Рішення

від 13.09.2016 по справі 910/13282/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016Справа №910/13282/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд"

про стягнення пені та штрафу в розмірі 422 469,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: Слюсар С.В. - представник за довіреністю № 2/282д від 29.12.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до товариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд" про стягнення пені та штрафу в розмірі 422 469,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.12.2015 року між позивачем та відповідачем укладений договір поставки №УГВ 12537/11-15 (закупівля товару за власні кошти).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1 специфікації № 1 від 29.12.2015 року загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 2 514 699,99 грн., у т.ч. ПДВ 419 116,65 грн.

Згідно п. 3 специфікації № 1 від 29.12.2015 року строк поставки товару: перша партія поставки: грудень 2015 року - січень 2016 року згідно наданих рознарядок, але граничний строк поставки - березень 2016 року.

Листом від 17.02.2016 року відповідач повідомив про те, що не має змоги забезпечити позивача товаром за договором.

Відповідно до п. 7.11 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

У зв'язку з порушення умов договору, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення з відповідача пені у розмірі 246 440,60 грн. та штрафу 176 029,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2016 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.08.2016 року.

У судове засідання 02.08.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.07.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача частково виконав вимоги ухвали суду від 21.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.08.2016 року розгляд справи перенесено на 13.09.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.07.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.07.2016 року є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

29.12.2015 року між позивачем та відповідачем укладений договір поставки №УГВ 12537/11-15 (закупівля товару за власні кошти).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

П. 1.2. договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).

Згідно п. 3.2. договору загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного у специфікації до цього договору.

П. 5.1. договору передбачено, що строк здійснення поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 5.3. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 1 специфікації № 1 від 29.12.2015 року загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 2 514 699,99 грн., у т.ч. ПДВ 419 116,65 грн.

Згідно п. 3 специфікації № 1 від 29.12.2015 року строк поставки товару: перша партія поставки: грудень 2015 року - січень 2016 року згідно наданих рознарядок, але граничний строк поставки - березень 2016 року.

Листом від 17.02.2016 року за № 02/16-6108 відповідач повідомив про те, що не має змоги забезпечити позивача товаром за договором.

Таким чином, відповідач не виконав зобов'язання за договором. Відповідачем не поставлено, а позивачем не отримано товар на загальну суму 2 514 699,99 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором та специфікацією.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі 246 440,60 грн. та штраф у розмірі 176 029,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до п. 7.11 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Як вбачається із статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 13.06.2016 року, товариство засноване НАК «Нафтогаз України» відповідно до установчих зборів від 25.12.2012 року на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 року за №529 «Про реорганізацію ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» за погодженням Кабінету Міністрів України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.02.2012 року № 360-р «Про реорганізацію дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» (п.1.1.). товариство належить до газової та нафтопереробної галузей економіки України, його діяльність спрямовується на забезпечення підвищення рівня енергетичної безпеки держави, ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, а також на задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем не поставлено товар в установлені договором строки (терміни), тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 246 440,60 грн. та штрафу у розмірі 176 029,00 грн. за розрахунком позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12; код ЄДРПОУ 33105002) на користь публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) пеню у розмірі 246 440 (двісті сорок шість тисяч чотириста сорок) грн. 60 коп., штрафу у розмірі 176 029 (сто сімдесят шість тисяч двадцять дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 6 337 (шість тисяч триста тридцять сім) грн. 04 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.09.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий