Ухвала

від 27.09.2016 по справі 760/8970/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

27 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІЛАНТ КОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМЕЯ АТ» про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМЕЯ АТ» на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року,

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІЛАНТ КОМ» (далі - ТОВ «ТРІЛАНТ КОМ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМЕЯ АТ» (далі - ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ») на його користь заборгованість за договором позики від 29 березня 2016 року у сумі 2 000 000 грн.

Одночасно подав заяву, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ» (код ЄДРПОУ 38081938), які знаходяться на рахунках № 26008458618 в ПАТ «Райффазен банк Аваль» (МФО 380805), № 26007010246182 в ПАТ «ВТБ банк» (МФО 321767) та на будь-яких інших рахунках цього товариства в межах ціни позову.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року заяву задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ», які знаходяться на рахунках № 26008458618 в ПАТ «Райффазен банк Аваль» (МФО 380805), № 26007010246182 в ПАТ «ВТБ банк» (МФО 321767) та на будь-яких інших рахунках ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ» в межах 2 000 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року.

Свої доводи обґрунтовує тим, що у суду першої інстанції були відсутні докази існування реальної загрози невиконання чи утруднення невиконання можливого рішення суду, а в заяві не зазначено жодних причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов. Наклавши арешт на всі рахунки ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ», суд не зазначив підстав для обрання такого виду забезпечення позову.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики від 29.03.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «ТРІЛАНТ КОМ» (позичальник) в сумі 2000 000 грн.

За умовами вказаного договору позичальник зобов'язався повернути позикодавцю позику на умовах, передбачених цим договором частинами або одним платежем не пізніше ніж до 30.04.2016 р.

Виконання боржником зобов'язання за вказаним договором забезпечено шляхом укладення договору позики від 29.03.2016 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ» (поручитель).

Відповідно до умов договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором та не пізніше ніж через 3 календарні дні з останнього дня строку, встановленого в основному договорі для повернення позики боржником, повернути суму позики кредитору.

Обґрунтовуючи заяву про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що жоден з відповідачів не повернув суми позики у визначений в договорі строк. Грошові кошти були використані позичальником на купівлю нежитлових приміщень у ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ». 27 та 28 квітня 2016 р. у ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ» змінилась юридична адреса, склад засновників, підписант та керівник, про що були внесені зміни до статутних документів товариства. ОСОБА_2, який був директором та учасником, що володів 80,3% частки у статутному капіталі ТОВ «СОЛОМЕЯ АТ», а також підписував договір поруки, повідомив, що обслуговуючі банки заблокували його доступ до рахунків цього товариства, а тому він не може гарантувати виконання обов'язків за договором поруки.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що невжиття заходів у виді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на його рахунках, може утруднити та зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Доказів того, що накладенням арешту на грошові кошти відповідача в межах оспорюваної суми може призвести до перешкод у здійсненні відповідачем своєї господарської діяльності суду не надано.

Доводи відповідача в тій частині, що основним відповідачем є ТОВ «ТРІАЛАНТ КОМ», директором якого є ОСОБА_1, висновків суду не спростовують.

Разом з тим, забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких інших рахунках відповідача, є не конкретним та може призвести до порушення принципу співмірності застосованого виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає відповідній зміні, шляхом виключення вказаного посилання з резолютивної частини ухвали.

В решті ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303 , 304 , 307 , 312 -315 ЦПК України колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМЕЯ АТ» задовольнити частково.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року змінити, виключивши з резолютивної частини ухвали посилання на накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на будь-яких інших рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМЕЯ АТ».

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Справа № 22-ц/796/10071/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.