Постанова

від 30.09.2016 по справі 591/3048/16-а

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/3048/16-а

Провадження № 2-а/591/351/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого судді Шелєхової Г.В.,

з участю секретаря Тищенко К.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кальченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 та Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, Сумської міської ради, треті особи: Сумський міський голова - Лисенко Олександр Миколайович, голова комісії з ліквідації - Войтенко Володимир Володимирович, про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2016 року позивачі ОСОБА_3 та Незалежна професійна спілка Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради звернулись до суду з позовом щодо захисту трудових прав при проходженні публічної служби (а.с. 11-19 - т.1), який уточнили під час розгляду (а.с.211-213 - т.1) та мотивували тим, що 27.01.2016 року Сумською міською радою було прийнято рішення №254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності», яким припинено шляхом ліквідації Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, що стало підставою для звільнення з роботи працівників всього Департаменту, в тому числі ОСОБА_3 - з посади головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин. Вважають вказане рішення відповідача незаконним, а, відповідно, і таким, що не може бути підставою для звільнення позивача ОСОБА_3 з займаної посади, оскільки: Сумська міська рада під час прийняття оскаржуваного рішення порушила встановлений для регуляторних актів порядок оприлюднення та прийняття. Крім того, відповідач прийняв рішення про звільнення ОСОБА_3 в період дії Ухвали Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року про зупинення рішення СМР від 27.01.2016 року №254-МР в частині ліквідації Департаменту та роботи комісії з цього приводу. До того ж, на їх думку, зі змісту рішення СМР від 27.01.2016 року №254-МР та рішення №531-МР від 30.03.2016 року «Про затвердження Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради» вбачається, що фактично відбувається реорганізація Департаменту, а не його ліквідація, у зв'язку з чим ОСОБА_3 мала право на переведення до новоутвореної установи, а не звільнення із займаної посади. За таких обставин, просили рішення СМР: №254-МР від 27.01.2016 року, №531-МР від 30.03.2016 року в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, а також рішення про звільнення ОСОБА_3, яке оформлено протоколом №2 від 06.05.2016 року, визнати протиправними і скасувати, а ОСОБА_3 - поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з дати звільнення. Крім того, позивач ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача на її користь на підставі ч.2 ст. 235 КЗпП України середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 130,43 грн., а також, оскільки в день її звільнення не була виплачена заробітна плата і фактичний розрахунок відбувся лише 02.06.2016 року, то і - середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тобто, з 06.05.2016 року по 02.06.2016 року, в розмірі 3652,04 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 вимоги позову підтримувала в повному обсязі та пояснювала, що фактично Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради не було ліквідовано, а відбулась його реорганізація шляхом поділу на 2 юридичні особи з правонаступництвом, в результаті якої всі функції ліквідованого Департаменту передали новоутвореним юридичним особам. За таких обставин, відповідач повинен був запропонувати ОСОБА_3 всі наявні в новоствореній установі посади та перевести її на роботу на аналогічну посаду. 04.03.2016 року позивачу запропонували вакантну посаду у новоствореному виконавчому органі і вона усно погодилась на таку пропозицію, проте, не дивлячись на такі обставини, 06.05.2016 року комісія з ліквідації прийняла рішення про її звільнення, а розрахунок провели з ОСОБА_3 02.06.2016 року. Вважала, що зазначеними діями відповідач порушив трудові права її довірителя, а тому просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Глянцев В.В. в письмових поясненнях (а.с.191-т.1) позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Наполягав на тому, що рішення СМР від 27.01.2016 року №254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» є регуляторним актом, а тому відповідач повинен був приймати його за процедурою визначеною ст.9 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Натомість, вимоги вказаної норми не були виконані СМР, в результаті чого профспілка була позбавлена можливості надати свої пропозиції та зауваження до проекту рішення. Крім того, наполягав, що в даному випадку відбулась не ліквідація, а реорганізація виконавчих органів міської ради і працівників потрібно було перевести у новостворені установи, а не звільняти. Такі обставини, на його думку, дають підстави стверджувати про те, що в даному випадку СМР прийняла рішення, яке суперечить закону та порушує право на працю працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Представник відповідача Сумської міської ради Кальченко І.В. в письмових поясненнях та в судовому засіданні наполягав на тому, що рішення СМР від 27.01.2016 року №254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» не містить норм регуляторного характеру, а тому його прийняття не потребує реалізації всіх передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедур, що підтверджується листом Державної регуляторної служби України від 30.03.2016 №2027/0/20-16. Не погоджувався представник відповідача і з твердженнями позивачів про те, що департамент фактично перебуває у процедурі реорганізації, звертаючи увагу суду на те, що чинними нормами ЦК України передбачено порядок припинення юридичної особи як шляхом реорганізації, так і шляхом ліквідації, але СМР, діючи в межах своєї компетенції, припинила Департамент саме шляхом його ліквідації, про що прямо зазначила в рішенні від 27.01.2016 року №254-МР. Заперечував представник відповідача і доводи позивачів щодо незаконності прийняття ними рішення про звільнення під час дії Ухвали суду щодо зупинення Рішення СМР від 27.01.2016 року №254-МР, оскільки 04.05.2016 року СМР прийняла рішення №769-МР, яким внесла зміни та виклала в новій редакції положення Рішення №254-МР. Таким чином, звільнення працівників Департаменту відбулося відповідно до Рішення СМР №735-МР від 04.05.2016 року, яке і на даний час не скасовано і не змінено, а тому у ліквідаційної комісії були відсутні перешкоди для здійснення дій по вивільненню працівників Департаменту. Крім того, позивачу роз'яснювали, що переведення на роботу до новоутворених установ може відбутись за її бажанням. Але, позивач ніякої заяви з цього питання не надала. За таких обставин, вважав, що у комісії з ліквідації були підстави для звільнення ОСОБА_3 Також представник відповідача вважав безпідставними вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки у такій затримці відсутня вина СМР, так як самі позивачі створювали перешкоди в роботі комісії з ліквідації. Враховуючи такі обставини, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа Лисенко О.М. в судове засідання не з'явився, але надав довіреність на представлення його інтересів в суді представнику СМР Кальченку І.В., зміст позиції якого у справі викладено вище.

Третя особа - Войтенко В.В. будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, письмових заяв, клопотань, пояснень суду не надав.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

В судовому засіданні було з'ясовано, що 22.10.2008 року ОСОБА_3 склала присягу посадової особи місцевого самоврядування та розпочала свою трудову діяльність у виконавчих органах Сумської міської ради, що підтверджується відомостями, які містяться у трудовій книжці (а.с.214 - т.1). Остання посада, яку вона займала перед звільненням, була посада головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, на яку її було переведено згідно Наказу Директора Департаменту Жука А.В. від 08.02.2014 року №1К «Про переведення працівників управління містобудування та земельних відносин Сумської міської ради» у зв'язку із змінами структури виконавчих органів Сумської міської ради (а.с.33-35 - т.1).

Відповідно до Конституції України (пункт 15 частини першої статті 92, частина четверта статті 141, стаття 146) засади місцевого самоврядування, питання формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування, зокрема статус виконавчих органів ради та їх повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації, визначаються законом.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, а також відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

При цьому, міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади міським головою одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2016 року Сумською міською радою було прийнято рішення №254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності», відповідно до якого: вирішено припинити шляхом ліквідації департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (що мало статус юридичної особи), у зв»язку з чим утворено нові виконавчі органи Сумської міської ради, в тому числі: управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (а.с.68-74 - т.1).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з 19.02.2016 року перебуває у стані припинення (а.с.24-26 - т.1) та працює комісія з ліквідації (реорганізації) виконавчих органів Сумської міської ради, що була утворена вищевказаним рішенням. Крім того, у Витягу містяться відомості, що особою, уповноваженою представляти юридичну особу, є Войтенко В.В. - голова комісії з припинення або ліквідатор.

