Рішення

від 28.09.2016 по справі 904/7402/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.16р. Справа № 904/7402/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КНИЖКОВІ ЛЮДИ", м. Дніпро

про стягнення 161 183,89 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КНИЖКОВІ ЛЮДИ" про стягнення заборгованості у розмірі 161183,89 грн. за договором купівлі-продажу №030413/1 від 13.08.2013, з яких 54150,00 грн. заборгованість за договором, 48671,75 грн. збитки з урахуванням індексу інфляції, 4767,00 грн. трьох відсотків річних, 53595,14 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №030413/1 від 13.08.2013, в частині повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2016.

У межах строків встановлених ст. 69 ГПК України розгляд справи відкладався з 12.09.2016 на 27.09.2016.

27.09.2016 представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення. Про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КНИЖКОВІ ЛЮДИ" (продавець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу №030413/1.

Відповідно до п. 1 договору продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору: 1. ШКН-Х-1-30 у кількості 500 погонних метрів за ціною 108,30 грн. за один погонний метр, з ПДВ; 2. ШКН-Х-1-25 у кількості 75 погонних метрів за ціною 91,92 грн. за один погонний метр, з ПДВ. Товар належить продавцю на праві власності, товар не знаходиться у заставі та не знаходиться під арештом. Покупець оплачує переданий продавцем товар за цінами узгодженими сторонами. Ціни не змінюються на протязі дії договору. Загальна вартість договору складає 61 044,00 грн., з ПДВ.

Пунктом 2 договору встановлено, що продавець зобов'язується поставити товар покупцю на протязі 18 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати, вказаної у п. 3 договору. У вартість включається доставка товару покупцю. Продавець зобов'язаний надати документи, які підтверджують належну якість та комплектність товару. На товар, що підлягає обов'язковій сертифікації Держстандарту України, продавець надає сертифікат відповідності. Кожна партія товару супроводжується: - накладною на відвантаження, - рахунком, - податковою накладною.

Відповідно до п. 3 договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється покупцем банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника. Умови розрахунків - 100% попередня оплата.

Відповідач виставив позивачу рахунки на оплату товару, обумовленого договором, а саме: № 25 від 25.06.2013 на суму 6894,00 грн. та № 82 від 08.08.2013 на суму 54150,00 грн.

13.08.2013 позивач здійснив оплату виставлених позивачем рахунків на загальну суму 61044,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку від 13.08.2013.

28.08.2013 відповідач повернув відповідачу попередню оплату у розмірі 6894,00 грн., сплачену на підставі рахунку №25 від 25.06.2013, у зв'язку з неможливістю поставки продукції.

Товар, оплачений позивачем на підставі рахунку № 82 від 08.08.2013 на суму 54 150,00 грн., відповідач не поставив, попередню оплату позивачу не повернув.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензіями, в яких просив повернути попередню оплату у розмірі 54 150,00 грн. (а.с.21, 25).

Відповідач на вищевказані вимоги не відреагував, товар не поставив, попередню оплату позивачу не повернув, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Враховуючи, що позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 100% на суму 54150,00 грн., а умовами п. 3 договору, передбачена поставка товару потягом 18 календарних днів з дати отримання передоплати, таким чином поставка товару повинна була відбутись у строк до 31.08.2013 включно.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 54 150,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4 договору встановлено, що за порушення узгоджених строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період порушення, за кожен день прострочення поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов'язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 53595,14 грн. за період прострочення з 02.09.2013 по 08.08.2016 (1071 день прострочення) (а.с.28).

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що при здійсненні розрахунку, позивачем не було дотримано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, в зв'язку із чим, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 53595,14 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 3529,39 грн. за період з 02.09.2013 по 02.03.2014 (183 дні прострочення).

Також, на підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4767,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 48671,75 грн.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цьому випадку зобов'язання відповідача щодо повернення передплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, а є правовим наслідком порушення умов договору, щодо здійснення поставки товару.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).

Разом з тим не є грошовими зобов'язання, в яких грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару: зобов'язання передачі грошей, що випливають з угод обміну валюти, опціону, купівлі-продажу монет і банкнот, зобов'язання повернути грошові знаки, які перебували на зберіганні, передати перевізником банкноти за договором перевезення та ін. З огляду на це положення ст. 625 ЦК не застосовуються до зазначених відносин.

У пункті 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже чинне законодавство передбачає нарахування індексу інфляції та 3% річних саме за грошовими зобов'язаннями, матеріальними втратами, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та нарахованих інфляційних втрат.

Також, як встановлено господарським судом, при зверненні із даним позовом до суду позивачем не доплачено судовий збір на суму 805 грн. 75 коп.

Так, при зверненні з позовною заявою про стягнення 161 183,89 грн. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1612,00 грн., відповідно до квитанції №103 від 22.08.2016 на суму 1 032,00 грн. та квитанції №99 від 09.08.2016 на суму 580 грн. Проте, сума судового збору, яку необхідно було сплатити складає 2417,75 грн. (1,5% від ціни позову-61183,89 грн.)

Відповідно до п.2.23. Постанови ВГСУ № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесi розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежностi вiд конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору i подати суду вiдповiднi докази у встановлений ним строк та за необхiдностi вiдкласти розгляд справи або оголосити перерву в засiданнi ( стаття 77 ГПК ); у разi неподання доказiв оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирiшення спору з урахуванням приписiв частин першої - четвертої статтi 49 ГПК .

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 865,19 грн., а також стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України суму 805 грн.75 коп. недоплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КНИЖКОВІ ЛЮДИ" (49009, м. Дніпро, вул. Бабушкіна, 68а, код 35339278) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 54150,00 грн. заборгованості за договором, 3529,39 грн. пені та 865,19 грн. судового збору, про що видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в Дохід державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31214206783005 у відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) 805,75 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2016

Суддя Я.С. Золотарьова