Рішення

від 19.09.2016 по справі 911/2018/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа № 911/2018/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/2018/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валгрупп»,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс»,

с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київської області

про стягнення 133936,27 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 15.06.2016;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валгрупп» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс» (відповідач) про стягнення 133936,27 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 04/03 від 04.03.2015, в частині своєчасної оплати отриманої продукції, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 130899,62 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 2811,12 грн. пені та 225,53 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 23.06.2016 порушено провадження у справі № 911/2018/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалами суду від 13.07.2016, 03.08.2016, 17.08.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладався.

В судових засіданнях 13.07.2016, 03.08.2016, 19.09.2016 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 13.07.2016, 03.08.2016, 17.08.2016, 19.09.2016 не з’явився, проте, як належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу.

03.08.2016 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло електронне повідомлення від 03.08.2016, в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 03.08.2016, у зв’язку із неможливістю прибуття його повноважного представника.

Вимоги ухвал суду від 23.06.2016, 13.07.2016, 03.08.2016, 17.08.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Крім того, 16.08.2016 через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2016, Вишгородською об’єднаною державної податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, надані додаткові докази у справі.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), укладений Договір поставки № 04/03, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію, найменування, одиниця виміру та загальна кількість якої визначається у товарних накладних, а покупець в свою чергу, взяв на себе обов’язок прийняти таку продукцію та оплатити її вартість.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору визначено, що ціна за одиницю продукції, що поставляється за договором, визначається у товарній накладній. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку. Оплата поставленої продукції здійснюється з відстрочкою платежу на 7 календарних днів після поставки продукції.

Умовами п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору визначено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 та закінчується 31.12.2015. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить письмово про свій намір розірвати або змінити договір за 10 днів до його закінчення, то договір вважається пролонгованим терміном на 2 роки. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов’язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

Позивач, належним чином виконав взяті на себе, згідно з умовами договору зобов’язання, поставивши відповідачу продукцію на загальну суму 141176,36 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № ВГ-0001685 від 25.04.2016 на суму 26287,80 грн., № ВГ-0001758 від 28.04.2016 - 40588,79 грн., № ВГ-0001761 від 29.04.2016 - 36566,66 грн., № ВГ-0001808 від 04.05.2016 - 4755,84 грн., № ВГ-0001818 від 05.05.2016 - 4802,27 грн., № ВГ-0001817 від 05.05.2016 - 28175,00 грн.

Відповідні видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача, а також скріплені печатками та штампами представників сторін.

Претензій щодо якості чи кількості отриманої продукції від відповідача не надходило.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, вартість продукції сплачена відповідачем лише частково, вартість продукції в сумі 130899,62 грн., залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 02.06.2016, надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 6474 від 03.06.2016 та описом вкладення у цінний лист від 03.06.2016, в якій вимагав сплатити наявну за відповідачем заборгованість в сумі 130899,62 грн.

Однак, претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не забезпечив участі представника у судових засіданнях, письмових пояснень чи доказів повної оплати отриманої продукції не надав, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором з оплати вартості продукції, що отриманий від позивача.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема, з листа Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.08.2016 за № 117/9/10-036 вбачається, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Віталіс» (код ЄДРПОУ 36832911) сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Валгрупп» (код ЄДРПОУ 39161591) та зареєстровані відповідні податкові накладні, згідно з вищезгаданими накладними.

Оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданої позивачем на підставі Договору поставки № 04/03 від 04.03.2015 продукції, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 130899,62 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач, на підставі п. 4.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 2811,12 грн. пені, нарахованої за період з 12.05.2016 по 02.06.2016.

Умовами п. 4.2 договору визначено, що за прострочення оплати продукції, покупець виплачує постачальнику, за вимогою, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, від суми прострочено платежу за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як вже було зазначено, договором, зокрема, п. 3.3 визначено, що оплата поставленої продукції здійснюється з відстрочкою платежу на 7 календарних днів після поставки продукції.

Таким чином, перебіг строку щодо нарахування пені, має бути розпочато через 7 календарних днів після поставки продукції, тобто з 13.05.2016.

Судом здійснений розрахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, розмір якої є більшим, однак суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2811,12 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманої продукції, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 225,53 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 12.05.2016 по 02.06.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3 % річних, врахувавши вірний період початку нарахування, встановивши, що розмір 3 % річних, за розрахунком суду є більшим, ніж заявлений позивачем, суд приходить до висновку, щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 225,53 грн. 3 % річних, в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволені позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс» (07350, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36832911) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Валгрупп» (03194, м. Київ, пр-к ОСОБА_2, 7-а, кв. 55, код ЄДРПОУ 39161591) 130899 (сто тридцять тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 62 коп. заборгованості, 2811 (дві тисячі вісімсот одинадцять) грн. 12 коп. пені, 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 53 коп. 3 % річних та 2009 (дві тисячі дев’ять) грн. 04 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 27.09.2016

Суддя О.О. Христенко