Рішення

від 28.09.2016 по справі 397/718/16-ц

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/718/16-ц

н/п : 2/397/284/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2016 року Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Отян О.В.,

при секретарі - Рум'янцевій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Олександрівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 селищної ради Кіровоградської області ,треті особи, які не заявляють самостійних вимог відносно предмета спору - реєстраційна служба ОСОБА_3 районного управління юстиції Кіровоградської області , відділ Держгеокадастру в ОСОБА_3 районі Кіровоградської області , про визнання недійсними рішення селищної ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку , визнання права на право приватизації земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою зі змінами ( том 1 а.с.25-29) з наступними вимогами :

1). Визнати незаконним рішення четвертої сесії ОСОБА_3 селищної ради Кіровоградської області двадцять четвертого скликання № 138 від 15.11.2002 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею - 0,05 га ,що знаходиться по вул.Свердлова,119 а, в смт.Олександрівці Кіровоградської області;

2). Визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку , площею - 0,0633 га , виданого на ім'я ОСОБА_2 ;

3). Визнання за позивачем права на право приватизації земельної ділянки , площею - 0,0633 га , розташованої по вул.Свердлова,119, смт.Олександрівки Кіровоградської області.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила , що вона використала лише один раз право на приватизацію земельної ділянки , а не двічі , як зазначає представник позивача. У 1985 році вона придбала усадьбу по вул.Свердлова ,119а, в смт.Олександрівці. Рішенням зборів колгоспників колгоспу «Іскра» від 28.12.1977 року протокол №6 - 0,07 га землі передали ОСОБА_4 від ОСОБА_5 За наступним рішенням від 13.12.1984 року протокол №8 надали ОСОБА_2 0,07 га землі під забудову. Тобто, з 1985 року по даний час вона фактично користується земельною ділянкою , площею - 0,14 га, під будинком та городом . Селищна рада рішенням затвердила землевпорядну документацію, на підставі чого вона отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку . Позивач придбав сусідній будинок у 1999 році і з 2002 року почалися сварки за землю. Представник позивача посилається на карту аерозйомки як на підставу своїх претензій на землю, але вона не є документом.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнав. Вважає , що перша позовна вимога щодо визнання недійсним рішення селищної ради має розглядатися в порядку адміністративного судочинства і не може бути об'єднана з наступними вимогами , що розглядаються у порядку цивільного судочинства. Відносно позовної вимоги щодо визнання права на право приватизації , то такий спосіб захисту цивільних прав і інтересів не передбачений ст.16 ЦК України. Крім того , відповідно до ст.26 п.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст.122 ч.1 ЗК України , повноваження щодо приватизації земельних ділянок відносить суто до органів місцевого самоврядування. Також позивачем було пропущено строки позовної давності відносно оскарження рішення селищної ради від 15.11.2002 року , що для даної категорії справ встановлюються строком три роки. Відмова у задоволенні вказаної позовної вимоги тягне за собою і відмову щодо інших вимог. Враховуюче викладене ,просить відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_3 селищної ради ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив , що , коли у 1999 році, позивач ОСОБА_1 купував будинок до приходив до селищної ради та з'ясовував межі земельної ділянки. По технічному паспорту за його будинком по вул.Свердлова,119, в смт.Олександрівці , рахувалася земельна ділянка , площею 0,22 га. По земельно-кадастровій книзі за ОСОБА_4Я.(попередній власник вказаного домоволодіння ) записано 0,24 га, а потім - 0,32 га землі . А за ОСОБА_2 - 0,07 га землі на підставі протоколу №2 від 05.04.1985 року . Оскаржуване позивачем рішення №138 від 15.11.2002 року було ухвалено колегіально . Раніше у відповідача вже було 0,07 га землі , вказаним рішенням їй добавили 0,05 га та у рішенні зазначили загальну площу землі - 0,12 га. На підставі інвентарної справи за відповідачем рахується така ж площа земельної ділянки. До селищної ради було надано нотаріально завірену заяву ОСОБА_8, що у 1988 році вона передала ОСОБА_9 0,05 га землі , що була у її користуванні . А у 1994 році вона передала 0,01 га землі ,бо він допомагав у проведенні газопроводу. Вказане було прийняте до уваги селищною радою. Щодо визнання за позивачем права на приватизацію земельної ділянки , то він з такою вимогою звертався до селищної ради у 2015 року , але рішення не було прийняте , оскільки та земельна ділянка на яку він претендує знаходиться у власності відповідача. Доповнив, що оскаржуване рішенні за №138 від 15.11.2002 року не змінювалося, його належно завірену копію було надано до суду. Просто при виготовленні його копії текст було дещо змінено -записано іншими словами, але суть залишилася та ж.

Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради ОСОБА_10 підтримала позицію іншого представника , у судових дебатах усно заявила про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Представник третьої особи відділ Держгеокадастру в ОСОБА_3 районі у судове засідання не з'явився , направив заяву про розгляд справи без його участі , при винесенні рішення покладається на розсуд суду ( том 1 а.с.177) , тому суд вважає за можливе слухати справу за його відсутності.

Представник третьої особи реєстраційної служби ОСОБА_3 районного управління юстиції Кіровоградської області у судове засідання не з'явився . Згідно витягу з ЄДРПОУ, інформації ОСОБА_3 райдержадміністрації з підтверджуючим документами ( том 2 а.с. 26-43) встановлено , що вказана юридична особа ліквідована без права правонаступництва Позивач, відповідно до ст.36 ЦПК України , не заявив клопотання про залучення нової третьої особи . За таких обставин суд вважає за необхідне розглядати справу без участі ліквідованої юридичної особи.

Суд , заслухавши показання сторін , їх представників , дослідивши надані сторонами докази , прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

По першій позовній вимозі про визнання незаконним рішення

ОСОБА_3 селищної ради №138 від 15.11.2992 року про передачу

ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею - 0,05 га

( вул.Свердлова,119 а,смт.Олександрівка ).

Згідно свідоцтва про право власності №104 від 30.09.2004 року житловий будинок в сел.Олександрівка по вул. Свердлова, 119, а, належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (том 1 а.с.219,том 2 а.с.70).

Слід відмітити , що позивач разом з позовом і під час слухання справи до канцелярії суду подав цілий ряд копій з копій документів поганої якості, належним чином не завірених ( том 1 а.с. 38-97, 138-151) . До того ж, як було з'ясовано під час дослідження документів у судовому засіданні, у вказаних копіях мало місце дописування та домальовування .Суд попередив про необхідність надання належної якості документів , що підписані та завірені відповідними органами , роз'яснив про можливість заявлення сторонами клопотань щодо їх витребування у разі ускладнень самостійного отримання, та попередив , що такої якості документи не можуть бути визнані допустимим доказами по справі. Після чого сторонами було заявлено клопотання про витребування лише декількох документів. А тому , суд при винесенні рішення не може взяти до уваги як доказ по справі вищенаведені копії з копій документів належним чином не завірені .

План аерозйомки колгоспу «Іскра» за 1957 рік (том 1 а.с.43 ) оригінал якого надала представник позивача у судовому засіданні , суд не може взяти до уваги , як документ , що підтверджує наявну площу земельних ділянок домоволодінь, так як у схемі відсутнє домоволодіння по вул.Свердова ,119а,( ймовірно - на той час вказана адреса взагалі була відсутня), до того ж з того часу розташування та площа земель домоволодінь змінювалася неодноразово.

Згідно виписки з протоколу №8 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Іскра» від 28.12.1977 року ( том 2 а.с. 48 ,80) наділено ОСОБА_5 земельною ділянкою , розміром 0,07 га , для будівництва жилого будинку в смт.Олександрівці по вул.Свердлова,119-а, за рахунок земельної ділянки ОСОБА_11, та зняти 0,07 га земельної ділянки, що числиться за ОСОБА_11

Згідно витягу з рішення №174 від 15.05.1985 року виконкому ОСОБА_3 районної Ради народних депутатів «Про дозвіл будівництва (перебудови) індивідуального житлового будинку» (том 2 а.с.82) дозволено громадянину ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку на 3 кімнати, житловою площею 41.6 кв.м. і господарства площею 73,26 кв.м. в сел. Олександрівка по вул. Свердлова, 119 а ,на земельній ділянці, площею 0, 07 га .

