Рішення

від 27.09.2016 по справі 904/6465/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.16р. Справа № 904/6465/16

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВІА-ПЛЮС", м.Біла Церква, Київська область

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВІАКОМПАНІЯ "СКАЙСТАР АВІА", м. Кривий Ріг

про стягнення 35 632,89 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дир., паспорт серія СК № 901730;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВІА-ПЛЮС" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВІАКОМПАНІЯ "СКАЙСТАР АВІА" про стягнення 35 632,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором суборенди частини нежитлового приміщення №31/12/11-2/0 від 31.12.11.

Ухвалою суду від 05.08.16 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.09.16.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.

Представники відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомили.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 21.09.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (наймач) та ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» укладений договір найму частини нежитлового приміщення №31/12/11-01 від 31.12.11 (договір найму) та додаткова угода №1 від 19.12.12 до нього. Предметом договору найму є передача наймодавця наймачу в строкове платне користування частини нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок,4-А, заготівельна дільниця цеха №4 літ « 3», а саме: частину нежитлового приміщення загальною площею 494,0 м 2 . Відповідно до п. 2.3 договору найму, наймач не має права без попередньої згоди наймодавця передавати майно,/ що є предметом найму за даним договором в піднайм (суборенду) іншим фізичним або юридичним особам.

Листом №31/12 від 31.12.11 позивач звернувся до ТОВ НВП «Білоцерківмаз» про надання дозволу передачі майна в піднайм (суборенду) іншим фізичним або юридичним особам.

Частиною 1 ст. 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідь на цей лист ТОВ НВП «Білоцерківмаз» листом №05/1 від 01.01.12 надало такий дозвіл.

Після цього, між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №31/12/11-2/0 від 31.12.11(договір). Предметом договору є правовідносини, пов'язані із передачею у суборенду частину нежитлового приміщення площею 273 м 2 , яке знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, 4-А. Відповідно до п. 2.1 договору, об'єкт передається суборендарю для використання його в господарський діяльності. Згідно п. 5.1 договору, розмір орендної плати складає 6000,00грн. на місяць. Об'єкт вважається переданим суборендарю з моменту підписання акта прийому-передачі. Згідно п.4.1 додаткової угоди №1 від 31.10.13 та п. 4.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє з 31.12.11 по 31.10.13. У частині оплати цей договір діє до повних взаєморозрахунків між сторонами. Якщо жодна сторона у строк 30 днів до закінчення строку дії цього договору не заявить про наміри розірвати, договір автоматично пролонгується на один рік.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором і надав Відповідачу в оренду приміщення, що підтверджується актом приймання - передачі від 01.01.12 (а.с.11).

Згідно ч.1ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до 5.2 договору, орендна плата перераховується на поточний рахунок орендаря згідно рахунку та акту виконаних робіт, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідач порушив вимоги чинного законодавства України і договору, та не оплатив своєчасно та у повному обсязі за користування орендованим приміщенням за період липень - вересень 2013 року. Всього в розмірі 18000,00 грн., що підтверджується актами надання послуг (а.с.13-15).

Потім, між сторонами була укладена додаткова угода до договору суборенди нежитлового приміщення № 31/12/11-2/0 від 31.12.11, згідно з яким сторони дійшли згоди про припинення дії договору з 31.10.13. Таким чином, договір є припиненим з 31.10.13.

Однак, станом на день розгляду справи, заборгованість з орендної плати за період липень - вересень 2013 в розмірі 18 000,00 грн. залишилась.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного богу в розмірі 18 000,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із цим, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за періоди прострочки згідно наступного розрахунку:

від суми 6000,00 грн. за зобов'язання у липні за період з 21.08.13 по 20.09.13;

від суми 12000,00 грн. за зобов'язання у серпні за період з 21.09.13 по 31.05.13;

від суми 18000,00 грн. за зобов'язання у вересни за період з 21.10.13 по 28.07.16.

Всього в сумі 1542,09 грн.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України та неправильно враховує періоди нарахувань. Зокрема, позивачем нараховані відсотки на суму боргу наростаючим підсумком, а не на заборгованість за кожний місяць оренди окремо; також, позивачем не враховано, що день оплати орендної плати за вересень припав на вихідний день, а тому останнім днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день - 21.10.2013. За розрахунком суду 3% річних складають:

від суми 6000,00 грн. за зобов'язання за липень за період з 21.08.13 по 28.07.16 - 528,87 грн;

від суми 6000,00 грн. за зобов'язання за серпень за період з 21.09.13 по 28.07.16 - 513,58 грн;

від суми 6000,00 грн. за зобов'язання за вересень за період з 22.10.13 по 28.07.16 - 498,29 грн.

Всього в сумі 1540,74 грн.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, є обґрунтованими в розмірі 1540,74 грн.

Крім того, у зв'язку із порушенням умов договору, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 16090,80 грн. згідно наступного розрахунку:

за зобов'язання у липні за період з 21.08.13 по 20.09.13;

за зобов'язання у серпні за період з 21.09.13 по 31.05.13;

за зобов'язання у вересни за період з 21.10.13 по 28.07.16.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14" від 17.12.2013, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України та неправильно враховує періоди нарахувань. Зокрема, позивачем інфляційні втрати нараховані на суму боргу наростаючим підсумком, а не на заборгованість за кожний місяць оренди окремо.

За розрахунком суду інфляційні втрати складають:

від суми 6000,00 грн. за зобов'язання за липень за період з вересня 2013 по липень 2016 - 5 381,60 грн;

від суми 6000,00 грн. за зобов'язання за серпень за період з жовтня 2013 по липень 2016 - 5 381,60 грн;

від суми 6000,00 грн. за зобов'язання за вересень за період з листопада 2013 по липень 2016 - 5 336,25 грн;

Всього в сумі 16 099,45 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 16 090,80 грн., то інфляційні втрати в цій частині слід стягнути в межах заявлених вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193, 283 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 611, 612, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВІАКОМПАНІЯ "СКАЙСТАР АВІА"( 50015, дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Конституційна,б.15, код 34811250) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВІА-ПЛЮС"(09100, Київська область, м.Біла Церква, вул. Гайок, б.4-А, код 37381908) суму основного боргу у розмірі 18 000,00 грн., 3% річних в розмірі 1540,74 грн. інфляційні втрати в розмірі 16 090,80 грн. та 1377,95 грн. витрат по оплаті судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 26.09.16.

Суддя М.О.Ніколенко