Рішення

від 27.09.2016 по справі 910/15657/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016Справа №910/15657/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСАБ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА"

про стягнення 1 745 964,87 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Яремчук В.В. (довіреність б/н від 18.08.2016)

від відповідача: Бойко М.М. (довіреність б/н від 13.09.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСАБ Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" (відповідач) 1745964,87 грн., з яких: 1541826,15 грн. - основна сума боргу, 143389,83 грн. - інфляційних втрат та 60748,89 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1-BUK/72 від 29.04.2008 поставки (зварювальні матеріали і стандартне обладнання, поставка на територію України, вартість поставки включена в ціну обладнання) в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 541826,15 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 143389,83 грн. - інфляційних втрат та 60748,89 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 порушено провадження по справі № 910/15657/16 та призначено справу до розгляду на 15.09.2016.

15.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 27.09.2016.

26.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі та витребувані судом документи.

27.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі.

Присутній в судовому засіданні 27.09.2016 представник позивача надав суду додаткові письмові пояснення та документи по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2016 надав суду клопотання про оголошення перерви в даному судовому засіданні для надання можливості представнику відповідача подати до суду необхідні докази, витребувані судом документи та для виконання вимог ухвал суду.

За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

За висновками суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Водночас, сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався, тощо), а тому у відповідача було достатньо часу для надання доказів в підтвердження своєї позиції по суті спору та для надання витребуваних судом документів.

В той же час, відповідачем не зазначено, які конкретно докази можуть бути надані та які обставини підтвердять чи спростують відповідні докази.

Крім того, суд також зазначає, що згідно із ч. 3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене, суд відхилив клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, проте заперечив позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 27.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСАБ Україна" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" (відповідач, покупець) укладено договір № 1-BUK/72 поставки (зварювальні матеріали і стандартне обладнання, поставка на територію України, вартість поставки включена в ціну обладнання) (надалі - договір), предметом якого є регулярні поставки зварювального обладнання та матеріалів (далі - обладнання).

Відповідно до п. 2.1. договору, обладнання та матеріали, які постачальник зобов'язаний поставляти покупцю є обладнанням для зварки металу, зварювальні матеріали під знаком "ЕSАB". Найменування (опис), кількість, комплектність, ціна і вартість обладнання будуть зазначатись в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка обладнання по даному договору здійснюється партіями у відповідності до Специфікацій, підписаними сторонами. Умови поставки: DDP (INCOTERMS 2000), Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8, якщо іншого не буде вказано у відповідній підписаній сторонами Специфікації.

Згідно із п. 3.1. договору, розрахунки по даному договору здійснюються у гривні шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату обладнання в порядку, визначеному у Специфікаціях.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 29.04.2008 позивачем на виконання умов договору було передано, а відповідачем прийнято обладнання загальною вартістю 12 650 758,59 грн., згідно із видатковими накладними, вказаними у реєстрі видаткових накладних, який долучено до матеріалів позовної заяви.

Між позивачем та відповідачем станом на 31.12.2014 була проведена звірка розрахунків та підписано акт звірки до договору поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008 за період з 01.07.2014 по 29.04.2014, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становила 1583727,91 грн.

В подальшому, після 31.12.2014 на підставі Специфікацій №90258-72 від 18.02.2015, №90267-72 від 27.02.2015, №90270-72 від 03.03.2015 позивач поставив, а відповідач прийняв (уповноважена особа директор Рухлядєв М.Л. за довіреностями на отримання ТМЦ) обладнання на суму 28290,94 грн. за видатковою накладною №90267-72 від 27.02.2016, на суму 94148,28 грн. за видатковою накладною №90258-72 від 16.03.2016 та на суму 40098,24 грн. за видатковою накладною №90270-72 від 25.03.2016.

Також після 31.12.2014 відповідачем було здійснено часткові оплати за поставлене обладнання на загальну суму 204 439,22 грн. (25.02.2016 - 33910,00 грн., 26.02.2016 - 18840,00 грн., 60238,28 грн., 27.02.2015 - 33950,44 грн., 04.03.2015 - 57500,50 грн.).

Згідно із розрахунком позивача станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008 становить 1541826,15 грн.

У зв'язку із тим, що остання поставка відбулась 25.03.2016, з огляду на встановлений у Специфікаціях строк оплати (30 днів від дня поставки) та враховуючи прострочення грошового зобов'язання зі сплати вартості поставленого обладнання, позивач здійснив нарахування 3% річних за період 25.04.2016 по 16.08.2016 у сумі 60748,89 грн. та інфляційних втрат за період з 01.05.2016 по 31.07.2016 на суму 143389,83 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини за договором №1-BUK/72 від 29.04.2008 поставки (зварювальні матеріали і стандартне обладнання, поставка на територію України, вартість поставки включена в ціну обладнання), за якими позивач протягом тривалого часу постачав обладнання, а відповідач отримував таке обладнання та частково оплачував його вартість, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні за період з квітня 2014 року по березень 2016 року, банківські виписки з рахунку позивача, акт звірки розрахунків станом на 31.12.2014, детальні розрахунки заборгованості, реєстр видаткових накладних, реєстр часткових оплат.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача за договором поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008 станом на 31.12.2014 позивачем надано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 1583727,91 грн.

