Постанова

від 03.08.2016 по справі 808/1379/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року о/об 10 год. 54 хв.Справа № 808/1379/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участі представників:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000691202 від 12 квітня 2016 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на підставі акту документальної невиїзної перевірки від 31 березня 2016 року № 41/08-30-1220/03565889, відповідачем у відношенні ТОВ «КП Запорізький завод залізобетонних виробів», з посиланням на підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України), було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 170,00 грн., у тому числі основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції - 170,00 грн. Позивачем податкове повідомлення-рішення отримано 19 квітня 2016 року. Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте без урахування вимог діючого законодавства та дійсних обставин справи, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 03 серпня 2016 року через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить суд розглядати справу без його участі. На позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях (вх. №21529 від 18 липня 2016 року), відповідно до яких зазначає, що ТОВ «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» уклало договір оренди від 31.08.2010 земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 7, загальною площею 3,0135 га, для розташування виробничої бази (державна реєстрація від 04 жовтня 2010 року №041026102100). Вказує на те, що укладення та реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна, саме по собі не може бути підставою для припинення права оренди на земельну ділянку, так як право оренди випливає з договору оренди земельної ділянки між позивачем та орендодавцем. Так, правочин, що стосується оренди земельної ділянки, набирає законної сили з дати реєстрації не договору купівлі-продажу нерухомого майна, а договору оренди земельної ділянки, який відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі», підлягає державній реєстрації. Крім того, відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Виходячи з вищевикладеного, податковий орган вважає позовні вимоги ТОВ «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання 03 серпня 2016 року не прибув, причину суду не повідомив. Про день, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21939305 від 17 травня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» 07 грудня 200 року зареєстроване, як юридична особа за адресою: 69084, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7, ідентифікаційний код 03565889.

Так, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України начальником відділку адміністрування податку на прибуток, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ОСОБА_1 проведена невиїзна документальна перевірка в приміщенні ДПІ, з питань неподання податкової декларації з плати за землю на 2016 рік.

За наслідками перевірки податковим органом складено ОСОБА_2 № 41/08-30-1220/03565889 від 31 березня 2016 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки податкової звітності з плати за землю».

ОСОБА_2 перевірки встановлено порушення пункту 286.2 статті 286 ПК України. За неподання податкової декларації по орендній платі за землю строки, визначені законодавством, або її затримку відповідальність платника податку передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України.

Позивач не погодившись з висновками ОСОБА_2 перевірки № 41/08-30-1220/03565889 від 31 березня 2016 року подав на нього заперечення до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області вих. №22 від 05 квітня 2016 року.

12 квітня 2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на адресу позивачу надано відповідь відповідно до якої відповідач зазначає, що висновки ОСОБА_2 перевірки № 41/08-30-1220/03565889 від 31 березня 2016 року є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

12 квітня 2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000691202 від 12 квітня 2016 року, яким до останнього застосовані штрафні санкції у сумі 170,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» звернулося до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні

За пунктом 287.7 статті 287 ПК у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161 «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані

Із встановлених обставин справи випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонспецбуд» на підставі договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості від 15 січня 2016 року набуло право власності на об'єкти нерухомості:

літ. А-2, адміністративно-побутовий корпус, інв. 11000406, загальною площею 782,6 кв.м.;

літ. Б, склад, інв. 11000074, загальною площею 201,3 кв.м.;

літ. О, будівля контрольно-пропускного пункту, інв. 11000078, загальною площею 6,1 кв.м.;

літ. З, автобокси, загальною площею 136,3 кв.м.;

літ. В, В1, В2, В3, В4, арматурні майстерні, інв. 11000073, загальною площею 948,7 кв.м.,

літ. Д, Д-1, механічні майстерні, інв. 11000076, загальною площею 307,3 кв.м.;

літ. Г, Г-1, будівля котельні, інв. 11000075, загальною площею 143,2 кв.м.;

літ. Е, будівля бетонозмішувача, інв. 11000072, загальною площею 90,2 кв.м.;

літ. Ж, Ж-1, склад цементу, інв. 11000071, загальною площею 113,8 кв.м.;

літ. К, заглиблений склад притулок, інв. 11000420, загальною площею 113,8 кв.м.;

які знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Кольорова, будинок 7 (сім).

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 3,0135 гектарів, кадастровий номер: 2310100000:07:041:0026, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої; промисловості, форма власності - комунальна власність. Дані про земельну ділянку підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 2301888892016, виданого ОСОБА_3, державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області Головного управління Держгеокадастру Запорізькій області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 12 січня 2016 року.

Підсумовуючи сказане, суд дійшов висновку, що у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 08 червня 2016 року по справі №804/7668/15.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» виконані усі передбачені законодавством дії щодо цієї земельної ділянки, позивач не можу бути у 2016 році платником плати за землю, тому не зобов'язаний подавати податкову декларацію з плати за землю, а відповідно і не міг порушити приписи пінку 286.2 статті 286, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України.

Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000691202 від 12 квітня 2016 року - скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000691202 від 12 квітня 2016 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору, у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов