Рішення

від 26.09.2016 по справі 904/5003/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.16р. Справа № 904/5003/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-КОНТРОЛЬ", м. Київ

до Відповідач - 1: Приватне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса

Відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробничий Комплекс "Дніпротехтранс", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 129 102, 28 грн. за договором підряду

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 16/05 від 16.05.2016р.

від відповідача - 1: ОСОБА_2 представник - дов. б/н від 07.12.2015р.

від відповідача - 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-КОНТРОЛЬ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробничий Комплекс "Дніпротехтранс" суми основного боргу у розмірі 98 624,52 грн., пені - 21 898,37 грн., 3% річних - 2 148,83 грн. інфляційних втрат - 6 430,56 грн. за договором підряду № ТК 21/02 16.03.2015р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору підряду (на виконання послуг з технічного обслуговування блоків систем "Дельта-СУ") №ТК21/02 від 16.03.2015 року в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги. Разом з тим, зобов'язання відповідача-1 за виконання обумовленого договору підряду перед позивачем забезпечені порукою, де поручителем виступає відповідачем-2, а тому позивач просить стягнути суму солідарно з відповідачів-1 та 2.

07.07.2016 року від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про заміну сторони в порядку процесуального правонаступництва.

Ухвалою суду від 15.08.2016 року було замінено відповідача ОСОБА_3 підприємство "Одеська залізниця" Служба локомотивного господарства на належного відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідач-1 заперечив проти позовних вимог, у відзиві на позов просить суд припинити провадження у справі, оскільки договір ТК21/02 від 16.03.2016 р. в порушення положення про договірну роботу на Одеській залізниці не зареєстрований в юридичній службі, Одеська залізниця не погоджувала його укладання, тому він є неукладеним.

Відповідач-2 заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до п.3.5 договору поруки, якщо позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до відповідача-2. Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Позивачем до позовної заяви не були надані докази про звернення до відповідача-2 з вимогою, на виконання п.2.1 договору поруки відповідно. Таким чином, на думку відповідача-2, позивач не має права пред'являти позов до поручителя - відповідача-2 на підставі договору поруки без доказів пред'явлення вимоги до останнього.

26.07.2016 року відповідач-2 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" через неможливість явки останнього до суду, з урахуванням наданого відзиву по справі.

06.09.2016р. відповідачем-1 подано клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5003/16 до набрання законної сили рішенням суду по справі № 916/2047/16 за позовом Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" про визнання недійсними договорів підряду №ТК20/02 від 25.02.2015 року, №ТК21/02 від 16.03.2015 року. №ТК22/02 від 23.03.2015 року, №Т/ТЧ-6/74у від 06.03.2015 року, №ТЧ5/80 від 12.03.2015 року, №ТЧ5/86 від 06.03.2015 року. Клопотання мотивоване тим, що предметом розгляду даної справи є заборгованість, яка виникла внаслідок порушення умов договору підряду №ТК21/02 від 16.03.2015 року, визнання недійсним якого є предметом спору по справі №916/2047/16, а тому вирішення справи №916/2047/16 може суттєво вплинути на рішення по даній справі.

Позивач проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечує, зазначає, що розглядаючи позовні вимоги по даній справі, суд має перевірити правомірність укладення даного договору та надати належну оцінку при стягненні заборгованості по наданим послугам за договором підряду, у тому числі і питанню додержання відповідачем-1 законодавства України по державній закупівлі.

Окрім того, позивачем було заявлено клопотання щодо витребування у відповідача-1 додаткових документів по справі, а саме:

- письмовий відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст.59 ГПК України, докази в його обґрунтування;

- інформацію щодо дотримання тендерних процедур, вказати інші договори, що укладалися сторонами;

- витяг з плану річних закупівель щодо цих послуг;

- інформацію щодо використання коштів у повному обсязі, призначених для даних послуг (у випадку наявності інших контрагентів вказати їх);

- надати інформацію щодо використання власних чи державних коштів;

- акт звірки взаєморозрахунків станом на дату розгляду справи (Відповідачу з'явитись до Позивача);

- довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про стан заборгованості на день розгляду справи;

- у разі незгоди із сумою боргу надати контррозрахунок суми позову;

- докази погашення боргу (за наявності).

Відповідач - 1 проти задоволення клопотання позивача заперечував, зазначивши, що ці документи не стосуються предмету розгляду даної справи.

Зазначене клопотання судом було задоволено.

26.09.2016р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробничий Комплекс "Дніпротехтранс" суму заборгованості у розмірі 98 624,52 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача до розгляду.

Відповідач -1 у судовому засіданні проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що договір підряду № ТК21/02 в порушення положення про договірну роботу на Одеській залізниці не зареєстрований у юридичній службі, Одеська залізниця не погоджувала його укладення, тому вважає його неукладеним.