Зі сторони позивача вказаний акт звірки підписано директором ТОВ "ЕСАБ Україна" Озель О.М. та головним бухгалтером Нємцовою І.В.

Судом встановлено, що на акті звірки розрахунків станом на 31.12.2014 міститься відтиск печатки ТОВ "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА". Зазначений акт містить підпис навпроти графи "керівник організації", проте посада та прізвище, ім'я і по батькові особи підписанта відсутні.

Як зазначено позивачем з боку відповідача акт звірки розрахунків було підписано директором товариства Рухлядєвим М.Л.

В письмових поясненнях від 26.09.2016 відповідачем зазначено, що в первинних документах бухгалтерської звітності ТОВ "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" відсутні акти звіряння взаєморозрахунків, складені та підписані між ТОВ "ЕСАБ УКРАЇНА" та ТОВ "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" по взаємовідносинам сторін, які виникли із договору поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008, у тому числі по взаємовідносинах між сторонами за період із 01.01.2014 по 31.12.2014. У зв'язку із чим, ТОВ "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" не може підтвердити факт підписання акту звіряння взаєморозрахунків із ТОВ "ЕСАБ УКРАЇНА", по взаємовідносинам сторін за період із 01.01.2014 по 31.12.2014 та згідно договору поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008.

Натомість присутній в судовому засіданні 27.09.2016 представник відповідача підтвердив, що в акті звірки розрахунків станом на 31.12.2014 міститься відтиск печатки ТОВ "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА".

Доказів того, що у спірний період печатка ТОВ "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" вибувала із володіння уповноважених осіб товариства та була викрадена чи втрачена відповідачем суду не надано. Про наявність таких обставин представником відповідача не зазначено.

Окрім того, як зазначено позивачем, за період з 2014 року по дату подання позову позивачем про стягнення заборгованості з відповідача, від ТОВ "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" не надходило повідомлень про те, що печатка або підписи посадових осіб як на первинних документах так і на акті звірки здійснені особами, які не мали відповідних повноважень.

Враховуючи те, що акт звірки розрахунків станом на 31.12.2014 засвідчений печаткою ТОВ "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА", містить посилання на первинні документи за договором поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008, а відповідачем не було надано доказів в спростування відомостей відображених у даному акті, суд дійшов висновку про те, що вказаний акт підтверджує наявність у відповідача станом на 31.12.2014 перед позивачем заборгованості за договором поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008 у розмірі 1583727,91 грн.

Як встановлено судом, після 31.12.2014 на підставі Специфікацій №90258-72 від 18.02.2015, №90267-72 від 27.02.2015, №90270-72 від 03.03.2015 позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання на суму 28290,94 грн. за видатковою накладною №90267-72 від 27.02.2016, на суму 94148,28 грн. за видатковою накладною №90258-72 від 16.03.2016 та на суму 40098,24 грн. за видатковою накладною №90270-72 від 25.03.2016.

Відповідач не заперечив факт поставки позивачем обладнання за весь час дії договору поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008.

Відповідачем після 31.12.2014 було здійснено часткові оплати за поставлене обладнання на загальну суму 204 439,22 грн. (25.02.2016 - 33910,00 грн., 26.02.2016 - 18840,00 грн., 60238,28 грн., 27.02.2015 - 33950,44 грн., 04.03.2015 - 57500,50 грн.).

З урахуванням поставленого після 31.12.2014 позивачем обладнання та здійснених відповідачем часткових оплат, позивач здійснив розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008 становить 1541826,15 грн.

Відповідачем жодних доказів в спростування боргу за договором поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008, а також контррозрахунку заборгованості суду надано не було.

При цьому, неналежне ведення відповідачем бухгалтерського обліку не звільняє відповідача від сплати заборгованості.

З огляду на те, що відповідачем не було надано суду жодних доказів в підтвердження наявності спору щодо суми заборгованості та спростування заявленого до стягнення боргу суд дійшов висновку про відсутність необхідності витребовувати у сторін первинні документи, які підтверджують поставку за весь період дії договору.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актом звірки розрахунків станом на 31.12.2014, банківськими виписками, судом встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що заборгованість за поставлене позивачем обладнання за договором поставки №1-BUK/72 від 29.04.2008 становить 1541826,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Специфікаціях сторонами погоджено, що строк оплати становить 30 днів від дня поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 1541826,15 грн. на час прийняття рішення суду не надано.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 1541826,15 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 1541826,15 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи те, що остання поставка відбулась 25.03.2016, з огляду на встановлений у Специфікаціях строк оплати (30 днів від дня поставки) позивач здійснив нарахування 3% річних за період 25.04.2016 по 16.08.2016 у сумі 60748,89 грн. та інфляційних втрат за період з 01.05.2016 по 31.07.2016 на суму 143389,83 грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем, судом встановлено, що суми 3% річних та інфляційних втрат є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 60748,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 143389,83 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСАБ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" про стягнення 1745964,87 грн. повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕХ АВТОМАТИКА" (03087, м. Київ, вул. Пилипа Козицького, будинок 5 ЛІТ.А, код ЄДРПОУ 35806325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСАБ Україна" (03150, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 77 А, Літера З, код ЄДРПОУ 35792543) 1541826,15 грн. - суму основного боргу, 60748,89 грн. - 3 % річних, 143389,83 грн. - інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 26189,47 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2016.

Суддя С.О. Турчин