Рішення

від 03.08.2006 по справі 12/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

03.08.2006                                                                                                Справа  № 12/151

За позовом Міжгірського деревообробного підприємства, смт. Міжгір'я

до відповідача Лозянської сільської ради, с. Лозянське Міжгірського району

про стягнення  заборгованості в сумі65 000,00 грн.

                                                                                                  Суддя    Тисянчин  В. М.

              Представники:

Від позивача –Казибрід Ю. Ю., (представник за довіреністю № 08-150 від 02.08.2006 року)

Від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Міжгірським деревообробним підприємством,         смт. Міжгір'я до Лозянської сільської ради, с. Лозянське Міжгірського району про стягнення  заборгованості в сумі65 000,00 грн.

          Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на  їх обґрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи,  дослідивши їх,  заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 65 000,00 грн. –основного боргу щодо оплати за виконані, згідно договору № 101 від 19.07.2002 року роботи по берегоукріпленню та водорегуляції в с. Лозянське Міжгірського району, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2002 року;

          - платіжним дорученням № 96 від 19.07.2006 року;

          - дефектним актом від 10.06.2002 року;

- актом звірки розрахунків станом на 01.04.2006 року;

          - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (4; 151); 161 ЦК УРСР (чинного до 01.01.04) та ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч.2 п.4 Перехідних положень Господарського кодексу України –до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав та зобов'язань, які продовжують існувати, або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Аналогічне правило також закріплено в ст. 5 та ч.2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

       Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 151 ЦК УРСР та ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР та ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.  

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є виконання підрядних робіт по берегоукріпленню та водорегуляції в с. Лозянське Міжгірського району (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість виконаних робіт по берегоукріпленню та водорегуляції в с. Лозянське Міжгірського району є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625  ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

           Стягнути з Лозянської сільської ради (с. Лозянське, 142 Міжгірського району; код 04350790) на користь Міжгірського деревообробного підприємства (смт. Міжгір'я , вул. Добролюбова, 12; код 20459440) суму 65 000,00 (шістдесят п'ять тисяч грн.) –основного боргу та 650 (шістсот п'ятдесят грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя                                                                                     Тисянчин В. М.