Ухвала

від 29.09.2016 по справі 489/4167/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/4167/14-ц 29.09.2016 29.09.2016 29.09.2016

Провадження №22-ц/784/2023/16

Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судових засідань - ОСОБА_3,

за участю: представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 серпня 2016 року, за позовом

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

(далі-ПАТ «Дельта Банк»)

до

ОСОБА_6,

ОСОБА_4,

ТОВ «Миколаївська федерація атлетизму»

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ТОВ «Миколаївська федерація атлетизму» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 3 серпня 2016 року провадження у справі в частині вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Миколаївська федерація атлетизму» про стягнення заборгованості закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» пред'явло вимоги до боржника ОСОБА_6 і поручителів ОСОБА_4 та ТОВ «Миколаївська федерація атлетизму» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові № 6-745 цс15 від 1 липня 2015 р., яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для виконання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Миколаївська федерація атлетизму» про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариста «Дельта Банк» відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 серпня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді О.О. Данилова

ОСОБА_7