Постанова

від 11.03.2016 по справі 477/2652/15-п

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 477/2652/15-п Провадження № 3/477/3/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Козаченка Р.В., із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого директором ТОВ В«АТФ В«Агро-ДілоВ» , зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ч. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу № 142 про адміністративне правопорушення від 9 листопада 2015 року, складеного відносно ОСОБА_1, він, працюючи директором товариства з обмеженою відповідальністю В«АТФ В«Агро-ДілоВ» (далі - ТОВ В«АТФ В«Агро-ДілоВ» ), допустив порушення ведення податкового обліку, а саме:

- неправомірне віднесення до податкового зобов'язання податкової декларації податку платника спеціального режиму оподаткування послуг, наданих по вирощуванню продукції СГ - юридичним особам, які не є сільгоспвиробниками;

- заниження податкового зобов'язання по ПДВ за реалізовані ПММ, які є товарами не власного виробництва та повинні відображатися в деклараціях по розрахунках з бюджетом, чим порушено п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 209.2, п. 209.7, пп. 209.15.1, абз. В«вВ» пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 1 124 618 грн;

- неправомірного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ палива, яке витрачено на легкові автомобілі, як товару, який придбавався сільськогосподарським підприємством не для його використання у виробництві сільськогосподарської продукції; в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ, обчисленого з вартості товарів (робіт, послуг), придбання яких підприємством не доведено; в зв'язку з включенням двічі податкових накладних, які оформлені неналежним чином, та які відсутні в наявності, чим порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення від'ємного значення ПДВ по декларації зі спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства станом на 31 грудня 2014 року на суму 502 098 грн.,

за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Зазначено в протоколі, що порушення, яке мало триваючий характер з 1 січня 2012 року по 26 жовтня 2015 року, було виявлено під час перевірки дотримання податкового законодавства на даному підприємстві, за наслідками якого був складений акт від 26 жовтня 2015 року № 444/14-03-22-02-36384300.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, направивши на розгляд свого представника, який заперечував вчинення ним правопорушення, на обґрунтування чого надав усні та письмові пояснення.

Суд, перевіривши та дослідивши протокол про адміністративне правопорушення з доданими матеріалами, заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові заперечення на протокол з доданими документами, прийшов до наступного висновку.

В період з 7 вересня 2015 року по 19 жовтня 2015 року спеціалістами державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного Управління Державної фіскальної служби України (далі - ДПІ) було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в ТОВ В«АТФ В«Агро-ДілоВ» .

За результатами перевірки складено акт від 26 жовтня 2015 року.

Відповідно до цього акту були встановлені порушення ведення податкового обліку, які зазначені у вище названому протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, було встановлено, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 209.7, абз. «в» п.п. 209. 15.2 п. 209. 15 ст. 209 Податкового кодексу України, ТОВ «АТФ «Агро-Діло» неправомірно віднесено до податкових зобов'язань податкової декларації платника податку спеціального режиму оподаткування за надані послуги по вирощуванню кукурудзи, збиранню цукрового буряка та інше суб'єктом господарювання, які не є суб'єктами спеціального режиму оподаткування, а сплачують податки на загальній системі оподаткування - це ТОВ «Бая-Агро» та ТОВ «Агро ЛВ Лімітед», які необхідно відобразити в деклараціях по розрахунках з бюджетом, на суму податкових зобов'язань 343 779 грн., в тому числі по періодах: за червень 2012 року - 191 157 грн.; за липень 2012 року - 54 476 грн.; за серпень 2012 року - 25 766 грн.; за вересень 2012 року - 467 грн.; за жовтень 2012 року - 42 127 грн.; за листопад 2012 року - 21 659 грн.; за грудень 2012 року - 8 127 грн.

З приводу цього обвинувачення суд зазначає наступне.