Крім того, відповідач -1 вважає, що договір був укладений з порушенням Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Позивач надав пояснення на відзив на позов, в яких зазначив, що спірний договір скріплено печатками обох контрагентів та підписано представниками обох сторін, а саме з боку позивача - начальником структурного підрозділу на підставі довіреності, а з боку відповідача - директором ОСОБА_5

Довіреність, видана начальнику структурного підрозділу, який підписував оспорюваний договір, передбачає повноваження укладати від імені ДП "Одеська залізниця" господарські договори на суму до 100 000,00 грн., тобто, оскільки, оспорюваний договір укладений на суму до 100 000,00 грн., факт перевищення повноважень представником відповідача-1 відсутній.

На виконання умов договору підряду № ТК 21/02 від 16.03.2015р., позивачем були надані послуги на загальну суму 98 624,52 грн., які були прийняті відповідачем -1, що підтверджується актами здачі-приймання послуг з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта СУ".

Відповідач -2 у судове засідання 26.09.2016р. не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900504928719 (т.2 а.с. 34).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача-2, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався з 01.08.2016р. на 15.08.2016р., з 15.08.2016р. на 13.09.2016р., з 13.09.2016р. на 26.09.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 26.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 року між ОСОБА_3 підприємством "Одеська залізниця" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (підрядник) було укладено договір підряду (на виконання послуг з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ") №ТК21/02, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника на свій ризик і відповідно до умов цього договору послуги з технічного обслуговування (ТО) блоків системи "Дельта-СУ" згідно Додатку №1 та здати результати послуг замовнику, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані підрядником послуги відповідно до умов цього договору.

Підрядник виконує послуги з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" за рахунок власних сил та засобів на суму, яка не перевищує вказану у п 3.1 даного договору. Вартість послуг на технічне обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" визначається на підставі Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1.1 підрядник зобов'язується виконати послуги з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" за письмовими заявками замовника на адресу підрядника згідно п. 1.1. договору. Відповідальність за якість наданих послуг несе підрядник.

Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником послуги відповідно до умов цього договору (п.2.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору сума договору складає 99 900,00 грн. з ПДВ 16 650,00 грн. Вартість послуг з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" визначена на підставі Додатку №1, який включає всі витрати підрядника (п.3.2 договору).

Даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання обов'язків до повного їх виконання сторонами (п.5.1 договору).

Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання-передачі наданих послуг з послідуючим оформленням акту приймання-передачі послуг згідно додатку № 3 (п. 6.6. договору).

Вказаний договір скріплено печатками обох контрагентів та підписано представниками обох сторін, а саме з боку відповідача-1 - начальником локомотивного депо Миколаїв ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності № 79 від 02.01.2015 р., а з боку позивача - директором ОСОБА_5

Довіреність № 79 від 02.01.2015 р. передбачає повноваження начальника локомотивного депо Миколаїва укладати від імені ДП «Одеська залізниця» господарські договори на суму до 100 000,00 грн., тобто, оскільки, договір підряду №ТК21/02 від 16.03.2015 р. укладений на суму до 100 000,00 грн., факт перевищення повноважень представником відповідача-1 відсутній.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вже було зазначено, предметом договору підряду № ТК21/02 є надання Відповідачем на замовлення Позивача послуг з технічного обслуговування блоків системи «Дельта-СУ», згідно Додатку № 1.

За змістом п. 2.6 Постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, ч. 2 - 5, 7 ст. 180 ГК України тощо).

На підставі матеріалів справи судом було встановлено, що сторонами договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, представниками сторін підписано текст договору та скріплено його печатками суб'єктів господарювання, а отже, правочин було вчинено 16 березня 2016 року та договір підряду № №ТК21/02 від 16.03.2015 р. є укладеним.

Тобто, суд не приймає доводи відповідача-1 про те, що договір є неукладеним, оскільки вони не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За приписом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Згідно до ч.1,2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На виконання умов договору позивачем надані відповідачу-1 послуги з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта-СУ", що підтверджується актами здачі-приймання № 1 від 18.03.2015 року, № 2 від 18.03.2015 року, №3 від 18.03.2015 року, №4 від 19.03.2015 року, №5 від 19.03.2015 року.

Відповідач-1 в усних поясненнях наполягав на тому, що договір підряду є недійсним, оскільки не пройшов необхідного попереднього погодження юридичним відділом відповідача-1.

Суд вважає, що саме по собі попереднє непогодження спірного договору юридичним відділом відповідача-1 не тягне за собою їх недійсність, оскільки такий наслідок прямо не передбачено чинним законодавством. Погодження, візування та затвердження господарських договорів є лише внутрішньою процедурою відповідача-1, недотримання якої не може тягнути негативних наслідків для договірних контрагентів відповідача-1.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки від імені відповідача-1 договір підряду № ТК21/02 від 16.03.2015 р. укладено представником на підставі довіреності № 79 від 02.01.2015 р., яка надає останньому необхідний обсяг повноважень, договір підряду № ТК21/02 від 16.03.2015 р. в подальшому був прийнятий до виконання відповідачем-1, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Як вже було зазначено, на виконання умов договору позивачем надані відповідачу-1 послуги з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта-СУ", що підтверджується актами здачі-приймання № 1 від 18.03.2015 року на суму 17 587,32 грн., № 2 від 18.03.2015 року на суму 9 914,52 грн., №3 від 18.03.2015 року на суму 23 965,20 грн., №4 від 19.03.2015 року на суму 23 965,20 грн., №5 від 19.03.2015 року на суму 23 192,28 грн.