Як вбачається з Ухвали колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 року (а.с.124-127 - т.1): в період ліквідації та реорганізації виконавчих органів Сумської міської ради згідно рішення №254-МР у Сумському районному суді Сумської області слухалась справа №587/769/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_9., ОСОБА_10, Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради в інтересах своїх членів до Сумської міської ради, Сумського міського голови Лисенка О.М., третя особа - Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради про визнання протиправними рішень суб'єктів владних повноважень та їх скасування, в якій 29.04.2016 року виносилась ухвала про забезпечення позову,а саме: якою зупинено дію ч.1; п.п., п.п. 3.1.1, 3.1.2. п. 3.1. ч. 3; п.п. 3.2.1. п.3.2. ч. 3; ч. 4; ч. 5; ч. 6; ч. 7 рішення Сумської міської ради № 254-МР від 27.01.2016 року «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності».

Крім того, вказаною Ухвалою з метою забезпечення позову заборонено Сумській міській ради та її виконавчим органам, їх посадовим особам, ліквідаційній комісії департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам вчиняти будь які реєстраційні дії, щодо внесення будь яких відомостей, внесення змін до відомостей, інших відповідних записів до відповідних державних реєстрів, в т.ч. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних з Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, а також припиненням (ліквідацією) Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (м. Суми, вул. Горького, 21, код 02499021).

В той же час, з наданих стороною відповідача матеріалів вбачається, що 04.05.2016 року Сумською міською радою було прийнято рішення №735-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 року №254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» (як зазначено у Преамбулі рішення - з метою забезпечення трудових прав ОСОБА_10 та ОСОБА_9., що подавали вищевказаний позов, враховуючи необхідність підвищення ефективності роботи виконавчого комітету та структурних підрозділів міської ради), яким викладено в новій редакції рішення №254-МР від 27.01.2016 року (а.с.75-82 - т.1), в тому числі пункти рішення, які було зупинено ухвалою суду.

Згідно протоколу №2 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 06.05.2016 року під час прийняття рішення про звільнення працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, в тому числі ОСОБА_3, члени комісії керувались саме рішенням №735-МР від 04.05.2016 року (а.с. 138-145 - т.1).

Таким чином, доводи позивача ОСОБА_3 про те, що Сумська міська рада звільнила її в період дії Ухвали Сумського районного суду Сумської області про зупинення рішення від 27.01.2016 року №254-МР, на вирішення питання про правомірність її звільнення не впливають, оскільки відповідач керувався та здійснив звільнення ОСОБА_3 на підставі рішення, яке було прийнято 04.05.2016 року №735-МР. До того ж, вказаною ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 року ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року про забезпечення позову було скасовано (а.с.124-127 - т.1).

Слід зазначити про те, що однією з позовних вимог ОСОБА_3 є визнання протиправним та скасування рішення СМР №254-МР від 27.01.2016 року «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Проте, суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В матеріали справи надано постанову Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року у справі №587/769/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_9., ОСОБА_10, Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради в інтересах своїх членів до Сумської міської ради, Сумського міського голови Лисенка О.М., третя особа - Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, якою вже визнано протиправним та скасовано рішення СМР №254-МР від 27.01.2016 року «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (а.с.1-4 - т.2). Вказана постанова суду залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року (а.с.5-9 - т.2).

Тобто, з викладеного вбачається, що станом на дату розгляду даної справи відсутній предмет спору, оскільки спірне рішення органу місцевого самоврядування вже скасоване рішенням суду, що набрало законної сили, а отже у межах даної справи відсутній предмет спору та відповідно об'єкт судового захисту.

Системний аналіз частини першої ст.2, частини першої ст.6, пункту 1 частини другої ст.17 КАС України свідчить, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Оскільки на час розгляду даної справи судом скасоване спірне рішення, спірні правовідносини відсутні, як і право, що підлягає судовому захисту.

Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення №254-МР в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради позивачу слід відмовити.

В той же час, слід зазначити, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 року (справа №21-108а14), яка є обов'язковою для застосування, на суди покладено обов'язок не тільки перевірки процедури звільнення працівника, а й обов'язок по перевірці законності правового акту, що став підставою для ліквідації та наступного звільнення працівника, так як ці підстави взаємопов'язані.

Оскільки в даному випадку питання ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин врегульовано як рішенням №254-МР, так і рішенням №735-МР, то суд зобов'язаний дослідити обставини щодо законності обох правових актів.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони з метою, з якою це повноваження надано.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначалось вище, своє перше рішення, яке стосується ліквідації та реорганізації виконавчих органів Сумська міська рада прийняла 27.01.2016 року за №254-МР, а в подальшому, оскільки більша частина положень цього рішення була зупинена Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року, то органом місцевого самоврядування прийнято рішення №735-МР від 04.05.2016 року, яким рішення №254-МР викладено в новій редакції.

При співставленні текстів вказаних рішень, судом встановлено, що рішення №735-МР відрізняється від рішення №254-МР лише тим, що воно було доповнено пунктами, якими врегульовано трудові права ОСОБА_10 та ОСОБА_9., а також збільшено загальну штатну чисельність апарату та виконавчих органів Сумської міської ради з 640,75 штатних одиниць (згідно рішення №254-МР) на 665,75 (згідно рішення №735-МР). Решта тексту рішення №735-МР від 04.05.2016 року повністю дублює редакцію рішення №254-МР і зміст є тотожним зі змістом рішення №254-МР від 27.01.2016 року.

Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо таких дій, а також необхідності і терміновості прийняття рішення №735-МР в мотивах самого рішення не міститься, а представник в судовому засіданні не надав.

Крім того, зміст рішення №735-МР (який повністю відтворює текст рішення №254-МР) вказує на те, що Сумська міська рада повинна була розпочати процедуру ліквідації/реорганізації своїх виконавчих органів з самого початку, тобто, з затвердження нового штатного розпису, утворення нової комісії з ліквідації/реорганізації, попередження працівників про можливе вивільнення та пропозиції їм посад тощо, оскільки в рішенні №735-МР знову закріплені положення про утворення, припинення та реорганізацію виконавчих органів, утворення комісії з ліквідації/реорганізації, а також необхідності вжиття організаційно-правових заходів щодо переведення, вивільнення працівників.

Проте, по факту утворені згідно рішення №254-МР органи та ліквідаційна комісія не припинили свою роботу у зв'язку з прийняттям рішення №735-МР, а продовжили діяти.

Вищезазначені дії відповідача щодо проведення ліквідації/реорганізації виконавчих органів, як і саме рішення №735-МР від 04.05.2016 року, на думку суду, не відповідають критеріям обґрунтованості та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілям, на досягнення яких спрямоване рішення.

Слід зазначити і про те, що згідно преамбули рішення №254-МР та преамбули рішення №735-МР, метою їх прийняття є оптимізація роботи виконавчого комітету та структурних підрозділів міської ради, необхідність підвищення ефективності роботи виконавчого комітету та структурних підрозділів міської ради, а також раціонального використання матеріальних, фінансових та людських ресурсів.

У той же час, в судовому засіданні з'ясовано, що прийняття вказаних рішень фактично потягло за собою попередження та звільнення 33 працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, ліквідацію вказаного департаменту, але ані в самому рішенні, ані в поданих доказах, ні в поясненнях представником відповідача не обгрунтовано, в чому саме полягає оптимізація роботи виконавчих органів, яка досягнута ефективність в роботі виконавчих органів та в чому полягала раціональність у використанні людських ресурсів.

Тому суд вважає, що представником відповідачів не доведено, що оскаржуване рішення було прийняте відповідно до вимог ст. 2 КАС України.

Крім того, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень, які стали підставою для ліквідації виконавчих органів міської ради та звільнення ОСОБА_3,а також, діючи на виконання зобов'язань, які покладені на суд в силу вимог пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судом проаналізовано і наступні питання, а саме: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, суд бере до уваги позицію, висловлену Верховним Судом України у постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 16 жовтня 2012 року (справа № 21-267а12) та від 27.05.2014 року (справа №21-108а14), які є остаточними та обов»язковими для застосування судом, про те, що при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Верховний суд України у зазначених постановах роз'яснив, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