Обсяги постачання послуг, що надані суб'єктами спеціального режиму оподаткування в умовах дії Кодексу іншим сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування з використанням сільськогосподарської техніки, відображаються у податковій декларації з ПДВ, в якій відображаються результати діяльності з постачання сільськогосподарської продукції, а обсяги постачання сільськогосподарських послуг, наданих іншим суб'єктам господарювання, які не є суб'єктами спеціального режиму оподаткування, або наданих без використання сільськогосподарської техніки, відображаються суб'єктами спеціального режиму оподаткування у податковій декларації з ПДВ, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Дані операції в бухгалтерському обліку відображені проводками: Дт рах.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» - Кт рах 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» в головній книзі за 2012 рік та оборотно-сальдовій відомості по 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду, тобто це є фізичне переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» відповідно до договорів на виконання сільськогосподарських робіт, перелік яких наведено у додатку 5 до акту перевірки, зобов'язується як Замовник забезпечити Виконавця пальним в об'ємах, що необхідні для виконання обов'язків, покладених на нього цим договором.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України з 1 квітня 2011 року дохід від реалізації товарів необхідно визнавати за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Для визначення дати та порядку переходу права власності на товар необхідно керуватися положеннями Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 ст. 334 якого право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Прийомка-передача виконаних сільськогосподарських робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних сільськогосподарських робіт, де вказуються обсяги виконаних робіт та їх вартість, а кількість використаного пального Замовника не вказується ні в актах прийому-передачі, ні в інших первинних бухгалтерських документах. Тому, паливно-мастильні матеріали, які передані Виконавцям сільськогосподарських робіт, перелік яких наведено у додатку 5 до акту перевірки, вважаються як реалізовані, так як у Замовника відбулась зміна у матеріальних активах.

Також. В акті перевірки вказано, що на порушення п. 209.2, п. 209.7, п.п. 209.15.1 п. 209.15, ст.. 209 ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» занизило податкові зобов'язання по податку на додану вартість за реалізовані паливно-мастильні матеріали, які є товарами не власного виробництва та повинні відображатися в деклараціях по розрахунках з бюджетом, на загальну суму 780 839 грн., в тому числі по періодах: за березень 2012 року - 29 455 грн.; за травень 2012 року - 29 426 грн.; за червень 2012 року - 531 грн.; за липень 2012 року - 29 832 грн.; за серпень 2012 року - 59 333 грн.; за вересень 2012 року - 10 245 грн.; за жовтень 2012 року - 6 577 грн.; за листопад 2012 року - 18 976 грн.; за липень 2013 року - 6 876 грн.; за жовтень 2013 року - 46 202 грн.; за листопад 2013 року - 148 477 грн.; за грудень 2013 року - 22 647.; за лютий 2014 року - 1 597 грн.; за червень 2014 року - 8 650 грн.; за липень 2014 року - 57 453 грн.; за серпень 2014 року - 74 307 грн.; за вересень 2014 року - 84 086 грн.; за листопад 2014 року - 146 169 грн.

Дані операції відображені по Кт рах 23 «Виробництво», рах. 91 «Загальновиробничі витрати» в головній книзі за 2012-2014 роки т оборотно-сальдовій відомості по рах. 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 ПК України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів , послуг інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з літерою «в» в підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України, діяльністю у сфері сільського господарства є надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

Законодавство не містить жодної вказівки на те, що сільгосптоваровиробники, якими надаються послуги з використанням сільськогосподарської техніки повинні мати режим платника податку спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до п. 14.1.235 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу ХІV цього кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках, та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробничої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

В ОСОБА_2 ДПІ посилається на норми податкового законодавства, які не містять вимог щодо відображення суб'єктами спеціального режиму оподаткування обсягів постачання сільськогосподарських послуг, наданих іншим суб'єктам господарювання, які не є суб'єктами спеціального режиму оподаткування, або наданих без використання сільськогосподарської техніки, у податковій декларації з ПДВ, згідно з якої здійснюється розрахунок з бюджетом.

Але ТОВ «Бая-Агро» є сільськогосподарським товаровиробником, що підтверджується довідкою АА №724025 ТОВ «Бая-Агро», довідкою АА № 057727 ТОВ «Агро ЛВ Лімітед», довідкою управління агропромислового розвитку № 142 від 07.09.2012 року ТОВ «Агро Лімітед», державним статистичним спостереженням за 2012 рік ТОВ «Бая-Агро», де чітко визначені види сільськогосподарської діяльності вказаних юридичних осіб.

Таким чином, посилання ДПІ щодо необхідності відображення обсягів постачання сільськогосподарських послуг, наданих іншим суб'єктам господарювання, які не є суб'єктами спеціального режиму оподаткування, або наданих без використання сільськогосподарської техніки, у податковій декларації з ПДВ, згідно з якої здійснюється розрахунок з бюджетом, є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до обвинувачення, на порушення п. 209.2, п. 209.7, п.п .209.І5.1 п. 209.15 ст. 209, ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» занизило податкові зобов'язання по податку на додану вартість за реалізовані паливно-мастильні матеріали, які є товарами не власного виробництва та повинні відображатися в деклараціях по розрахунках з бюджетом.

Під час перевірки співробітникам ДПІ були надані оригінали актів приймання-передачі робіт до договорів на виконання сільськогосподарських робіт, із зазначенням переданої замовником (ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО») виконавцю кількості палива, та датами передачі, а також звіти про використання палива замовника, але вони не були прийняті до уваги піж час перевірки.

При розрахунку вартості використаного палива ДПІ були використані дані щодо витрат палива на одиницю площі, які не містяться в жодній технічній документації на сільськогосподарську техніку. Також це стосується інформації щодо цін палива на певні дати виконання робіт: не наводиться жодних посилань на джерела такої інформації.

Договори на виконання сільськогосподарських робіт за змістом є договорами підряду. Відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України (ЦК), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. Відповідно до ст.ст. 840-842 ЦК України. Підрядник зобов'язаний звітувати перед Замовником відносно використання отриманого матеріалу, вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Тобто, відповідно до норм чинного законодавства матеріали для виконання роботи не переходять у власність виконавця, відповідно операції по передачі палива виконавцю не можуть бути операціями з реалізації палива, а отже відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Акти приймання-передачі до договорів наданих послуг та звіти про використання палива (додаються, додаток № 7), із зазначенням кількості переданого палива та датами передачі містять всі необхідні для первинної документації реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Таким чином, це обвинувачення також також не підтверджене обґрунтованими доказами.

Також, в ОСОБА_2 перевірки зазначено про порушення п .198.1, п. 198.3, п 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.10 ст. 201, пп. 209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість по декларації зі спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства станом на 31.12.2014 на суму 502 098 грн.

З приводу цього суд зазначає наступне.

В ОСОБА_2 перевірки ДПІ визначено: «ОСОБА_2 повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 встановлено його завищення всього в сумі 1 367 997 гри.»

Також в ньому вказано, що на порушення вимог п.п. 209.15.1. п 209 15 ст.209 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість палива, яке витрачено на легкові автомобілі, як товару, який придбавався сільськогосподарським підприємством не для його використання у виробництві сільськогосподарської продукції, всього у сумі 401 833 гри.»

Однак, єдиним видом діяльності Товариства є сільськогосподарська діяльність. Отже всі витрати на паливо для легкових автомобілів враховувалися як витрати на товар, який придбавався сільськогосподарським підприємством для його використання у виробничих потребах. Крім того у самих подорожніх листах службового легкового автомобіля вказано, що автомобіль використовувався для «службових поїздок за виробничими потребами Т0В «АТФ «АГРО-ДІЛО».

На перевірку ДПІ ТОВ «АТФ «АГРО-ДІЛО» були надані оригінали подорожніх листів службових легкових автомобілів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, але в акті перевірки вказано, що подорожні листи були не оформлені належним чином. При цьому не вказано, у яких саме подорожніх листах конкретно були відсутні обов'язкові реквізити. В ОСОБА_2 відсутнє обґрунтування твердження про використання транспортних засобів (легкових автомобілів) для потреб, не пов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції. Безпідставним є також твердження ДПІ, що бухгалтерський облік пального по легковим автомобілям вартості палива для легкових автомобілів, що на думку ДПІШ не використовувались для потреб, не пов'язаних з виробництвом продукції наведено у Додатку 7 до ОСОБА_2 перевірки. ДПІ при здійсненні розрахунків вартості палива використовує дані щодо витрат та цін на паливо на дати оформлення подорожніх листів, але не наводить жодних посилань на джерела такої інформації. Тобто такі розрахунки є необґрунтованими.

Крім того, в ОСОБА_2 перевірки зазначено: на порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п.199.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ, обчисленого з вартості товарів (робіт, послуг), придбання у яких підприємством не доведено, всього на суму 943 591 гри.».

Зазначено, що ТОВ АТФ «АГРО-ДІЛО» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами:

1.ПП АТФ «Баратівське» (код за ЄДРПОУ 35424400) за липень, серпень, жовтень, грудень 2012 року;

2.ТОВ «Агро-відродження» (код за ЄДРПОУ 38106084) за вересеиь2012 року;

3.ПП «Авантис» (код за ЄДРІІОУ 32308954)за червень, липень, серпень 2012 року, березень, квітень, травень, червень, серпень 2013:

4. ФГ «Зерновик» (кода за ЄДРПоУ 38524734) за листопад 2014 року;

5. ТОВ «ОМО» (код за ЄРПОУ 32720119) за листопад 2014року;

6. ТОВ «Профінструмент-Україна» (код за ЄРПОУ 34319308) за березень, травень, червень, липень, листопад 2012 року;

7.ТОВ «Грінлайн Агро» (код за ЄРПОУ 37925802)за березень 2014 року;

8.ПП «Бая» (код за ЄРГІОУ 32283343) за червень, липень, вересень 2014 року.

Стосовно ПП АТФ «Баратівське» ДПІ такий висновок мотивує тим, що до ЄДР внесено запис «про відсутність підтвердження відомостей (дата зміни стану 23.04.2014)». встановлено розбіжності співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також ДПІ у Центральному районі складено акт від 10.12.2013 року «про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП АТФ «Баратівське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за весь період діяльності і підприємства». На підставі договорів №01/27/12-2012 від 27.12.12. року та №1/0507 від 05.07.20)2, Товариств отримало послуги прес-підборщика та послуги з оранки землі від ПП АТФ «Баратівське». Факт поставки підтверджується актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю, факт оплати - платіжними дорученнями.

Стосовно недоведеності операцій з ТОВ «Агро-відродження» ДПІ у Додатку №4 до ОСОБА_2 перевірки посилається на відсутність товарно-транспортних накладних. Натомість факт поставки нафтопродуктів підтверджується видатковою та податковою накладними, які були надані при перевірці, факт оплати - платіжним дорученням.

Стосовно недоведеності операцій з ПП «Авантис» ДПІ посилається на відсутність товарно-транспортних накладних.

Документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують факти придбання та продажу паливного дизеля були надані.

Стосовно недоведеності операцій з ФГ «Зерновик», відносно якого в ОСОБА_2 перевірки міститься посилання на відсутність господарської діяльності ФГ «Зерновик», який не декларує наявність трудових ресурсів на підставі податкової інформації, наявної в ДГП у Центральному районі. В ОСОБА_2 перевірки зазначено, що до перевірки не надані копії сертифікатів на насіння та результатів випробувань, які були передані ФГ «Зерновик» Товариству за умовами договору, але це твердження не відповідає дійсності. Запитів до Товариства з боку фахівців ДПІ під час здійснення перевірки щодо надання зазначених документів не надходило, вони є в наявності Товариства та є додатковим доказом факту придбання. Факт придбання незавершеного виробництва підтверджується документами первинного обліку - ОСОБА_2 здачі-прийняття робіт та податковою накладною, Договором № 03/03/11-2014, факт оплати - платіжним дорученням.

Висновок стосовно недоведеності операцій з ТОВ «ОМО» ДПІ обґрунтовує неправильністю оформлення товарно-транспортної накладної, документом, який не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також дефектами в довіреності. Факт операції підтверджується усіма передбаченими законодавством документами первинного обліку видатковими накладними, податковими накладними (стор. 19 Додатку №4). які були надані при перевірці. Факі оплати платіжним дорученням

Стосовно недоведеності операцій з ІОВ «Профінструмент -Україна» ДПІ в ОСОБА_2 перевірки також посилається на відсутність товарно-транспортних накладних при наявності первинних документів бухгалтерського обліку, що доводять факт операцій (стр.23 Додатку №4), та розбіжностями по податковому кредиту ТОВ «Профінструмент-Україна».

