Рішення

від 20.09.2016 по справі 207/2596/16-ц

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/2596/16-ц

№ 2/207/1564/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

судді: Юрченко І.М.

при секретарі: Сівачук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «777» про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Звертаючись до суду, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що 25.12.2008 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «777» укладено Договір процентної грошової позики №128/25 за яким вона надала, а ТОВ «777» отримало позику в сумі 75000,00 грн.

Згідно квитанцій приходних касових ордерів №180/2 від 25.12.2008 року на 35000,00 грн., №182/2 від 26.12.2008 року на 20000,00 грн. та №205/2 від 29.12.2008 року на 20000,00грн., вона передала, а ТОВ «777» отримало у власність грошові кошти всього - в сумі 75000,00 (сімдесят п'ять тисяч) гривень, при цьому, позичальник зобов'язався повернути їй таку ж суму грошових коштів в строк до 25.12.2013 року і сплачувати 12% річних за користування позикою.

До грудня 2013 року ТОВ «777» дотримувалось умов Договору процентної грошової позики №128/25 від 25.12.2008 року і, згідно умов п. 2.2. - п. 2.4. Договору, своєчасно сплачувало їй річні відсотки за користування позикою.

25.12.2013 року вона уклала з підприємством Угоду №1 про подовження терміну дії Договору процентної грошової позики від 25.12.2008 року №128/25 строком до 25.08.2016 року.

Однак, ТОВ «777» після укладання зазначеної Угоди перестало сплачувати їй відсотки за користування позикою.

04.01.2016 року вона вручила ТОВ «777» лист з проханням виплати відсотки за 2014-2015 роки, але ні грошей, ні відповіді вона не отримала.

31.08.2016 року вона вручила ТОВ «777» вимогу протягом десяти днів повернути позику в сумі 75000,00 грн. і сплатити проценти за її користування з 01.01.2014 року по 01.09.2016 року, тобто за 32 місяці в кількості 24000,00 грн., всього - 99000,00 грн., але після спливу вказаного терміну ні грошей, ні відповіді вона не отримала.

Таким чином, в порушення п. 2.2. Договору процентної грошової позики №128-8 від 128/25 від 25.12.2008 року, і не дивлячись на те, що позичальник, відповідно до ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, ТОВ «777» в строк до 01.09.2016 року позики не повернуло, відсотки за її користуванням не сплатило.

На підставі викладеного позивачка в позовній заяві просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «777» на її користь позику в сумі 75000,00 грн. і проценти за її користування в сумі 24000,00 грн., всього - 99000, 00 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, представник позивачки надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та без участі його довірительки, на позові наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Судом досліджені всі докази, надані сторонами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що правовідносини, які склались між сторонами, врегульовано параграфом 1 глави 71 ЦК України. Зокрема, згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «777» було укладено договір № 128/25 від 25.12.2008 року (ар.с.6), згідно з яким позивач надав відповідачу позику у розмірі 75 000,00 грн., з щомісячною сплатою 12 % від розміру позики за її користування, остаточною датою повернення позики є 25.12.2013 року (ар.с.6).

Згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів №180/2 від 25.12.2008 року на 35000,00 грн., №182/2 від 26.12.2008 року на 20000,00 грн. та №205/2 від 29.12.2008 року на 20000,00грн., ОСОБА_1 передала, а товариство з обмеженою відповідальністю «777» отримало у власність грошові кошти всього - в сумі 75000,00 (сімдесят п'ять тисяч) гривень (ар.с.7).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.12.2013 року дію договору процентної грошової позики № 128/25 від 25.12.2008 року, продовжено до 25.08.2016 року (ар.с.8).

04.01.2016 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «777» з проханням виплати відсотки за 2014-2015 роки, але ні грошей, ні відповіді вона не отримала (ар.с.9).

31.08.2016 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «777» з вимогою протягом десяти днів повернути позику в сумі 75000,00 грн. і сплатити проценти за її користування з 01.01.2014 року по 01.09.2016 року, тобто за 32 місяці в кількості 24000,00 грн., всього - 99000,00 грн., але після спливу вказаного терміну ні грошей, ні відповіді вона не отримала (ар.с.10).

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, доводи позивача щодо наявності факту укладення договору позики та отримання грошових коштів за ним відповідачем та не повернення їх у визначений сторонами строк, суд вважає доведеними як такі, що підтверджені письмовими доказами, а також як такі, що не спростовані в ході судового розгляду іншими допустимими доказами у справі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Договір позики був укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «777» з урахуванням волевиявлення відповідача, оскільки підписи на договорі є доказом того, що сторони погодились з його умовами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 та ст. 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання та відшкодування збитків.

Статтями 623 та 625 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки і не звільняється від відповідальності за немо жливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, що бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності до того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідач не заперечував жодної з обставин, наведених позивачем на обґрунтування своїх вимог, тому доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики, а також розміру прострочених платежів нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними.

Визнанням позову не зачіпаються права та інтереси осіб, не залучених до участі у справі і його можна прийняти.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача позики в сумі 75000,00 грн., процентів за її користування в сумі 24000,00 грн. а всього - 99000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 88, 174, 208,209,212-215, 292-294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «777» про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «777» (код 19144245, м. Кам’янське, пр. Леніна, буд. № 87, кв. № 25 ) на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) позику в сумі 75000,00 грн. і проценти за її користування в сумі 24000,00 грн., всього - 99000,00 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «777» на користь ОСОБА_1витрати по судовому збору у розмірі 990,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.М.Юрченко