Постанова

від 21.09.2016 по справі 910/8763/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/8763/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання Громак В.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р.

у справі №910/8763/16 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакмас"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт"

про стягнення 56 222,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакмас" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" про стягнення 43 913,59 грн. заборгованості за виконані роботи за договором підряду №23Д15 від 04.06.2015р., 8 027,18 грн. пені, 2 985,71 грн. інфляційних втрат, 1 295,60 грн. 3% річних.

Позовні вимоги були умотивовані тим, що відповідач порушив умови договором підряду, не сплативши позивачу кошти за фактично виконані роботи, внаслідок чого заборгованість, яка виникла, підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. у справі №910/8763/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакмас" 43 913,59 грн. основного боргу, 8 027,18 грн. пені, 2 985,71 грн. інфляційних втрат, 1 295,60 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі скаржник зазначав, про недотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при розгляді справи і стверджував, що місцевим господарським судом неповно з'ясуванні усіх істотні обставини, які мали значення для справи.

ДО того ж скаржник вказував, що господарським судом порушено право відповідача на захист своїх прав у суді, у зв'язку з розглядом спору без участі його представника.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт", прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.08.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.08.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці та судді Пашкіної С.А. на лікарняному, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Ткаченко Б.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" відкладено на 21.09.2016р.

21.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Мотивуючи необхідність перенесення розгляду справи , апелянт зазначав, що між сторонами даного спору ведуться переговори стосовно підписання мирової угоди.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що обставини, викладенні в клопотанні, не є підставою для нездійснення апеляційного провадження і перегляду справи . Крім цього, нормами ГПК України не передбачено укладання мирової угоди на стадії апеляційного провадження. першої інстанції в апеляційному порядку.

21.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому його представник вказував на обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, просив здійснити розгляд даної справи без участі позивача за наявними матеріалами справи.

Представники сторін до судового засідання, що відбулось 21.09.2016р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за є можливим.

З'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими законом суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакмас" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" (замовник) було укладено договір підряду №23Д15, за умовами якого замовник доручає, а підрядник виконує вогнезахисну обробку дерев'яних конструкцій на об'єкті: "Реконструкція транспортної розв'язки на Поштовій площі м. Києва. Пам'ятник архітектури національного значення 18/50 р. будівлі Поштової станції за адресою Поштова площа, 2у в м. Києві" - з метою переведення деревини до першої групи вогнезахисної ефективності.

Згідно п. 1.4 Договору склад та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, визначаються договірною ціною (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору підряду.

Сторонами погоджено ціну договору, яка становить 84 315,22 грн. разом з ПДВ (п. 4.1 Договору)

Пунктом 3.1 Договору визначено, що перед початком робіт замовник повинен перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі 20 401,63 грн. ( в т.ч. ПДВ - 20%).

На виконання зазначених положень договору замовник перерахував авансовий платіж в сумі 20401,63 грн. на розрахунковий рахунок підрядника , що підтверджується наявною в матеріальних справи банківською випискою по рахунку 26006557222000.

Згідно із п. 3.2 підрядник приступає до виконання робіт протягом 3 робочих днів з дати надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок підрядника, за умови надання замовником обсягів робіт. Закінчення виконання робіт - до повного виконання договірних зобов'язань.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Виконання позивачем робіт підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року (форми КБ2в) на суму 84 315, 22 грн., підписаним та скріпленим печатками сторін 31.07.2015р., а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2015 року (форма КБ-3).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що робота сплачується згідно акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) за фактичні обсяги виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3 договору, всі взаєморозрахунки за цим Договором підряду здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування відповідних сум з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок підрядника.

За пунктом 2.2.4 Договору замовник зобов'язаний проводити оплату робіт, виконаних підрядником, не пізніше 15-ти банківських днів з моменту підписання акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться також в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що виконані підрядником роботи були оплачені замовником лише частково, про що свідчать банківські виписки з рахунку позивача від 22.12.2015р. у розмірі 10 000,00 грн. та від 22.01.2016р. у розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані та прийняті роботи за договором підряду №23Д15 складала 43 913,59 грн.

Оскільки відповідач (замовник ) , прийнявши без зауважень виконані підрядником (позивачем ) свої з грошові зобов'язання по оплаті за виконаних робіт виконав не в повному обсязі, підрядник направив замовнику лист-претензію №15 від 15.04.2016р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 43 913,59 грн., що підтверджується квитанцією та описом вкладення (в матеріалах справи).

Відповідач, на вказану претензію відповіді не надав, суму боргу не сплатив.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 913,59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості, матеріали справи не містять.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позову у частині стягнення 8 027,18 грн. пені за період з 13.12.2015р.-13.05.2016р. на суму 43 913,59 грн., 1 295,60 грн. 3 % річних за загальний період з 03.08.2015р.-13.05.2016р. (03.08.2015р.-22.12.2015р. на суму 63 913,59 грн.; 22.12.2015р.-22.01.2016р. на суму 53 913,59 грн.; 22.01.2016р.-13.05.2016р. на суму 43 913,59 грн.) та 2 985,71 грн. інфляційних втрат за загальний період серпень 2015р. - березень 2016р. (серпень 2015р. - грудень 2015р. на суму 63 913,59 грн.; січень 2016р. на суму 53 913,59 грн.; лютий 2016р. - березень 2016р. на суму 43 913,59 грн.) за порушення строків оплати виконаних робіт, то колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції відносно цієї частини вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами Договору, викладеними у п. 5.2 Договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання замовником зобов'язань щодо підписання акту (актів) приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) або здійснення оплати, він зобов'язаний перерахувати підряднику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до проведеного розрахунку судом першої інстанції про стягнення 8 027,18 грн. за період з 13.12.2015р.-13.05.2016р., суд першої інстанції не застосував положення п. 6 ст. 232 ГК України.

Крім цього, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Колегія суддів зазначає, що роз'яснення, які викладені в цьому пункті можуть бути застосовані і до визначення періоду нарахування 3% річних, тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення річних.

Як вже встановлено судом, відповідачем часткова сплачено суму боргу 22.12.2015р. у розмірі 10 000,00 грн. та 22.01.2016р. у розмірі 10 000,00 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення з відповідача пені, враховуючи заявлений позивачем період з 13.12.2015р.-13.05.2016р., колегія зазначає, що також, яка підлягає стягненню з відповідача є 4344,72 грн. пені (за період 13.12.2015р.-21.12.2015р. на суму боргу 63 913,59 грн.; за заявлений період з боргу 22.12.2015р.-21.01.2016р. на суму 53 913,59 грн.; 22.01.2016р.-21.02.2016р. на суму 43 913,59 грн.), тож вимоги позову в цій частині як обґрунтовані підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, не вважає здійснений позивачем розрахунок, з яким погодився суд першої інстанції, вірним, оскільки суд першої інстанції не встановив початок виникнення зобов'язання по сплаті боргу відповідно до пункту 2.2.4 Договору підряду та період з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції, сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1191,36 грн. (з 21.08.2015р.-21.12.2015р. на суму 63 913,59 грн.; з 22.12.2015р.-21.01.2016р. на суму 53 913,59 грн.; з 22.01.2016р.-13.05.2016р. на суму 43 913,59 грн.).

Відповідно до абз. 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, колегія зазначає, що розрахунок невірний, заявлена позивачем сума менше ніж встановлена судом.

Таким чином, інфляційні втрати за загальний період серпень 2015р. - березень 2016р. (серпень 2015р. - грудень 2015р. на суму 63 913,59 грн.; січень 2016р. на суму 53 913,59 грн.; лютий 2016р. - березень 2016р. на суму 43 913,59 грн.) підлягають задоволенню у розмірі 2 985,71 грн.

Відхиляючи доводи апелянта про розгляд справи судом першої інстанції без участі представника відповідача і необхідність скасування у зв'язку з цим оскаржуваного рішення , колегія суддів виходить з такого.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на встановлене, з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. у справі №910/8763/16 підлягає частковому задоволенню із зміною рішення в частині стягнення пені та 3% річних.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р.

у справі №910/8763/16 - частково задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. у справі №910/8763/16 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакмас" - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" (01042, м. Київ, вул. П. Лулумби, 4/6, корпус В, код ЄДРПОУ 37772948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакмас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 5-А, код ЄДРПОУ 39014665) 43 913 (сорок три тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 59 коп. основного боргу, 4 344 (чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 72 коп. пені, 2 985 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 1 191 (тисячу сто дев'яносто одну) грн. 36 коп. 3% річних та 1285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) грн. 12 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакмас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 5-А, код ЄДРПОУ 39014665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультипоінт" (01042, м. Київ, вул. П. Лулумби, 4/6, корпус В, код ЄДРПОУ 37772948) 102 (сто дві) грн. 16 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/8763/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Б.О. Ткаченко

С.І. Буравльов