Стосовно недоведеності операцій з ТОВ «Грінлайн Агро» ДПІ в ОСОБА_2 перевірці також посилається на відсутність товарно-транспортних накладних при наявності первинних документів бухгалтерського обліку, що доводять факт операцій (стор.26 Додатку №4), а також на розбіжності по податковому кредиту ТОВ «Грінлайн Агро».

Стосовно недоведеності операцій з ПП «Бая» ДПІ в ОСОБА_2 перевірці посилається на не можливість підтвердження фактичного здійснення фінансового-господарських операцій ПП «Бая», ДПІ в ОСОБА_2 посилаються на те, що податкові накладні в даному випадку не можуть бути належним доказом.

В той же час, суд з цим висновком не погоджується з огляду на наступне.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт надання послуг з перевезення, а не факт постачання товару. Фахівцями ДПІ при проведенні перевірки взагалі не бралися до уваги умови догорів, згідно з якими транспортні витрати, що пов'язані з поставкою товару несе продавець, і покупець у цьому випадку не є стороною за договором перевезення.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 по справі №К/800/31989/14 (804/2868/13-а) зазначено, що відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб у тому числі на його контрагентів. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника податку та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 13 січня 2009 року по справі № 21-1578во08, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів. \ кому числі при їх ввезенні па митну територію України (у тому числі зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В ПК України не встановлено будь-яких інших умов для отримання права на податковий кредит для платників ПДВ, що здійснили придбання товарів або послуг у інших суб'єктів господарювання - платників ПДВ .

При здійсненні господарських операцій з зазначеними вище контрагентам-постачальниками на час формування податкового кредиту відбулись обидві події: отримання послуг (робіт), що підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі, та оплата робіт, що підтверджується платіжними дорученнями. Наявність зазначених документів у Товариства підтверджена в ОСОБА_2 перевірки. Отже ПДВ, що було сплачено постачальникам послуг, був правомірно включений Товариством до складу податкового кредиту.

У ОСОБА_2 перевірки зазначено, що Товариством на порушення п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. п.201,10 ст. 201 ПК завищено суму податкового кредиту на 22 57.3 гривні, у тому числі: за травень 20) 2 року - 3 028 гри.; за червень 2012 року 16 241 гри.: за жовтень 2012 року 1 240 гри.; за грудень 2012 року 1 104 гри.; за січень 2013 року - 960 грн.

Зменшення податкового кредиту в жовтні 2012 року на 1240,17 гривень ДПІ обґрунтовує тим що «згідно ІС «Податковий блок» підсистеми автоматизованої системи співставлений податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України рахуються розбіжності між ТОВ «АТФ АГРО-ДІЛО» та ПГІ «КНІ » по шматковому кредиту в вересні 2012 року на суму 1240,1 грн.» З тих же самих підстав ДПІ зменшує Товариству суму податкового кредиту за травень 2012 року на3027,76 гривень - суму ПДВ, сплаченого МПП ФІРМА «ЕРІДОН».

Як підставу для зменшення податкового кредиту в червні 2012 року на 16 240 гривень ДПІ вказує помилки при оформленні податкової накладної, наданої ТОВ «Агро ЛВ Лімітед». Підставою для зменшення податкового кредиту за грудень 2012 року на 1104 гривень та січень 2013 року на 960 гривень ДПІ зазначає відсутність податкових накладних від постачальників ТОВ «Ника-Промтехойл та ПП В«АРТ-МВ» відповідно.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі ири їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарі в/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Законодавством не передбачено такі додаткові умови для отримання права на формування податкового кредиту як відсутність розбіжностей у будь-якій автоматизованій системі.

Усі податкові-накладні, що підтверджують формування податкового кредиту з зазначеними вище контрагентами, відповідаю вимогам законодавства, є у Товариства та надавались представникам ДПІ під час перевірки (копії податковий накладних додаються). Отже, твердження ДПІ про порушення Товариством пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК є безпідставними.

За таких встановлених в судовому засіданні обставин слід дійти висновку, що з наданих матеріалів в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, тому справа підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд. На постанову може бути внесено протест прокурора в тому ж порядку.

Суддя Р.В. Козаченко