Ухвала

від 21.09.2016 по справі 522/6847/16-а

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

справа № 522/6847/16-а

провадження № 2-а/522/485/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання незаконним рішення міської ради в частині,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання незаконним рішення від 25 березня 2015 року № 6489-VI «Про затвердження Генерального плану м. Одеси» в частині віднесення до територій зелених насаджень загального користування земельної ділянки площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 2, ділянка 14 (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137500:55:004:0026), яка належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2013 року.

Представник Одеської міської ради у судовому засіданні заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду та просив задовольнити його.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на доводи, викладені у поданих до суду письмових поясненнях.

Розглянувши клопотання представника Одеської міської ради та вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про необхідність його задоволення з огляду на таке.

У відповідності до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 1 КАС України встановлено, що цим Кодексом визначено юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду регламентовано частиною 2 наведеної статті, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідність встановлення строків звернення до суду обумовлюється специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, та необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Строки звернення до суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними.

Більше того, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Предметом даного судового розгляду є законність прийняття Одеською міською радою рішення від 25 березня 2015 року № 6489-VI «Про затвердження Генерального плану м. Одеси» у частині віднесення належної позивачу земельної ділянки до територій зелених насаджень загального користування.

Положенням частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною 11 вказаної статті акти органів місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Однією з гарантій забезпечення права кожного на доступ до публічної інформації статтею 3 наведеного Закону визначено обов'язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Невичерпний перелік способів оприлюднення публічної інформації встановлено статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Пунктом 1 частини 1 наведеної статті систематичне та оперативне оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях та на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет визначено одними із способів забезпечення права осіб на доступ до публічної інформації.

Відповідно до листа департаменту інформації та зв'язків з громадськістю Одеської міської ради від 20 травня 2016 року № 01-16/300 оскаржуване рішення оприлюднено 01 квітня 2015 року на офіційному сайті Одеської міської ради www.omr.gov.ua за посиланням - http://omr.gov.ua/ru/acts/council/69315/; 04 квітня 2015 року у газеті Одеської міської ради «Одесский вестник» (випуск № 12); 25 квітня 2015 року у газеті Одеської міської ради «Одесский вестник» (випуск № 15).

Крім того, з матеріалів, доданих до вказаного листа, вбачається, що за вищевказаним посиланням забезпечено доступ не тільки до самого тексту оскаржуваного рішення міської ради, а й до Основних положень Генерального плану м. Одеси, його графічних та пояснювальних матеріалів, які відображають віднесення земель міста до тієї чи іншої категорії їх функціонального використання.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про дотримання Одеською міською радою правових норм, якими регламентовано обов'язок забезпечення доступу усіх заінтересованих осіб до змісту оскаржуваного рішення, з чого вбачається наявність в усіх заінтересованих осіб, у тому числі і у позивача, можливості ознайомитись зі змістом прийнятого рішення та його можливим впливом на свої законні права, свободи та інтереси щонайменше 25 квітня 2015 року.

Натомість, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 19 квітня 2016 року, тобто майже через дванадцять місяців після прийняття Одеською міською радою оскаржуваного рішення.

У своїх письмових поясненнях представник позивача зазначає про дотримання строку звернення до суду, посилаючись на той факт, що позивач дізнався про порушення своїх прав прийняттям оскаржуваного рішення лише 14-15 квітня 2016 року під час виникнення непорозуміння із мешканцями прилеглих будинків у процесі встановлення огорожі навколо належної йому земельної ділянки.

На переконання представника позивача саме у вказану дату ОСОБА_1 у повній мірі усвідомив неминучий вплив оскаржуваного рішення міської ради на свої права, свободи та інтереси.

Суд не погоджується з такою позицією позивача, адже альтернативний характер норми частини 2 статті 99 КАС України дозволяє дійти висновку стосовно необхідності відліку строку на звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом саме з 25 квітня 2015 року, коли Одеською міською радою на виконання вищенаведених законодавчих норм забезпечено вільний доступ усіх заінтересованих осіб, у тому числі і позивача, до змісту прийнятого рішення, графічних та пояснювальних матеріалів, які дають можливість усвідомити вплив прийнятого рішення на свої законні права, свободи та інтереси.

При цьому, суд критично відноситься до твердження представника позивача стосовно неможливості її довірителя своєчасно ознайомитись зі змістом оскаржуваного рішення та матеріалами, оприлюдненими разом з ним, через те, що він є громадянином ОСОБА_2.

Адже, як повідомила представник позивача, ОСОБА_1 ще з 2014 року виступає третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, по справі № 815/7125/14, предметом якої є оскарження виданих йому містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Крім того, зі змісту довіреності, що є підставою представництва ОСОБА_3 інтересів ОСОБА_1 у суді, вбачається, що її нотаріальне посвідчення відбулось 22 червня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, а з тексту самої довіреності вбачається, що довіритель на момент її посвідчення мешкав за адресою: АДРЕСА_1.

З наведеного вбачається наявність у позивача можливості своєчасно ознайомитись зі змістом оскаржуваного рішення міської ради та усвідомити його вплив на власні законні права, свободи та інтереси.

Необґрунтованим також вбачається посилання представника позивача на те, що графічні матеріали, оприлюднені Одеською міською радою за вищезазначеним посиланням, не дають позивачу можливості усвідомити вплив оскаржуваного рішення на свої законні права, свободи та інтереси через неможливість виокремлення з графічних матеріалів місця розташування власної земельної ділянки, адже вважаючи свої права порушеними та звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, ОСОБА_1, крім іншого, посилається саме на графічні матеріали, оприлюднені Одеською міською радою, виокремивши на них належну собі на праві приватної власності земельну ділянку, що підтверджено його представником у судовому засіданні.

Дійшовши вищенаведених висновків, суд вважає за неможливе застосувати до спірних відносин висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 21 червня 2016 року, адже вказану постанову прийнято щодо правовідносин, відмінних за своїм змістом від тих, що розглядаються по даній судовій справі.

Так, встановлюючи невідповідність вимогам чинного законодавства висновків Вищого адміністративного суду України, у відповідності до яких позивач повинен був дізнатись та усвідомити неминучий вплив оскаржуваних рішень на свої права, обов'язки та інтереси з дня їх опублікування, Верховний Суд України зазначив, що затверджена оскаржуваними рішеннями Одеської міської ради технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси має гриф обмеження доступу «Для службового користування».

Разом з тим, дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки за правилами частини другої статті 20 зазначеного Закону оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Натомість, Одеською міською радою разом із затвердженим рішенням, законність якого є предметом розгляду по даній справі, оприлюднено також графічні та текстові матеріали, наявність яких сама по собі дає можливість заінтересованим особам дізнатись про можливий його вплив на свої законні права, свободи та інтереси.

Відповідно до статті 100 та пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає пропущеним без поважних причин строк звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом.

Керуючись ст. ст. 99, 100, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Одеської міської ради про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання незаконним рішення міської ради в частині - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5- ти денний строк від дня винесення ухвали.

Суддя: 21.09.2016