В даному випадку, як вбачається з Додатку №1 до рішення СМР від 04.05.2016 року №735- МР (який повністю дублює Додаток №1 до рішення від 27.01.2016 року №254-МР), Сумською міською радою було створене Управління архітектури та містобудування діє у складі: відділу бухгалтерського обліку та звітності; відділу генерального плану та архітектурного планування; відділу з питань дизайну міського середовища; відділу «Служби містобудівного кадастру»; загального відділу; а Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради - з управління промисловості і підприємництва (відділ виробничої сфери та відділ підприємництва), управління майна (відділ обліку комунального майна, відділ орендних відносин, відділ приватизації комунального майна), управління земельних відносин (відділ земельних ресурсів, відділ договорів та контролю платежів, відділ врегулювання земельних відносин та спорів), відділ бухгалтерського обліку та звітності, відділ правового, кадрового забезпечення та загальних питань, сектор планування ресурсних платежів.

Аналізуючи основні завдання та функції, які покладалися на ліквідований департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради згідно Положення (а.с.63-67 - т.1), та на новоутворені управління архітектури та містобудування (а.с.97-100 - т.1) і департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (а.с.83-94 - т.1), суд встановив, що фактично відбулося розмежування повноважень раніше існуючого департаменту як структури міської ради на утворені нові департамент забезпечення ресурсних платежів та управління архітектури та містобудування.

Тобто, Сумська міська рада не відмовилась від функцій і завдань, які виконував Департамент містобудування та земельних відносин, а фактично передала їх новоствореним виконавчим органам.

При цьому, як вбачається з рішень №254-МР та №735-МР до новоутвореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було приєднано управління майна комунальної власності Сумської міської ради. Таким чином, в даному випадку Сумська міська рада вважала за доцільне реорганізувати управління майна комунальної власності шляхом його приєднання до новоутвореного виконавчого органу і, як з'ясовано в судовому засіданні, під час такої реорганізації управління майна комунальної вланості було переведено усіх без винятку працівників вказаного управління. В той же час, створивши управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та департамент забезпечення ресурсних платежів (з правом юридичної особи), відповідачі вказали у рішеннях №254-МР та №735-МР про ліквідацію департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, не відмовившись від завдань і функцій, які виконував цей орган, та перевівши частину працівників (які знаходяться у декретних відпустках) на відповідні рівнозначні посади в новостворені управління та департамент, що підтверджується рішенням комісії з ліквідації від 06.05.2016 року, яке оформлене протоколом №2.

На переконання ж суду, вищенаведені обставини прямо вказують на те, що Сумська міська рада у такий спосіб провела у своїх виконавчих органах зміни в організації виробництва і праці шляхом реорганізації. Тобто, не дивлячись на те, що у рішеннях Сумської міської ради від 27.01.2016 року №254-МР та від 04.05.2016 року №735-МР йдеться про ліквідацію Департаменту містобудування та земельних відносин, фактично у цьому випадку мала місце реорганізація.

На підтвердження такої позиції суду вказує і закріплене у п.7 рішення №735-МР (яке є тотожним п.5 рішення №254-МР) положення, згідно якого визначено, що управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, з моменту його державної реєстрації, в порядку зміни сторони у зобов'язанні, є стороною за усіма договорами, які укладені департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, та продовжують діяти на момент такої реєстрації.

Тобто, від завдань і функцій, які виконував Департамент Сумська міська рада не відмовилась і правонаступником у договірних відносинах визначила новостворене управління.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що правові акти, які стали підставою для ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та звільнення ОСОБА_3 не відповідають вимогам ст.2 КАС України.

Висновки про те, що Сумська міська рада при прийнятті рішення від 27.01.2016 року №254-МР не дотрималась зазначених у ст.2 КАСУ критеріїв, містяться і у постанові Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року, про яку згадувалось вище, а саме: що прийнята у справі №587/769/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_9., ОСОБА_10, Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради в інтересах своїх членів до Сумської міської ради, Сумського міського голови Лисенка О.М., третя особа - Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, про визнання протиправними рішень суб'єктів владних повноважень та їх скасування (а.с.1-4 - т.2), яка залишена в силі Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року (а.с.5-9 - т.2), тобто, набрала законної сили.

