Рішення

від 26.09.2016 по справі 908/1344/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/60/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016 Справа № 908/1344/16

За позовом: Комунального підприємства В«Редакція газети В«Роз-інформВ» Розівської районної ради (70300 Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. К.Маркса, 13)

до відповідача: Розівської районної ради Запорізької області (70300 Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Леніна, 60)

про виключення відповідача зі складу засновників

Головуючий суддя Дроздова С.С.

Судді Мірошниченко М.В.

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 30.05.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. б/н від 26.05.2016 р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Комунального підприємства В«Редакція газети В«Роз-інформВ» , смт. Розівка до Розівської районної ради Запорізької області, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка про виключення Розівської районної ради Запорізької області зі складу засновників друкованого засобу масової інформації Комунального підприємства В«Редакція газети В«Роз-інформВ» Розівської районної ради.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2016 р., № 908/1344/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 18.05.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1344/16, присвоєно справі номер провадження 27/60/16 та призначено судове засідання на 01.06.2016р.

Ухвалою суду від 01.06.2016р. розгляд справи відкладався на 21.06.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

У судовому засіданні 21.06.2016р. оголошувалася перерва до 30.06.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

У зв'язку із закінченням терміну розгляду справи та специфікою спору, що розглядається, необхідністю додаткового з'ясування обставин справи, враховуючи клопотання відповідача, в порядку ст. 4 6 ГПК України, заявлене в порядку протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.06.2016р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Сушко Л.М., Смірнов О.Г.

Ухвалою суду 30.06.2016р.колегією суддів у складі: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Сушко Л.М., Смірнов О.Г. справу № 908/1344/16 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 22.08.2016р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 22.08.2016р. № П-541/16, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/1344/16 призначено на повторний автоматичний розподіл справ, у зв'язку з відпусткою суддів Сушко Л.М., Смірнов О.Г.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.08.2016 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Мірошниченко М.В., Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 22.08.2016р., у зв'язку зі зміною складу колегії та зайнятістю на призначений час - 22.08.2016 р. об 11-30 год. суддів призначеної нової колегії: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у інших судових засіданнях, прийнято справу № 908/1344/16 до провадження колегією у складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Мірошниченко М.В., Зінченко Н.Г., засідання суду призначено на 26.09.2016р.

26.09.2016р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 26.09.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.09.2016р. проти позову заперечив у повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимоги (письмовий відзив міститься в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним:

24.02.2016р. на зборах трудового колективу Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» Розівської районної ради, прийнято рішення щодо участі трудового колективу редакції у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції, а також способу реформування друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб'єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.

Зазначене рішення прийнято у відповідності до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», цей Закон визначає механізм реформування друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування.

Трудовий колектив Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» Розівської районної ради скористався своїм пріоритетним правом у визначенні способу реформування.

Засновником Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» Розівської районної ради є Розівська районна рада Запорізької області.

02.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією, що трудовим колективом прийнято рішення щодо участі трудового колективу редакції у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції, а також способу реформування друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб'єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.

До порядку денного восьмої позачергової сесії Розівської районної ради було внесено питання щодо реформування друкованого засобу масової інформації Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» Розівської районної ради засновником якого є Розівська районна рада Запорізької області.

Як зазначає у позовній заяві позивач, рішення з цього питання не було прийнято.

Позивач вважає, що неприйняття засновником в межах дії статті 11 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» рішення про реформування друкованого засобу масової призводить до припинення випуску друкованого засобу масової інформації та діяльності редакції.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи обставини, якими мотивовані позовні вимоги, слід зазначити, зокрема, наступне:

24 лютого 2016 року на зборах трудового колективу Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» Розівської районної ради, прийнято рішення щодо участі трудового колективу редакції у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції, а також способу реформування друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб'єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Приписами статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 167 ГК корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

1 січня 2016 року набув чинності Закон України В«Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформаціїВ» . Цей закон визначив порядок та способи реформування друкованих видань, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» від 24.12.2015р. за № 917-VШ протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом трудовий колектив редакції на загальних зборах, на яких присутні не менш як три чверті загальної кількості штатних працівників, приймає рішення щодо своєї участі у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції і подає засновникам (співзасновникам) пропозицію стосовно способу реформування.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією № 6 від 02.03.2016р., яка була зареєстрована за вхідним номером № 159/01-17 від 14.03.2016р., щодо обрання способу реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, з доданням протоколу зборів трудового колективу № 1 від 24.02.2016р., яким відповідач повідомлявся стосовно того, що на зборах трудового колективу газети «Роз-інформ» Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» Розівської районної ради було прийнято рішення про реформування шляхом виходу органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб'єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.

Згідно пункту 1.2 Статуту Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» Розівської районної ради», затвердженого рішенням районної ради від 15.02.2008р. № 9, засновником підприємства є Розівська районна рада.

