Рішення

від 23.09.2016 по справі 923/723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2016 року Справа № 923/723/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області, м. Херсон

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Сонячний", смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області

про стягнення 48711грн. 17коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 20.01.2016р.

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_2, довір. від 28.07.2016р.

Державна екологічна інспекція у Херсонській області (позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Сонячний" (відповідач) заподіяної державі шкоди в розмірі 48711грн. 17коп.

Ухвалами від 27.07.2016р. та від 08.09.2016р. розгляд справи відкладався. Крім того, ухвалою суду від 08.09.2016р. було продовжено строк вирішення спору згідно з ст. 69 ГПК України.

Справа розглядалась з перервою, яка оголошувалась в засіданні суду 22.09.2016р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Заявою від 21.07.2016р. № 09-11/1373 позивач відповідно до ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача 53238,21грн. заподіяної державі шкоди, з яких - 48711грн. 17коп. за здійснення водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, 4527,04грн. - за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу. Позивачем надано суду докази надіслання зазначеної заяви відповідачу.

Оскільки вищевказана заява не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронюваних законом їх прав, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи вищезазначену заяву позивача.

З огляду на викладене, має місце нова ціна позову - 53238,21грн., в межах якої вирішується спір між сторонами.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

17.07.2014р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Херсонській області (надалі - позивач), відповідно до пункту "a" ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Сонячний" (надалі - відповідач).

За наслідками даної перевірки представниками позивача було складено акт № 04-11/327 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідно до якого встановлені порушення природоохоронного законодавства. Даний акт підписали державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області ОСОБА_3, ОСОБА_4 Також акт підписали без зауважень директор відповідача ОСОБА_5 та заступник директора відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_6 перевірки № 04-11/327 є чинним, у встановленому законом порядку не скасований,

Актом встановлено, що основним видом діяльності відповідача згідно з довідкою ЄДРПОУ серії АБ № 702926 за КВЕД є діяльність засобів розміщування на період відпусток та іншого тимчасового проживання, діяльність туристичних агентств. Водопостачання відповідачем здійснюється з артезіанської свердловини № 16-224 (глибина згідно з паспорту 150 м). Дозвіл на спеціальне водокористування № Укр 5923-ХРС, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області від 14.08.2009р. з терміном дії до 27.06.2012, термін дії продовжено до 01.10.2013р. За період з 11.05.2014р. по 17.07.2014р. забрано з артезіанської свердловини № 16-224 згідно довідки директора відповідача № 46 від 17.07.2014р. (а.с. 19) 911 м куб підземної води.

З акту перевірки Державної екологічної інспекції у Херсонській області № 04-11/327 від 17.07.2014 вбачається, що відповідачем з 11.05.2014р. по 17.07.2014р. здійснювалось спеціальне водокористування без відповідного дозволу в порушення вимог ст. 44, 48 Водного кодексу України.

Наведена обставина підтверджується протоколом № 5196 про адміністративне правопорушення від 17.07.2014, складеним відносно посадової особи підприємства відповідача ОСОБА_5 та постановою про накладення адміністративного стягнення №04-12/750 від 21.07.2014 про накладення на нього штрафу у розмірі 136 грн. (а. с. 20, 21).

28.07.2014р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, із додержанням п.9.1 ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої у Мін'юсті України від 14.08.2009р. за №767/16783, виконано відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі.

Відповідно до зазначеного розрахунку загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у період з 11.05.2014р. по 17.07.2014р., склала 48711,17грн.

Враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку суму збитків у розмірі 48711,17 грн. не відшкодовано, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 48711,17грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено термін водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частиною 1 ст. 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

На підставі ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з п. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до п. "з" ч.1, ч.2, ч.4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

На підставі ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища" загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України. Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В п. 2.2 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища" зазначено, що особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначені статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм щодо зменшення розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Таким чином, з проаналізованих вище положень законодавства вбачається, що відповідальність за порушення природоохоронного законодавства у вигляді відшкодування заподіяної шкоди має цивільний характер, тому глава 27 Господарського кодексу України ("Адміністративно - господарські санкції") не застосовується.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464.

Відповідно до п. 4.13 Порядку, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.4 Порядку акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Підставою нарахування позивачем завданих збитків став факт здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу.

Таким чином, дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини (здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу), а між цими діями та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.

Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів складу правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд, вирішуючи спір, перевірив та відхилив заперечення відповідача щодо відсутності його вини в заподіянні шкоди, виходячи з наступного.

Відповідач посилається на відсутність його вини у отриманні дозволу, оскільки він вчасно звернувся до відповідних організацій, на підтвердження чого ним надано копію листа вих. № 17 від 29.04.2014р., яким він просив Державну службу геології та надр України погодити клопотання щодо умов використання підземних вод на водозаборі для отримання дозволу на спеціальне водокористування. Відповідач вважає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", не отримавши до 29.05.2014р. дозволу, він мав право здійснювати забір води без дозволу за принципом мовчазної згоди.

Крім того, відповідачем надано суду копію його заяви від 16.07.2014р. до Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, якою він просив видати дозвіл на спеціальне водокористування. Зазначена заява отримана відділом дозвільно-погоджувальних процедур Херсонської міської ради 16.07.2014р. за вх. № 115-3090-39 відповідно до відмітки на заяві.

До того ж, в матеріалах справи міститься копія дозволу на спеціальне водокористування, виданого відповідачу 14.08.2014р. Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації з терміном дії до 01.10.2017р.

Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України підземні води відносяться до об'єктів загальнодержавного значення.

Згідно з п. 2, 4 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 321 (в редакції, яка діяла в 2014р.) дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними , Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями . Дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

З огляду на викладене, дозвільним органом у сфері видання дозволу на спеціальне водокористування в розумінні Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" є Департамент екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації.

У ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" зазначено, що принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Таким чином, саме з моменту звернення до Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації починається перебіг строку отримання дозволу.

Відповідач подав заяву до Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації про видачу дозволу на спеціальне водокористування лише 16.07.2014р., отримав дозвіл 14.08.2014р., в той час як здійснював спецводокористування без дозволу у період з 11.05.2014р. по 17.07.2014р.

Суд не приймає твердження відповідача про те, що перебіг строку починається з 29.04.2014р. - моменту його звернення до Державної служби геології та надр України для погодження клопотання щодо умов використання підземних вод на водозаборі для отримання дозволу на спеціальне водокористування, оскільки 26.04.2014р. набрав чинності Закон України від 09.04.2014р. № 1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру", яким було внесено зміни до ст. 49 Водного кодексу України, відповідно до яких передбачено подання заяви на отримання дозволу на спецводокористування до органу, уповноваженого на видачу дозволу на спецводокористування, який в свою чергу зобов'язаний протягом п'яти календарних днів з дня надходження заяви, надіслати завірені копії документів до Державної служби геології та надр України в разі використання підземних вод.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що шкода відсутня, у зв'язку з тим, що у 2014р. ним було сплачено збір за спецводокористування, оскільки сплата відповідачем збору не стосується предмету позову.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 4527,04грн. збитків за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, суд виходить з наступного.

17.07.2014р. під час проведеної позивачем перевірки дотримання відповідачем природоохоронного законодавства було встановлено, що джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачем є:

1) обладнання від кухні (4 електричні плити, 3 електричні сковороди), вентиляція кухні здійснюється природним шляхом,

2) котельня, обладнана 1 котлоагрегатом "РИ-5М", обладнаний паровою короткофакельною форсункою, що працює з використанням рідкого пального (пічне паливо), яке використовується для підігріву води.

В акті зазначено, що на момент перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря вказаними стаціонарними джерелами відсутній.

Таким чином, з акту перевірки Державної екологічної інспекції у Херсонській області № 04-11/327 від 17.07.2014 вбачається, що відповідачем здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в порушення вимог Законів України "Про охорону атмосферного повітря" та "Про охорону навколишнього природного середовища".

Наведена обставина підтверджується протоколом № 5193 про адміністративне правопорушення від 17.07.2014, складеним відносно посадової особи підприємства відповідача ОСОБА_6 та постановою про накладення адміністративного стягнення №04-12/756 від 21.07.2014 про накладення на нього штрафу у розмірі 136 грн (а.с. 53,54), який було сплачено.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідач отримав 04.09.2014р.

Згідно довідки відповідача від 07.05.2015р. № 18 (а.с. 51) за період з 17.07.2014р. по 04.09.2014р. підприємством було витрачено 6,5 т пічного палива та виготовлено 1,8 т хлібобулочних виробів.

10.06.2015р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області, на підставі ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 р. за №48/16064, виконано відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі.

Згідно з п. 2.1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до зазначеного розрахунку загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 17.07.2014р. по 04.09.2014р. склала 4527,04грн.

Враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку суму збитків у розмірі 4527,04 грн. не відшкодовано, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму.

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Як досліджено судом, відповідач здійснював в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, тому у відповідача виникло зобов'язання з відшкодування, завданих державі збитків.

Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, поширюється дія ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639 (далі - ОСОБА_3 №639).

Визначення наднормативних викидів наведене у п. 2.1 ОСОБА_3, відповідно до якої наднормативними вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Наведені норми свідчать про те, що для стягнення з відповідача збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464.

Відповідно до п. 4.13 Порядку, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.4 Порядку акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Підставою нарахування позивачем завданих збитків став факт здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу. Вказана обставина правомірно розцінена позивачем як понаднормові викиди.

Таким чином, дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини (забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу), а між цими діями та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.

Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів складу правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4527,04грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, є доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Сонячний" (смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області вул. Прибережна 3, код 24754637) на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Лазурненської селищної ради (р/р 33119331700269, МФО 852010, ККД 24062100, код 37888409, в УДКСУ у Скадовському районі) 53238,21 грн. шкоди.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Сонячний" (смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області вул. Прибережна 3, код 24754637) на користь Державної екологічної інспекції у Херсонській області (73026, м. Херсон, пров. Козацький, 10, р/р 35217069081000 в ДКСУ України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ - 38044149) 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.09.2016р.

Суддя В.П.Ярошенко