Слід зазначити і про те, що вищевказаною постановою суду рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 року №254-МР визнано протиправним і скасовано не лише із зазначених підстав, а й по причині того, що таке рішення є регуляторним актом, але при його прийнятті відповідачем було допущено порушення вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд погоджується з доводами позивачів про те, що рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 року №254-МР є незаконним, оскільки не відповідає положенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та принципам державної регуляторної політики.

При цьому, беручи до уваги обов'язковість судових рішень, про яку йдеться у ст.14 КАСУ, суд вважає, що обставини, встановлені постановою Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року та Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року у справі №№587/769/16-а, не можуть бути спростовані листом- роз'ясненням Державної регуляторної служби України без дати та номера (а.с.103 - т.1) про те, що з урахуванням вимог статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» рішення СМР від 27.01.2016 року №254-МР не мітить норм регуляторного характеру.

За таких обставин, суд відхиляє позицію представника відповідача про те, що прийняття рішення №254-МР не потребувало всіх передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедур.

Крім того, беручи до уваги встановлені постановою Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року обставини, а також те, що текст рішення Сумської міської ради від 04.05.2016 року №735-МР повністю дублює редакцію рішення №254-МР, суд доходить висновку про те, що і рішення Сумської міської ради від 04.05.2016 року №735-МР є регуляторним актом, оскільки направлене на регулювання адміністративних відносин між Сумською міською радою та його виконавчим органом - департаментом містобудування та земельних відносин, підлягає застосуванню неодноразово та щодо невизначеної кількості осіб, а тому порядок і його прийняття мав відповідати положенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

В даному випадку, Сумська міська рада не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що під час процедури прийняття рішення №735-МР був підготовлений аналіз регуляторного впливу, відбулось оприлюднення проекту регуляторного акту разом із відповідним аналізом регуляторного впливу з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об'єднань, що такі пропозиції та зауваження були розглянуті та під час їх розгляду відбулось врахування або обґрунтоване відхилення, як того вимагають положення ст.ст.9,13,33,34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Порушення такого порядку виключає можливість прийняття та схвалення органом місцевого самоврядування проекту регуляторного акту, про що зазначено в частині 1 статті 36 Закону.

Враховуючи викладені обставини та факт відсутності, як аналізу регуляторного впливу так і безпосередньо самого оприлюднення рішення Сумської міської ради №735-МР від 04.05.2016 року, як проекту регуляторного акту, таке рішення є незаконним.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення СМР №531-МР від 30.03.2016 року слід зазначити наступне.

Так, висуваючи вимогу про скасування зазначеного рішення, позивач ОСОБА_3 та її представник наполягали на тому, що з його прийняттям втратило чинність Положення про Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, затверджене рішенням СМР №3013-МР від 29.01.2014 року (зі змінами), а також передбачена цим положенням структура управління земельних відносин, в якій працювала позивач та виконувала покладені на неї трудові обов'язки, що впливає на її трудові права та інтереси і перешкоджає виконанню нею трудових обов'язків.

Але, у справі за позовом ОСОБА_3 розглядається спір з приводу звільнення її з публічної служби.

В той же час, рішення СМР №531-МР від 30.03.2016 року, яким затверджено Положення про Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, не стосується процедури звільнення, не є нормативно-правовим актом, який став підставою для ліквідації цього Департаменту та наступного звільнення позивача і, взагалі, не регулює ті питання, які в силу вимог п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» повинні перевірятись чи аналізуватись судами під час розгляду справ про поновлення на роботі.

Положення - це локально-правовий акт, що в даному випадку визначає загальну структуру, основні правила організації та діяльності, завдання і функції, а також права та відповідальність Департаменту, як виконавчого органу міської ради.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає вимогу ОСОБА_3 щодо скасування рішення СМР №531-МР необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_3, судом береться до уваги правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України у постановах від 17 жовтня 2011 року ( справа № 21-237а11) та від 16 жовтня 2012 року (справа № 21-267а12) про те, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою і третьою статті 49 2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані не тільки з'ясувати: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а й - чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Але, аналізуючи надані суду документи, суд дійшов висновку, що вищезазначені зобов'язання відповідачі не виконали та порушили трудові гарантії позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2016 року ОСОБА_3 отримала пропозицію про вакантну посаду головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від міського голови Лисенко О.М. (а.с.167 - т.1).

Але, суд вважає, що пропозиція про вакантну посаду, яку отримала ОСОБА_3, не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, згідно ст.49-2 КЗпП України як попередження про звільнення, так і пропозицію працівникові щодо іншої роботи повинен надавати власник підприємства або уповноважений ним орган.

В даному випадку, відповідно до п.8.1 рішення №735-МР (який є повністю тотожним п.6.1 рішення №254-МР) Сумському міському голові доручено лише провести організаційно-правові заходи щодо переведення, вивільнення працівників виконавчих органів Сумської міської ради згідно з чинним законодавством України, а у пункті 8.3 рішення №735-МР (або п.6.3 рішення №254-МР) зобов'язано міського голову м.Суми привести штатну чисельність виконавчих органів Сумської міської ради у відповідність до пункту 4 рішення №735-МР (а у рішенні №254-МР - відповідно до п.2 рішення). Такі зобов'язання міський голова виконав, про що свідчать надані суду відповідні розпорядження щодо затвердження граничної чисельності та штатів апарату виконавчих органів Сумської міської ради (а.с.172-174,178-179 - т.1).

Натомість, жодним нормативно-правовим актом міського голову Лисенко О.М. не було наділено правом на звільнення чи переведення працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (який є самостійною юридичною особою), а також на прийняття на роботу до новоствореного виконавчого органу - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (з правом юридичної особи).

Єдиною уповноваженою особою від департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з моменту створення комісії з ліквідації цього виконавчого органу є голова ліквідаційної комісії Войтенко В.В. Саме він відповідно до вимог КЗпП України та визначеної компетенції мав право попереджати про майбутнє вивільнення працівників, пропонувати посади у новоствореному виконавчому органі та приймати рішення щодо переведення або звільнення працівників департаменту, що ліквідується.

Таким чином, пропозиція позивачу про можливість обійняти посаду у новоствореному органі не ґрунтується на вимогах закону, оскільки запропонована не уповноваженою особою.

Суд не може погодитись із твердженнями, які надавались представником відповідача у судовому засіданні та зазначені у Протоколі №2 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин СМР від 06.05.2016 року (а.с. 138-145 - т.1) про те, що ОСОБА_3 відмовилась від переведення до новоствореного виконавчого органу на запропоновану посаду, а тому була звільнена, оскільки ані до протоколу №2, ані в судовому засіданні відповідач не надав доказів такої відмови.

Натомість, 06.05.2016 року (тобто, в день засідання ліквідаційної комісії, на якій було прийнято рішення про звільнення працівників департаменту) ОСОБА_3 по заяві на ім'я директора департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Жука А.В. отримала на руки свою трудову книжку на тимчасове зберігання для уникнення вчинення щодо нього протиправних дій з боку ліквідаційної комісії та зобов'язалась повернути її після врегулювання конфлікту (а.с.215 - т.1).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист начальника новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 05.05.2016 року направлений на ім'я Голови комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Войтенка В.В., в якому містилось прохання звільнити працівників департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з займаних посад по переведенню (п.5 ст.36 КЗпП) для подальшої роботи в департаменті забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (а.с.136 - т.1). В списку таких осіб є і прізвище позивача ОСОБА_3

Вищезазначене разом з поясненнями позивача в судовому засіданні дає підстави суду стверджувати про те, що: по-перше, ОСОБА_3 бажала працювати в новоствореному департаменті,але, приймаючи рішення про звільнення, ліквідаційна комісія такі обставини до уваги не взяла, чим порушила права позивача, гарантовані КЗпП України. По-друге, звільнивши ОСОБА_3 за загальними підставами згідно КЗпП України, головою комісії з ліквідації не виконано зобов'язання щодо його переведення при реальній можливості здійснити таке переведення.

Тобто, в даному випадку ОСОБА_3 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу договорів та контролю платежів управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради незаконно.