Відповідачем у справі Розівською районною радою Запорізької області, з метою додержання вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», якими закріплено, що засновники (співзасновники) друкованого засобу масової інформації та редакції у місячний строк після надходження пропозиції трудового колективу редакції приймають рішення про реформування та про спосіб реформування, питання щодо реформування друкованого засобу масової інформації та редакції Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» засновником якого є Розівська районна рада Запорізької області, було винесено на розгляд та включено до порядку денного восьмої позачергової сесії Розівської районної ради Запорізької області, яка відбулась 14.04.2016р.

Рішення з питання № 18 «Про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» засновником якого є Розівська районна рада Запорізької області» не було прийнято.

Як зазначив, представник відповідача під час судового засідання, розгляд і прийняття рішення з питань порядку денного здійснювалось із дотриманням порядку, встановленого Регламентом Розівської районної ради. Під час розгляду головуючим було надано слово особам, які бажали виступити.

Крім того, у ході обговорення проектів рішень, питання про їх відповідність вимогам чинного законодавства України не порушувалось та пропозиції про їх відхилення не вносились.

Тож рішення з зазначених питань порядку денного, після їх обговорення були прийняті більшістю депутатів від загальної кількості складу ради. Вони є законними, та таким, що набрали чинності.

Також, будь-яких змін та доповнень до зазначених рішень Розівської районної ради не вносилось.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», засновники (співзасновники) друкованого засобу масової інформації та редакції приймають рішення про припинення випуску друкованого засобу масової інформації та діяльності редакції, якщо:

1) трудовий колектив редакції не повідомив про свою участь у реформуванні

протягом строку, визначеного частиною другою статті 4 цього Закону;

2) приватизація майна редакції в установленому цим Законом порядку не відбулася.

Згідно пунктів 3, 4 Порядку формування переліку друкованих засобів масової

інформації та редакцій, що підлягають реформуванню на першому етапі, затвердженого Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 25.01.2016 року за №34, включення друкованого засобу масової інформації та редакції до Переліку здійснюється Держкомтелерадіо на підставі клопотання такого друкованого засобу масової інформації та редакції, поданого в строк до 01 липня 2016 року.

До клопотання додаються:

копія свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації;

копія рішення трудового колективу про участь у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції (у разі його прийняття);

копія рішення засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції та про спосіб їх реформування;

інформація щодо сплати заборгованості із податків та обов'язкових платежів, ліквідування заборгованості із заробітної плати та виконання інших фінансових зобов'язань відповідно до законодавства.

У разі якщо протягом строку, визначеного частиною другою статті 4 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» (протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом), трудовий колектив редакції не повідомив про свою участь у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції, до клопотання додається копія рішення засновника (співзасновників) про припинення випуску друкованого засобу масової інформації та діяльності редакції.

Враховуючи вищенаведені норми Порядку формування переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, що підлягають реформуванню на першому етапі та Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», звертаємо увагу суду на те, що неприйняття рішення Відповідачем з питання реформування друкованого засобу масової інформації та редакції Комунального підприємства «Редакція газети «Роз-інформ» не призводить до припинення випуску та діяльності редакції, оскільки як повідомлялося Позивачем та не заперечується Відповідачем, трудовий колектив редакції повідомив про свою участь у реформуванні друкованого засобу масової інформації та редакції.

Крім того, у відповідача, як засновника, відсутні правові підстави приймати рішення в порядку ст. 11 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» про припинення випуску друкованого засобу масової інформації та діяльності редакції та повідомляти щодо цього центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у два етапи: перший - протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом та другий - протягом наступних двох років.

На першому етапі здійснюється реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, організовується підвищення кваліфікації працівників таких редакцій, а також складається Зведений перелік об'єктів реформування.

До переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, що підлягають реформуванню на першому етапі, порядок формування якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, включаються друковані засоби масової інформації та редакції, що звернулися з відповідними клопотаннями до зазначеного органу.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, узагальнює результати першого етапу реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій і у разі потреби готує пропозиції про внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.

На другому етапі здійснюється реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій, не реформованих на першому етапі.

Отже, враховуючи, те що у позивача відсутня необхідність звертатися з клопотанням до Державного комітету телебачення і радіомовлення України про включення його до переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, що підлягають реформуванню на першому етапі, у відповідності до наведеного Порядку з причини не прийняття Відповідачем рішення з питання реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, таке реформування буде здійснюватися на другому етапі - протягом наступних двох років з дати закінчення першого етапу (а саме з 31.12.2016 р.).

Щодо посилань відповідача на те, що невиконання відповідачем своїх обов'язків перед товариством може порушувати інтереси інших учасників, оскільки створюються перешкоди в реалізації їх корпоративних прав та посилання на вимоги ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, колегія суддів зауважує на наступне:

Статтею 59 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що питання виключення учасника з товариства належить до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2013р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» яким зазначено, що виключення учасника товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» належить до компетенції зборів, а не суду.

