Рішення

від 07.09.2016 по справі 910/12848/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/12848/16

За позовом Interdruk Sp. z o.o.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бумажнік"

про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Interdruk Sp. z o.o. (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бумажнік" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних в розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016 було порушено провадження у справі № 910/12848/16, розгляд справи призначено на 07.09.2016.

25.08.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 18.07.2016 про порушення провадження у справі № 910/12848/16.

У судове засідання 07.09.2016 представники сторін не з'явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 між Interdruk corporation Sp. z o.o. (в подальшому було змінено найменування на Interdruk Sp. z o.o., далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бумажнік» (далі - відповідач, покупець) було укладено Контракт купівлі-продажу № 20 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець продає товар, а покупець зобов'язується купити товари в кількості, асортименті відповідно до Специфікації до даного Контракту, яка є невід'ємною частиною даного Контракту (п. 1.1 Контракту).

Відповідно до п. 2.1 Контракту асортимент, кількість та ціна вказується у специфікації до даного Контракту.

Порядок та строки оплати обумовлюються у Специфікації на кожну партію товару (п. 3.2 Контракту).

Позивач зазначає суду про те, що, на виконання умов Контракту, поставив відповідачу продукцію в асортименті, кількості та цінам, зазначеним у інвойсі FE 04/2014 від 19.03.2014 на загальну суму 23 245,81 Євро. Вказаним інвойсом визначені умови та строки оплати: 50% коштів (11 622,905 Євро) - 30 днів, тобто до 18.04.2014, 50% коштів (11 622,905 Євро) - 60 днів, тобто до 18.05.2014. Отримання товару відповідачем підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 001809 від 19.03.2014 та підтвердженням експорту ІЕ 599.

В свою чергу відповідачем були порушені умови Контракту в частині здійснення оплати, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11 340,59 Євро.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши умови та зміст Контракту, суд дійшов до висновку про те, що даний Контракт за своєю юридичною природою є договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

На підтвердження своєї позиції позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії Інвойсу № FE04/2014 на загальну суму 23 245,81 Євро, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 001809 від 19.03.2014 та підтвердження експорту ІЕ 599.

Крім того, позивачем були надані суду копії витягів з банківського рахунку позивача (поточного рахунку корпоративного клієнта), з яких вбачається, що відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на загальну суму 11 905,22 Євро.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищенаведене, зокрема, на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» надані позивачем копії витягів з банківського рахунку позивача (поточного рахунку корпоративного клієнта), є первинними документами, а відповідно і належними а допустимими доказами часткової сплати відповідачем коштів за поставлений позивачем товар.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позиції позивача.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем було належним чином доведено суду факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 11 340,59 Євро, враховуючи умови Контракту та приписи чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 611,09 Євро.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. (п. 1.2, 1.3, 1.4 Постанови).

Таким чином, враховуючи наявність факту порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за Контрактом, позовна вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що позивачем вірно визначений розмір вказаного показника, таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 611,09 Євро підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті Національного банку України станом на дату направлення позову (12.07.2016) 11 340,59 Євро складало 311 402,15 грн, 611,09 Євро - 16 779,97 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості та трьох відсотків річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бумажнік" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 7, кв. 121; ідентифікаційний код: 34834084) на користь Interdruk Sp. z o.o. (00842, Варшава, вул. Луцька, 15/3002; ідентифікаційний код: 8261993501) заборгованість в розмірі 11 340 (одинадцять тисяч триста сорок) Євро 59 євроцентів, що в гривневому еквіваленті станом на 12.07.2016 складало 311 402 (триста одинадцять тисяч чотириста дві) грн 15 коп., 3% річних в сумі 611 (шістсот одинадцять) Євро 09 євроцентів, що в гривневому еквіваленті станом на 12.07.2016 складало 16 779 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) Євро 27 євроцентів, що в гривневому еквіваленті станом на 12.07.2016 складало 4 922 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн 59 коп.

Повне рішення складено 23.09.2016.

Суддя О.В. Нечай