Крім того, суд вважає, що комісія з ліквідації при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_3 вийшла за межі своїх повноважень та порушила порядок прийняття рішення.

Так, як з'ясовано судом та підтверджується матеріалами справи, рішення про звільнення ОСОБА_3 було прийнято 06.05.2016 року на засіданні комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та оформлено протоколом №2 від цієї ж дати (а.с. 21,138-145 - т.1).

Натомість, такий порядок не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, здійснення механізму звільнення посадових осіб органів місцевого самоврядування зі служби в органах місцевого самоврядування та дотримання при цьому гарантій їх соціального захисту визначається Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування", Кодексом законів про працю України та іншими законами України.

Ст.47 КЗпП України встановлено, що у день звільнення працівнику видається наказ власника або уповноваженого ним органу про звільнення.

Тобто, єдиним документом, який видається при звільненні, є наказ.

Крім того, як зазначалось вище, особою, яка уповноважена представляти Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, як юридичної особи, яка ліквідовується, було визначено голову комісії з ліквідації- Войтенка В.В.

Підпунктом 4 пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов»язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений ПКМУ №1074 від 20.10.2011 року (який суд вважає за можливе в даному випадку застосувати згідно з ч.7 ст.9 КАС України як закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону)), саме до компетенції голови комісії з ліквідації віднесено питання звільнення працівників, а не до компетенції всієї комісії.

Враховуючи такі обставини, суд вважає рішення комісії з ліквідації про звільнення ОСОБА_3 оформлене протоколом №2 від 06.05.2016 року таким, що прийняте не в межах повноважень та не у спосіб, що встановлений законодавством України.

Таким чином, порушені права позивача підлягають поновленню, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним такого рішення комісії з ліквідації і його скасування, а також вимоги про поновлення ОСОБА_3 на роботі підлягають задоволенню. При цьому, згідно ч.2 ст.235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_3 про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно інформації, яка міститься в матеріалах справи та не заперечувалась сторонами, середньоденна заробітна плата позивача складає 130,43 грн. (а.с.22,166 - т.1), у зв'язку з чим суд приймає такі дані до уваги при проведенні розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, оскільки позивач була звільнена з 06.05.2016 року, відвідування нею робочого місця в період з 07.05.2016 року по 24.05.2016 року не фіксувалось у табелі (тобто, не підтверджено належними і допустимими доказами) та на день винесення судом рішення її не було поновлено на роботі, тому суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з наступного робочого дня звільнення ОСОБА_11 і по день винесення рішення судом.

За таких обставин та відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» середній заробіток, який підлягає сплаті у зв'язку з вимушеним прогулом складає: 130,43 грн. (середньоденна заробітна плата) х 100 ( кількість робочих днів з дня звільнення по день винесення рішення) = 13043,00 грн.

Отже, з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13043,00 грн. При цьому, на виконання вимог ст. 235 КЗпП України необхідно допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 2739,03 грн.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як установлено судом та зазначалось вище, ОСОБА_3 було звільнено 06.05.2016 року, фактичний розрахунок з нею проведено -02.06.2016 року (а.с.166 - т.1).

Визнання судом незаконним звільнення позивача на підставі оспорюваного рішення комісії з ліквідації від 06.05.2016 року, а також поновлення ОСОБА_3 на роботі з 07.05.2016 року свідчить про безпідставність здійснення з ним 02.06.2016 року розрахунку, а тому суд вважає, відповідно, безпідставним застосовувати у даному випадку ст.117 КЗпП України.

Відтак, вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, порушувала питання, що стосуються здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст.ст. 2, 3, 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст.181 КАС України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

Керуючись ст.ст. 2,9,11, 71,86,160-163,256,267 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 та Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом №2 від 6 травня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Поновити ОСОБА_3 на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на посаді головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин з 07 травня 2016 року.

Стягнути зДепартаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13043 грн.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на посаді головного спеціаліста відділу врегулювання земельних відносин та спорів управління земельних відносин та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2739,03 грн.

В іншій частині вимог відмовити у зв»язку з необгрунтованістю.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В.Шелєхова