Рішення

від 19.09.2016 по справі 522/25823/15-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа: №522/25823/15-ц

Провадження: № 2/522/1180/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Кічмаренка С.М.,

при секретарі Мельник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства « Страхове товариство « Іллічівське» в особі Одеської філії до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, по якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдану матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 13 000 грн., а також судовий збір в розмірі 1218 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ПрАТ СТ « Іллічівське» та ОСОБА_1 укладено договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно полісу № АС/9894100 строком дії до 16.05.2015 року, згідно якому передбачена франшиза за шкоду заподіяну майну 510 грн.

23.01.2015 року відбулась ДТП за участю автомобілю АУДІ, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1, та автомобілю РЕНО, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 10.02.2015 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєні вищезазначеного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Потерпіла особа звернулась до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до страхового акту, розмір страхового відшкодування склав 13 000 грн. та був виплачений потерпілій особі. У зв'язку з чим, позивач звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання неодноразово сповіщався належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення, наявні в матеріалах справи, однак до суду не з'явилась. Заяв чи клопотань до суду не заявляв та не подавав. Суд у зв'язку з неявкою відповідача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача та за згодою позивача, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПрАТ СТ « Іллічівське» та ОСОБА_1 укладено договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно полісу № АС/9894100 строком дії до 16.05.2015 року, згідно якому передбачена франшиза за шкоду заподіяну майну 510 грн.

23.01.2015 року відбулась ДТП за участю автомобілю АУДІ, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1, та автомобілю РЕНО, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 10.02.2015 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєні вищезазначеного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України постанова по справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією з особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Пунктом 7 Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі», суд, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Оскільки унаслідок автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Останній звернувся до страхової компанією із заявою-повідомленням про ДТП.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля РЕНО, державний номер НОМЕР_1, склала 15 397,04 грн.

Відповідно до копій квитанцій, наявних в матеріалах справи, потерпілій особі було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 13 000 грн.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Матеріалів справи вбачається, що страхова компанія виконала свої зобов'язання та відшкодувала ОСОБА_2 у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зокрема, з п.п. ґ п. 38.1.1. ст. 38 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У відповідності до п. 33.1. ст.. 33 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Однак у матеріалах даної цивільної справи заява-повідомлення про ДТП власника застрахованого автомобіля ОСОБА_1 відсутня. Інших заяв відповідача адресованих страховій компанії у матеріалах справи не встановлено. Відповідачем на підтвердження своїх прояснень про звернення до страхової компанії у строки, встановленні чинним законодавством також не надано відповідних документів.

Оскільки, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а ОСОБА_1 належним чином не спростовані твердження позивача, про те що вона звернулась до страхової компанії, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав вимоги, передбачені ст.. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому ПрАТ «Страхове товариство « Іллічівське» набуло право регресної вимоги до ОСОБА_1

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про набуття позивачем права регресної вимоги після виплати страхового відшкодування та задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «СТ « Іллічівське» виплачену суму страхового відшкодування порядку регресу в розмірі - 13 000 грн.

Відповідно до ст..88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1218 грн.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.

Керуючись ст.ст.. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України; ст.ст.. 1, 2, 11, 23, 979, 990, 1166, 1187, 1191 ЦК України; Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства « Страхове товариство « Іллічівське» в особі Одеської філії до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства « Страхове товариство « Іллічівське» в особі Одеської філії (код ЄДРПОУ 37165243, р/р 26508001011038 в КБ « Преміум Банк») суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі - 13 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства « Страхове товариство « Іллічівське» в особі Одеської філії (код ЄДРПОУ 37165243, р/р 26508001011038 в КБ « Преміум Банк») судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право подати апеляційну скаргу на заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а якщо позивач не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: С.М. Кічмаренко

19.09.2016