Рішення

від 28.09.2016 по справі 910/16421/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016Справа №910/16421/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВР СТАР" простягнення 257 200,05 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Жданова О.М. - представник за довіреністю від 01.08.16 від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 28.09.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр Стар» про стягнення 257200 грн 05 коп. заборгованості за договором поставки № 05/16/8 від 20.01.2016, в тому числі: 194014 грн 60 коп. основного боргу, 22044,77 грн. пені, 10% штрафу в розмірі 19401,46 грн. та 21739,22 грн. комерційного кредиту.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 05/16/8 від 20.01.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 194014 грн 60 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню, штраф та відсотки за користування комерційним кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16421/16, розгляд справи призначений на 28.09.2016.

28.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.09.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 28.09.2016 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 15.09.2016 уповноваженій особі підприємства відповідача ухвали суду від 07.09.2016 року за юридичною адресою, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі відповідач не виконав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 січня 2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавр Стар" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 05/16/8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений договором строк товар (етикетка самоклеюча, пакувальні матеріали, визначені у видаткових накладних) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.11.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що найменування та асортимент товару визначається за видатковими накладними до договору, загальна кількість поставленого за договором товару визначається шляхом підсумування кількості товару, зазначеного у видаткових накладних.

Згідно з п.4.1, 4..2 договору поставка товару здійснюється однією чи кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується в видаткових накладних, підписаних покупцем. Постачальник зобов'язується поставити товар у повному обсязі в термін до 31.12.2016. У разі поставки кількох партій товару постачальник зобов'язується поставляти кожну партію товару протягом 7 календарних днів з моменту погодження замовлення покупця та направлення покупцю рахунку-фактури.

Відповідно до п.4.3 договору поставка товару за договором здійснюється на умовах DAP (склад покупця за адресою: вул. Алебастрова, буд.1,м. Артемівськ, Донецька обл.).

На кожну партію товару постачальник в обов'язковому порядку надає покупцеві наступні документи:

- рахунок-фактуру,

- видаткову накладну,

- посвідчення (сертифікат) якості або інші документи, що посвідчують якість товару (п.4.3 договору).

Згідно з п.4.5 договору датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару покупцеві за адресою, вказаною у п.4.3 договору.

Відповідно до п.4.6 товар приймається уповноваженим представником покупця (вантажоодержувача) за наявності у нього довіреності (кільцевої довіреності), що надає йому право отримувати товар від постачальника за договором. Уповноважений представник покупця при прийманні товару передає оригінал своєї довіреності постачальнику, підписує оригінал ТТН та завіряє печаткою або штампом.

Ціна за одиницю товару є договірною, ціна та загальна вартість партії товару зазначаються у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною. Загальна вартість договору визначається шляхом підсумування вартості товару, зазначеної у видаткових накладних, підписаних покупцем (п.5.1 договору).

Пунктом п.5.4 договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару. При здійсненні оплати після строку визначеного в п.5.4 цього договору, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим договором постачальник має право стягнути з покупця за право користування комерційним кредитом оплату у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день відстрочення. За погодженням з постачальником допускається дострокова оплата за партію товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 05/16/8 від 20.01.2016 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 194014 грн 60 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін видатковими накладними:

- № 533 від 02.02.2016 на суму 53948 грн 00 коп.,

- № 662 від 11.02.2016 на суму 12837 грн 60 коп.,

- № 1214 від 09.03.2016 на суму 28116 грн 00 коп.,

- № 1264 від 11.03.2016 на суму 8820 грн 00 коп.,

- № 1526 від 18.03.2016 на суму 23433 грн 10 коп.,

- № 1745 від 30.03.2016 на суму 21210 грн. 00 коп.

- № 1758 від 30.03.2016 на суму 45650 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 194 014 грн 60 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 194 014 грн 60 коп.

17.05.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих.. № 12 з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки № 05/16/8 від 20.01.2016 в розмірі 194014,60 грн., яка була отримана відповідачем 16.06.2016, проте залишена отесанім без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 05/16/8 від 20.01.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 194014 грн 60 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 194014 грн 60 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22044 грн 77 коп. пені, 10 % штрафу в розмірі 19401,46 грн. та оплату за право користування комерційним кредитом в розмірі 21739,22 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 7.2 договору у разі прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати товару на термін більший ніж 30 календарних днів, покупець додатково зобов'язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару.

У відповідності до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом наведених норм встановлені проценти є платою, яку згідно умов договору отримує покупець від продавця як за правомірне, так і за неправомірне користування останнім утриманими грошовими коштами.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 Цивільного кодексу України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Положеннями пункту 5.4. договору сторонами визначено, що у разі прострочення оплати, передбаченої пунктом 5.4. договору, покупцеві нараховується плата за користування комерційним кредитом в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення неустойки (штраф та пеня)) відповідно до умов пунктів 7.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статей 536 та 625 Цивільного кодексу України та п. 5.4 договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача, що містяться в додатках до позовної заяви, та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 05/16/8 від 20.01.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача 22044 грн 77 коп. пені, 19401 грн. 46 коп. штрафу, 21739 грн. 22 коп. комерційного кредиту підлягають задоволенню у повному обсязі за обґрунтованими розрахунками позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Стар" (03047, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 50, офіс 459, ідентифікаційний код 39671090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" (61058 м. Харків, вул. Данилевського, буд. 39, ідентифікаційний код 24141640) 194014 (сто дев'яносто чотири тисячі чотирнадцять) грн 60 коп. - основного боргу, 22 044 (двадцять дві тисячі сорок чотири) грн 77 коп. - пені, 19 401 (дев'ятнадцять тисяч чотириста одну) грн 46 коп. - штрафу, 21 739 (двадцять одну тисячу сімсот тридцять дев'ять) грн 22 коп. - плати за користування комерційним кредитом та 3 858 (три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2016

Суддя Пукшин Л.Г.