Згідно заяви ОСОБА_8 до ОСОБА_3 селищної ради , нотаріально завіреної 05.11.2002 року ( том 2 а.с.86) вона підтвердила , що в 1985 році колгосп «Іскра» наділив їй землю у степу, внаслідок чого вона 0,05 га землі біля свого будинку по вул.Свердова,119, в смт.Олександрівці передала в постійне користування ОСОБА_9 ; а в 1994 році вона ще передала йому в постійне користування 0,01 га землі біля цього ж будинку , так як він безкоштовно допомагав їй в проведенні газу ; всього вона передала йому в користування 0,06 га своєї землі.

Суд не може взяти до уваги вказану заяву як доказ передачі землі в користування , оскільки лише власник має право нею розпоряджатися . Селищна рада , а раніше збори колгоспників , були правомочні вирішувати питання щодо передачі земельної ділянки від одного до іншого користувача. Вказаних підтверджуючих документів суду надано не було.

При огляді у судовому засіданні земельно-кадастрової книги ОСОБА_3 селищної ради №07-14.7 ( том 1 а.с. 229 ) на аркуші 99 є запис за №674, в якому записано : ОСОБА_2В- земельна ділянка 0,07 га, із них рілля 0,06 га під забудовою 0,01 га, на підставі протоколу №2 від 05.04.1985 року.

Таким чином, документально підтверджено, що в користуванні позивача на момент винесення оскаржуваного рішення перебувала земельна ділянка ,загальною площею - 0,07 га.

А ,згідно рішення четвертої сесії ОСОБА_3 селищної ради 24-го скликання від 15 листопада 2002 року №138 ( том 2 а.с.50,63), ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га, яка знаходиться біля належного їй будинку в сел. Олександрівка про вул. Свердлова 119-а. Загальна площа земельної ділянки становить 0,12 га .

Згідно ч.ч.1,2 ЗК України (станом на 15.11.2002 року ) - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

А тому , суд вважає , що оскаржуване рішення було винесено ОСОБА_3 селищною радою у порушення наведених норм законодавства .

Однак , суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаної вимоги у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Згідно ст.257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.267 ч.ч.3-4 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надав письмову заяву з клопотанням про застосування строків позовної давності ( том 1 а.с. 230-231 ), а представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради ОСОБА_10 заявила про це усно під час виступу у судових дебатах.

Представник позивача пояснила , що вона та позивач постійно зверталася з аналогічними позовними вимогами, а позивач - що також мало місце звернення з заявою до міліції по цьому ж факту , а тому строки позовної давності при подачі позову пропущені не були.

Однак , суд не може взяти до уваги їх доводи , виходячи з наступного.

Як пояснила у судовому засіданні представник позивача , про винесення оскаржуваного рішення №138 від 15.11.2002 року їй стало відомо відразу ж в 2002 році , після чого вони зверталися щодо законності його винесення у різні органи , у тому числі - і в суд.

Ухвалою Олександрівського районного суду від 23.08.2012 року по цивільній справі №1117/999/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_3 селищної ради про усунення перешкод у здійсненні землекористування (том 2 а.с.122) відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_12 у прийнятті зустрічного позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 селищної ради про визнання недійсною приватизації та скасування рішення ОСОБА_3 селищної ради №138 від 15 листопада 2002 року.

Як було встановлено , це їх останнє звернення з позовом про скасування оскаржуваного рішення, тому строк звернення до суду закінчився зі спливом 3-х років - 23.08.2015 року , а позов подано лише 20.05.2016 року.

Взяти до уваги звернення ОСОБА_12 з заявою до міліції щодо підроблення оскаржуваного рішення селищної ради , відомості про що було внесено до ЄРДР №12013120310000462 від 11.06.2013 року за ч.1 ст.358 КК України , а провадження закрите 17.08.2015 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення ( том 1 а.с.235-236) як підставу для переривання перебігу позовної давності , суд не може виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 2,3 ст.264 ЦК України - позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Тобто, цивільно-процесуальними нормами передбачено підставою переривання позовної давності лише звернення особи з позовом , а не з заявою про вчинений злочин до правоохоронних органів.