Загалом надано послуги на суму 98 624,52 грн., про що позивачем також складено та зареєстровано у ОСОБА_3 податковій службі України податкові накладні по кожному акту окремо, що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунок за надані послуги здійснюються протягом 120 банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних, послуг. Ціни на послуги встановлюються в національній валюті України. Вид розрахунку - безготівковий, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника.

Позивач зазначає, що відповідачем-1 надані послуги з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта-СУ" не оплачені, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 98 624,52 грн.

Відповідач-1 оплату за надання послуг у строк, передбачений договором, не здійснив. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 98 624,52 грн.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У визначений договором строк відповідач-1 розрахунок за спірними актами не здійснив.

Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати послуг за вказаними вище актами настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 98 624,52 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, 16.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (кредитор) укладено договір поруки №12/03, у відповідності до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ОСОБА_3 підприємством "Одеська залізниця", Служби локомотивного господарства (боржник) щодо виконання обов'язків з оплати послуг, наданих кредитором боржнику за договором підряду № ТК 21/02 (на виконання послуг з технічного обслуговування блоків систем "Дельта-СУ") від 16.03.2015 року, укладеним між кредитором та боржником (надалі - Основний договір), на суму не більше ніж 99 900, 00 грн., а також за сплату боржником штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг за Основним договором (п.1.1 договору поруки).

Згідно з п.1.2 договору поруки у випадку порушення боржником обов'язку з оплати послуг, зазначеного в п. 1.1 цього договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку з оплати послуг за Основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк протягом 10 робочих днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора. У випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Основним договором у повному обсязі, кредитор зобов'язується передати поручителю всі документи, що підтверджують обов'язок боржника у 7 - денний строк з дня виконання обов'язку.

Позивач вказує, що відповідачами - 1,2 заборгованість у розмірі 98 624,52 грн. не погашено, що і є причиною виникнення спору.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем -1 за своєю правовою природою регулюються положеннями про договір підряду, а відносини між позивачем та відповідачем-2 положеннями про договір поруки.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови п. 4.1 договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Разом з цим, як зазначено вище, зобов'язання відповідача-1 за виконання договору підряду забезпечені порукою, а тому відповідачі-1 та 2 мають відповідати за цими зобов'язаними як солідарні боржники.

Пунктами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У п. 3.1. Договору поруки зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року, а в частині виконання обов'язків до повного їх виконання сторонами.

При цьому, пунктами 3.2 - 3.5 договору поруки передбачено, що порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо Поручитель не поручився за нового боржника;

- якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п.3.5. Договору).

Оскільки умовами основного договору визначена поетапна оплата послуг (по кожному акту), то п. 3.5 договору є спеціальним по відношенню до загальної норми п.3.1. Договору.

Тобто договір містить застереження про припинення поруки у випадку не пред'явлення кредитором позову протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги.

Суд звертає увагу на різницю термінів строк дії договору та строк дії поруки. Порука щодо окремого зобов'язання може припинитися і до закінчення загального строку дії договору. Це правило застосовується і до розглядуваних обставин.

Строк виконання основного зобов'язання (по всіх етапах) є таким, що настав 15.09.2015 року, а отже шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителя закінчився 15.03.2016 року.

Крім того, п. 3.4 договору поруки передбачено припинення поруки у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.01.2016 року позивач звертався до відповідача-2 з вимогою (вих. № 28/01/1) щодо погашення грошового зобов'язання у розмірі 98 624,52 грн.

У той же час, з позовом до суду позивач звернувся лише 14.06.2016 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля канцелярії суду, тобто також поза межами встановленого у договорі поруки та законодавстві строку пред'явлення вимоги.

За викладеного суд дійшов висновку про припинення поруки, а тому вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" (відповідача-2) задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 року по справі №6-69цс11 та від 17.02.2016 року по справі №3-1202гс15, від 19.03.2014 року у справі №6-20цс14, від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, від 29.01.2014 року у справі №6-155цс13.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача до відповідача-1, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 98 624,52 грн.

Позовна вимога до відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс", - задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір, який і підлягає розподілу між сторонами, складає 1 479,37 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Як підтверджується матеріалами справи, спір виник з вини відповідача-1, який безпідставно затримує оплату за надані позивачем послуги, а тому судовий збір покладається на відповідача-1 у розмірі 1 479,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, оф.317, ідентифікаційний код 38104803) заборгованість у розмірі 98 624,52 грн. (дев'яносто вісім тисяч шістсот двадцять чотири грн. 52 коп.) та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 479,37 грн . (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять грн. 37 грн.), про що видати наказ.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" відмовити у повному обсязі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 30.09.2016р.

Суддя ОСОБА_7