Рішення

від 30.09.2016 по справі 904/6700/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.16р. Справа № 904/6700/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ОСОБА_1", м.Бердянськ Запорізька область

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро

про стягнення 12552,25 грн.

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання Хавіна О.С.

Представники:

Від Позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 07.09.2016р.

Від Відповідача - ОСОБА_3, представник, довіреність від 19.04.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ОСОБА_1" (далі-Позивач) звернувся до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь вартість нестачі товару в сумі 12552,25 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що на виконання умов Договору поставки №НУ 2101-1 від 21.01.2016р. ДП "ОСОБА_4 Хім-Україна" за залізничною накладною №44028421 від 04.02.2016р. у вагоні №60062551 на адресу ТОВ "УКР ОСОБА_1" поставив вантаж - "Добрива азотно-фосфатні, марка КИПА 300 20:20" вагою 67336 кг, при зважуванні якого було виявлено нестачу вантажу у загальній кількості 1268 кг, про що на ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт АА№043828/2 від 11.02.2016р.

В підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав до позову:

копії правовстановлюючих документів;

копію видаткової накладної №111 від 04.02.16р.;

копію платіжного доручення №707 від 04.02.16р.;

копію накладної №44028421 від 04.02.16р.;

копію комерційного акту АА№043828/2 від 11.02.2016р.

Під час судового засідання Відповідач заперечував проти позовних вимог.

В судовому засіданні 27.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ОСОБА_1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікас-Україна" укладено Договір поставки №НУ 2101-1 від 21.01.2016р. (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався поставити ТОВ "Нікас-Україна" - "Добрива азотно-фосфатні, марка КИПА 300 20:20".

Так, під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції у вагоні №60062551 у загальній кількості 1268 кг.

Недостача продукції документально підтверджена комерційним актом АА №043828/2 від 11.02.2016р. (а.с. 14).

Актом зафіксовано, що на ст.Федоровка Придніпровської залізниці проведена комісійна видача вантажу з вагона №60062551 з одночасним прорахунком кількості місць і звіркою з накладною №44028421, відповідно до якої значиться вантаж - добрива хімічні і мінеральні, кількість місць - 84 кіпи, спосіб визначення маси - за стандартом (бруто 801 кг, нетто 800 кг). В графі "49" накладної є відмітка: "вантаж переадресовано за наказом №41 від 04.02.2016р. за підписом ДНМ Лизогуб, первинна накладна №21009179 станція відправлення 534603 зал, станція призначення 420209 зал". При комерційному огляді виявлено: погрузка кіп в два яруси нижче ботів 5-15 см. верхній ярус погружен в три ряди від торцевих дверей до середини.

Рахунок за поставлену продукцію №46 від 03.02.2016р. сплачений Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №707 від 04.02.2016р. (а.с. 12).

Відповідно до частин першої - третьої ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 3.21 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона із "шапкою". З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).

Враховуючи викладене, з обставин, викладених в комерційному акті, вбачається, що втрата вантажу відбулася з вини перевізника Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", який не забезпечив його схоронність під час перевезення.

Згідно з розрахунком Позивача (а.с. 6) вартість недостачі вантажу - "Добриво складне азотно-фосфорне, марка КИПА 300 20:20" становить 12552,25 грн., яка розрахована з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) - 0,5 % маси всіх інших вантажів, не зазначених в переліку.

Оскільки Відповідач добровільно вартість нестачі Позивачеві не компенсував, останній звернувся з позовом до суду.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому підлягають регулюванню Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут залізниць України), та визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

В силу ст. ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України та ст. ст. 306, 314, 315 Господарського кодексу України, залізниці несуть відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізники, відповідають за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. ст. 110, 129 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.

Згідно зі ст. 314 ГК України і ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість ціну і вартість відправленого вантажу.

В силу ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, які свідчать про те, що Відповідач як перевізник не забезпечив схоронність переданого йому до перевезення вантажу, суд вважає позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення суми 12552,25 грн. на відшкодування збитків внаслідок незбереження вантажу під час перевезення обґрунтованими і тому їх задовольняє.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час судового засідання Відповідач проти позову заперечував, проте, доказів в спростування обставин викладених у позові, не надав.

За результатами вирішення спору судові витрати у справі покладаються на Відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 25, 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр.Д.Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ОСОБА_1" (71100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37112584) вартість нестачі вантажу в сумі 12552,25 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_5

Повне рішення складено-30.09.16р.