Рішення

від 23.09.2016 по справі 910/16185/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2016Справа №910/16185/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-АВТО" ДоФізичної особи підприємця ОСОБА_1 Простягнення 30 239,26 грн.

Суддя Спичак О.М .

Представники сторін:

від позивача: Бериндя І.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-АВТО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30 239,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16185/16 та призначено розгляд справи на 23.09.2016.

16.09.2016 року представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 23.09.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що засвідчується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.09.2016, на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-АВТО"(далі - перевізник, позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник, відповідач) був підписаний договір-заявка № 01-07/04/2016 на перевезення вантажу, умовами якого сторони узгодили, що маршрут - Мала Олександрівка - Сарни - Табор - Собеслав; характер і вага вантажу - деревина; дата і час завантаження - 07.04.2016; дата замитнення - 08.04.2016; дата розвантаження - 14.04.2016; пункт завантаження - с. Мала Олександрівка; пункт замитнення - с. Сарни; пункт розмитнення - м. Табор; пункт розвантаження - м. Собеслав; пограничний перехід - Ягодин; умови та сума оплати - 29 000,00 грн., Б/Г 10 днів по оригіналам документів; необхідні транспортні документи та умови для оплати - CMR, рахунок, акт виконаних робіт; марка автомобіля та його державний номер - МАН НОМЕР_2/НОМЕР_3.

Відповідно до п. 15 договору, належними документами, що підтверджують виконання своїх обов'язків перевізником, є акт виконаних робіт, який передається замовнику перевізником разом із оригіналом товарно-транспортної накладної з відміткою відправника вантажу, перевізника та одержувача вантажу.

Згідно з ч 2 п 16 договору, всі розрахунки по цьому договору-заявці здійснюються в національній валюті України - гривні.

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення вантажу(«шпалы не пропитанные из древесины сосны») в кількості вага брутто - 22 900 кг, об'ємом 29,03 м? із м. Києва до м. Собеслав, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 210339 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 140402 від 14.04.2016 року, підписаного сторонами(копія наявна у матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач, за надані йому, позивачем, послуги з перевезення вантажу не розрахувався, чим порушив умови договору-заявки.

Позивач склав претензію від 28.07.2016, яку відповідач отримав нарочно 28.07.2016 та відповідно до якої вимагав від останнього сплатити існуючу заборгованість у розмірі 29 000,00 грн.

Проте, відповідач, дану претензію залишив без реагування та існуючу перед позивачем заборгованість, за надані йому послуги, не сплатив.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 000,00 грн.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 29 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 254,34 грн. та інфляційні втрати в сумі 984,92 грн. за період з 14.04.2016 року по 31.08.2016 року.

Разом із тим, слід зазначити, що позивач не вірно визначив період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки п.13 договору-заявки № 01-07/04/2016 передбачено, що відповідач повинен здійснити оплату за надані послуги на протязі 10 днів по оригіналам документів, які, в свою чергу, визначені п. 14 зазначеного договору(CMR, рахунок, акт виконаних робіт).

Оскільки, акт здачі-прийняття робіт (послуг) № 140402 підписаний сторонами 14.04.2016 року, то прострочення у відповідача, по сплаті ним за надані позивачем послуги, починається на 11 день з дати підписання акту(25.04.2016). Проте, оскільки останній 10 день сплати припадає на вихідний день - неділю, то він переноситься на перший робочий день - понеділок.

У зв'язку із вищенаведеним та беручи до уваги умови договору, дату підписання акту здачі-прийняття робіт (послуг), прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, обмеживши їх нарахування періодом з 26.04.2016 року по 31.08.2016 року, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню повністю, в сумі 254,34 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат - відмовляє повністю.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн., помилково зазначивши в резолютивній частині позовної заяви суму цифрами 40 000,0 грн, проте розшифрувавши словами (чотири тисячі гривень).

Оскільки і в мотивувальній частині позовної заяви, і в договорі про надання юридичних послуг від 28.07.2016 року зазначена сума - 4 000,00 (чотири тисячі) грн. за надання правової допомоги, то суд вважає вірно зазначеною сумою в п. 4 резолютивної частини позовної заяви 4000,00 (чотири тисячі) грн.

В обґрунтування даної вимоги позивач приклав копію договору про надання юридичних послуг від 28.07.2016 року, підписаного між позивачем, як замовником та Бериндию Інною Володимірівною, як виконавцем, пунктом 1.1 якого узгодили, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу з питань, що виникають у результаті повернення заборгованості по договору-заявці № 01-07/04/2016 на перевезення вантажу від 07.04.2016, укладеного з ФОП ОСОБА_1, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Крім того, позивачем додано до позовної заяви копію розписки від 30.08.2016, відповідно до якої Бериндя І.В. отримала від директора позивача суму коштів у розмірі 4 000,0 грн. за надання правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Окрім того, на підтвердження факту оплати позивачем наданої йому правової допомоги, суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Беручи вищезазначене до уваги та враховуючи те, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження того факту, що саме з адвокатом останній уклав договір про надання юридичних послуг( свідоцтва Беринді І.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката Беринді І.В.), а також у зв'язку із тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази оплати витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, тому в задоволенні вимоги, щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн., господарський суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця(місцезнаходження : 02121, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-АВТО" (місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 35391170) 29 000(двадцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 254(двісті п'ятдесят чотири) грн. 34 коп. - 3 % річних та 1 333(одна тисяча триста тридцять три) грн. 12 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.09.2016 року

Суддя Спичак О.М.