А тому , сплив позовної давності є підставою для відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Слід відмітити , що ця відмова тягне за собою і відмову з вказаної підстави і по іншим вимогам , так як у разі залишення у силі рішення селищної ради про надання у приватну власність 0,05 га земельної ділянки відповідачу , не може бути скасоване і свідоцтво про право власності з врахуванням, як зазначає позивач, незаконності наділення вказаної земельної площі. Це також стосується і позовної вимоги щодо визнання за позивачем права на приватизацію, оскільки при цьому він також претендує саме на ці 0,05 га земельної ділянки.

Одночасно суд не може погодитися з доводами представника відповідача , що вказана позовна вимога має розглядатися в порядку адміністративного судочинства і не може бути об'єднана з наступними вимогами , що розглядаються у порядку цивільного судочинства , так як вказані позовні вимоги між собою є пов'язані .

По другій позовній вимозі про визнання недійсним свідоцтва

про право власності на земельну ділянку , площею - 0,0633 га ,

виданого на ім'я ОСОБА_2

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2015 року (том 2 а.с. 4-5) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Свердлова, 119 а, площею 0,1333 га (том 2 а.с.4).

Тоді як , позивач просить визнання недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку , площею - 0,0633 га , виданого на ім'я ОСОБА_2.

Тому, суд приходить до висновку ,що правовстановлюючий документ , який просить визнати недійним позивач з вказаною ним площею земельної ділянки взагалі відсутній.

Згідно матеріалів реєстраційної справи ( том 2 а.с. 32-38 ) свідоцтво про право власності на земельну ділянку відповідача було видане на підставі рішення ОСОБА_3 селищної ради п'ятдесят другої сесії шостого скликання від 21.10.2015 року №1421 ( том 2 а.с. 34) , яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі з метою передачі земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) (кадастровий № 3520555100:50:020:0005) по вул.Свердлова , 119 а , в смт.Олександрівка ; передано безоплатно у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку , площею 0,1333 га забудованих земель за вищезазначеною адресою.

Позивач у змінених позовних вимогах не просить визнати недійсним чи скасувати наведене рішення ОСОБА_3 селищної ради №1421 від 21.10.2015 року .

Згідно обґрунтувань вказаної позовної вимоги у позові також зазначено , що відповідач двічі використала своє право на приватизацію земельної ділянки , у той час відповідно до ч.4 ст.116 ЗК України - передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно ч.1 п.г ст.121 ЗК України - громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селищах - не більше 0,15 гектара.

Відповідач ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку розміром - 0,1333 га, тобто не вийшла за наведені норми.

Що стосується того , що селищна рада двічі надала їй право на приватизацію земельної ділянки ,то рішенням №138 від 15.11.2002 року фактично було збільшено ( на 0,05 га і загальну площу вказано 0,12 га ) раніше вже надану земельну ділянку за рішенням №512 від 23.12.1997 року (0,07 га ) , яким відповідач не скористалася , у подальшому оформила своє право власності лише один раз , тому повторної приватизації не вбачається.

Також позивач посилається на те , що рішенням Олександрівського районного суду від 28.11.2012 року ( том 2 а.с.123-125) було відмовлено у задоволенні за позову ОСОБА_2 до ОСОБА_12, ОСОБА_1 ОСОБА_3 селищної ради та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_13 про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії. ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу , але потім відмовилася ,внаслідок чого ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області апеляційне провадження за її скаргою припинене , а рішення Олександрівського районного суду набрало чинності. Таким чином , як зазначає позивач , вона добровільно відмовилася від свого права на спірну земельну ділянку , тому подальше рішення селищної ради на виготовлення землевпорядної документації на цю ж земельну ділянку є не законним.

Суд не може погодитися з тим , що вказаним рішення Олександрівського районного суду було відмовлено щодо визнання права користування земельною ділянкою по суті , а не з процедурних питань .

Так , позивач звернулася до суду з позовом (том 2 а.с.120-121) про визнання за нею право користування земельною ділянкою розміром 0,1258 га, яка розташована по вул. Свердлова, 119-а в сел. Олександрівка Олександрівського району Кіровоградської області, зобов'язати ОСОБА_3 селищну раду прийняти рішення про виготовлення державного акту на дану земельну ділянку без узгодження її меж з суміжними землекористувачами та зобов'язати відповідачів ОСОБА_12 та ОСОБА_1 відшкодувати їй витрати, пов'язані з виготовленням технічної документації на земельну ділянку.