З аналізу зазначених норм видно, що питання виключення учасника актуальне за наявності у товаристві корпоративного конфлікту між самими учасниками. Крім того, для прийняття такого рішення Законом передбачено, що учасник, якому загрожує виключення повинен володіти часткою меншою ніж 50% статутного капіталу товариства, оскільки виключення учасника який володіє часткою, що дорівнює 50%, Законом не передбачено.

Враховуючи зміст ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» та правову позицію Пленуму Верховного Суду України, виключити учасника, якому належить 40 і більше відсотків у статутному капіталі товариства неможливо.

Таке роз'яснення Пленумом Верховного Суду України компетенції загальних зборів щодо виключення учасника з товариства не узгоджується з окремою думкою судді Конституційного Суду України Д.Д. Лилак у справі № 1-3/2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 8 Конституції України зазначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з окремою думкою судді Конституційного Суду України, право на звернення до суду не може бути скасоване і обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Частиною 5 ст. 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Тобто особа має право вибору засобів захисту, крім тих, які прямо заборонені законом. Одним з таких засобів є загальні збори учасників товариства.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» підставою для виключення учасника зі складу товариства є систематичність невиконання або неналежне виконання учасником обов'язків, або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства.

Статтею 11 Закону України «Про господарські товариства» визначені обов'язки, які покладаються на учасників господарських товариств, зокрема і товариств з обмеженою відповідальністю:

додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

виконувати свої зобов'язання перед товариством, зокрема і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Перелік зазначених обов'язків не є вичерпаний та може бути розширений в статуті товариства з обмеженою відповідальністю за рішенням самих учасників, але не може бути зменшений.

Якщо зазначені обов'язки розглядати з позиції невиконання учасником, то враховуючи їхню загальну форму, фактичного їх невиконання можна віднести, зокрема, такі дії (бездіяльність) учасників:

створення перешкод для реалізації рішення про внесення змін до статуту, що полягають у відмові учасника підписати статут у новій редакцій, оскільки на відміну від акціонерних товариств, статути ТОВ повинні бути підписані учасниками товариства;

зрив проведення загальних зборів учасників товариства, що є наслідком нез'явлення учасника (учасників) на збори та як результат відсутності кворуму;

не голосування або голосування на загальних зборах проти прийняття рішень з питань, що є важливими для діяльності товариства (укладення, схвалення правочинів, зміна діяльності, зміна виконавчого органу, тощо);

внесення до порядку денного питань, які не відповідають меті або діяльності товариства та голосування з таких питань;

розповсюдження конфіденційної інформації, що може призвести до завдання шкоди діловій репутації товариства або до фінансових збитків.

Відповідно до п. 3.10. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин» зазначено, що у рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом цього учасника.

Беручи до уваги зазначені норми та роз'яснення Вищого господарського суду України, для визнання судом правомірності рішення про виключення учасника з товариства, та як наслідок встановлення законності такого рішення, необхідно мати фактичні, письмові докази.

Форма таких доказів залежить від підстав, які підтверджують систематичність невиконання або неналежність виконання учасником обов'язків, або підтверджують факт перешкоджання з боку учасника досягненню цілей товариства.

Усі докази невиконання учасником обов'язків, передбачених Законом та статутом товариства, повинні розглядатись у взаємозв'язку із наявними негативними для товариства наслідками або під час їхнього розгляду доказів має враховуватись вірогідність настання таких наслідків у результаті дій (бездіяльності) учасника товариства.

Проте, у позовній заяві КП «Редакція газети «Роз-інформ» не наведено жодного факту, підтвердженого доказовими матеріалами щодо систематичного або неналежного виконання обов'язків та перешкоджання Розівською районною радою Запорізької області власними діями досягненню основної цілі.

Крім того, твердження позивача про те, що дії відповідача можна трактувати як систематичне або неналежне виконання обов'язків та перешкоджання Відповідачем власними діями досягненню основної цілі, є надуманим та не підтвердженим жодними нормами чинного законодавства.

Вказане твердження позивача у справі спростовується нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Розівської районної ради та Європейської хартії місцевого самоврядування.

Як зазначено в рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 р. - гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка згідно з Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» підписана від імені України 06 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, ратифікована та є чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Відповідно до ч. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, позовні вимоги Комунального підприємства В«Редакція газети В«Роз-інформВ» Розівської районної ради до Розівської районної ради Запорізької області про виключення Розівської районної ради Запорізької області зі складу засновників друкованого засобу масової інформації Комунального підприємства В«Редакція газети В«Роз-інформВ» Розівської районної ради не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 26.09.2016р. колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача - при відмові у позові.

Керуючись ст.ст. 4 6 , 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства В«Редакція газети В«Роз-інформВ» Розівської районної ради, смт. Розівка, Розівський район Запорізька область до Розівської районної ради Запорізької області смт. Розівка, Розівський район Запорізька область відмовити.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді М.В. Мірошниченко

ОСОБА_1

Рішення оформлено та підписано 30.09.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.