому числі отриманого за договором від 08.11.2013 № 08-2/10 та просило оплатити вартість решти товару (не повернутого) у строк до 30.04.2014 (лист отриманий відповідачем наручно).

Судом встановлено, що вартість не повернутого товару становить 15672,65 грн. і боржник вважається таким, що прострочив оплату вказаної суми з 30.04.2014. Позивач розраховував 3% річних та втрати від інфляції за період з 01.05.2014 по 20.06.2016. Суд наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався, а тому суд здійснює розрахунок за визначений позивачем період. Сума 3 % річних становить 1007,34 грн., сума втрат від інфляції складає 11986,86 грн. та підлягає стягненню з відповідача. Загальна сума втрат від інфляції - 14536,90 грн., а загальна сума 3% річних - 1748,70 грн.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (ЄДРПОУ 02125315, адреса: 02156, м. Київ, вулиця. Матеюка, будинок 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергоресурси" (код ЄДРПОУ 37787891, адреса: 02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, кімната 12) основного боргу - 15672,65 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 65 копійок), 3% річних - 1748,70 грн. (одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 70 копійок), втрат від інфляції - 14536,90 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 90 копійок) та судовий збір - 1262,48 грн. (одна тисяча двісті шістдесят дві гривні 48 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2016

Суддя І.В.Усатенко