Рішенням суду було відмовлено у задоволенні позову , оскільки позивач вже має в користуванні земельну ділянку , площею - 0,12 га, а з приводу одержання безоплатно у власність земельної ділянки, позивач повинен був звернутися з клопотанням до ОСОБА_3 селищної ради і рада обов'язково повинна розглянути дане клопотання та прийняти відповідне рішення. В разі незгоди з рішенням селищної ради, спір вирішується шляхом визнання його недійсним та про зобов'язання вчинити певні дії для захисту прав позивача.

Тому , суд приходить до висновку , що позивач дійшов помилкового висновку щодо добровільної відмови відповідача ОСОБА_2 від земельної ділянки, що перебувала у її користуванні.

Позивач також зазначає , що акт встановлення меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 ,що міститься у землевпорядній документації, він ,як сусідній землекористувач, не підписував , а підпис , що там є , виконаний не ним.

Згідно ст. 10 ч.3 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач , у свою чергу , не надав підтвердження зазначеного та не заявив належного клопотання суду ( документ,свідки , висновок експертизи), тому вказана інформація не була доведена у судовому засіданні.

А тому , враховуючи вищевикладене , суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку , площею - 0,0633 га , виданого на ім'я ОСОБА_2

По третій позовній вимозі про визнання за ОСОБА_1 права на право приватизації земельної ділянки , площею - 0,0633 га , розташованої

по вул.Свердлова,119, смт.Олександрівки.

.

Так , позивач просить суд визнати за ним право на право приватизації земельної ділянки , площею - 0,0633 га , розташованої по вул.Свердлова,119, смт.Олександрівки Кіровоградської області.

Тоді як , відповідно до ст.26 п.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст.122 ч.1 ЗК України , повноваження щодо приватизації земельних ділянок відносить суто до компетенції органів місцевого самоврядування.

Згідно копії витягу з протоколу №2 засідання другої сесії ОСОБА_3 селищної ради сьомого скликання від 09.12.2015 року за заявою ОСОБА_1 про приватизацію присадибної земельної ділянки площею 0,32 га, по вул. Свердлова, 119 в смт. Олександрівка ( том 1 а.с.41) , рішення не прийняте у зв'язку з наявністю спору між сусідніми землекористувачами та рекомендовано звернутися до суду (том 1 а.с.42).

Тобто, ОСОБА_3 селищна рада самоусунулася від прийняття рішення щодо приватизації позивачем земельної ділянки. У даному випадку , позивачу необхідно повторно звертатися до органу місцевого самоврядування з вимогою прийняти конкретне рішення (позитивне абр негативне) , або оскаржувати їх бездіяльність до суду з вимогою прийняте вказане рішення.

Лише у разі винесення ними рішення про відмову щодо приватизації , вказане рішення може бути оскарженим до суду.

Слід відмітити , що позивач просить визнати його право на приватизацію земельної ділянки , яка згідно свідоцтва перебуває у власності ОСОБА_2

А тому , за вказаних обставин вказана позовна вимога не може бути задоволена судом.

Таким чином , суд приходить до висновку , що позовна заява не підлягає задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України - судові витрати при відмові у задоволенні позову необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст. 10,11,209,212 , 214-215,218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні наступних позовних вимог :

-визнання незаконним рішення четвертої сесії ОСОБА_3 селищної ради Кіровоградської області двадцять четвертого скликання № 138 від 15.11.2002 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площею - 0,05 га ,що знаходиться по вул.Свердлова,119 а, в смт.Олександрівці Кіровоградської області;

-визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку , площею - 0,0633 га , виданого на ім'я ОСОБА_2 ;

-визнання за ОСОБА_1 права на право приватизації земельної ділянки , площею - 0,0633 га , розташованої по вул.Свердлова,119, смт.Олександрівки Кіровоградської області.

На рішення суду , протягом 10 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга через Олександрівський районний суд до апеляційного суду Кіровоградської області. Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : (підпис)

З оригіналом вірно.

Рішення набуло законної сили "

Оригінал рішення зберігається у справі № 397/718/16-ц .

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_14