Рішення

від 27.09.2016 по справі 904/6899/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.16р. Справа № 904/6899/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКО ІРІС", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 217 323,06 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 05/08-2016 від 05.08.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 10 від 29.01.16р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРКО ІРІС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - відповідач) про стягнення 217 323,06 грн. заборгованості, з якої: 206 049,16 грн. - простроченої суми (основної суми боргу), 1795,64 грн. - 3 % річних від простроченої суми (основна сума боргу), 9478,26 грн. - інфляційних втрат від простроченої суми (основної суми боргу) та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 15-1123-02 від 23.06.2015 р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 р. по справі № 904/6899/16 порушено провадження, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.09.2016 р.

В судовому засіданні 08.09.2016 р. оголошено перерву до 27.09.2016 р.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги визнав в межах стягнення 206 049,16 грн. - основного боргу, 6998,03 грн. - інфляційних нарахування на суму боргу, 1676,62 грн. - відсотків річних та просив суд, розстрочити виконання рішення суду на три місяці шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами з підстав викладених у відзиві на позов.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.09.2016 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРКО ІРІС" (продавець) Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" (покупець) укладено Договір поставки № 15-1123-02 (далі - Договір), за умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього Договору, іменовану надалі товар.

Згідно з пунктом 1.2. Договору кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в Специфікаціях, які додаються до цього Договору, що складають його невід'ємну частину.

Сума договору на момент підписання, згідно Специфікації № 1, становить 288 720,00 грн. і буде змінена на суму кожної наступної Специфікації, підписаної обома сторонами (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, зазначеному в Специфікаціях.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що рахунки на оплату за фактично поставлений товар надаються протягом 5-ти календарних днів від дати відвантаження.

Відповідно до п. 9.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 24.12.2015 р. до Договору термін дії Договору - з моменту підписання до закінчення виконання сторонами зобов'язань по Специфікаціям № 1, 2, але не більше ніж до 31.12.2016 року.

Згідно п. 2 Специфікації №1 до Договору умови оплати: 30 % попередня оплата після надання рахунку на попередню оплату, 70 % за фактом поставки, протягом 10 банківських днів, на підставі виставленого рахунку на оплату.

На виконання умов Договору та Специфікації № 1 до Договору, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 288 720,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000011 від 02.03.2016 р., копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 16).

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за поставлений товар виконав частково, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем на суму 206 049,16 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 Специфікацій №1 до Договору передбачено, що умови оплати: 30% попередня оплата після надання рахунку на попередню оплату, 70% за фактом поставки, протягом 10 банківських днів , на підставі виставленого рахунку на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме за видатковою накладною № РН-0000011 від 02.03.2016 р., десятим банківським днем випадає 23.03.2016 р.

Таким чином, відповідно до пункту 4.2 Договору та п. 3 Специфікацій №1 до Договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав 23.03.2016 р.

На момент розгляду справи борг відповідача складає 206 049,16 грн., докази погашення якого у матеріалах справи відсутні та не спростовується відповідачем у відзиві на позов, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано: 3 % річних суму 1795,64 грн. (за період з 17.03.2016 р. - по 30.06.2016 р.) та інфляційних втрат на суму 9478,26 грн. (за період з 17.03.2016 р. - по 31.05.2016 р.)

Перевіривши нарахування позивачем розміру 3 % річних, судом встановлено, що позивачем не вірно взято період нарахування 3% річних, а саме: нарахавано з 17.03.2016 о., тоді як прострочка починається з 24.03.2016 р.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1676,62 грн. (за період з 24.03.2016 р. - по 30.06.2016р.)

Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем невірно взято період нарахування, оскільки ним при нарахуванні інфляційних втрат не враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 7417,77 грн. (за період з квітня 2016 р. - по травень 2016 р.)

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі: 206 049,16 грн. - простроченої суми (основної суми боргу), 1676,62 грн. - 3 % річних від простроченої суми (основна сума боргу), 7417,77 грн. - інфляційних втрат від простроченої суми (основної суми боргу).

Також суд, приймаючи до уваги клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення керуючись ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право суду у виняткових випадках розстрочити виконання рішення (п. 6 ст. 83 ГПК), враховуючи, що позивач у поясненнях зазначає що розстрочка виконання рішення суду можлива в межах двох місяців шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами, суд вважає за доцільне задовольнити частково клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду на два місяці шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами у загальному розмірі 218 370,70 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Кірова, буд. 18 б.; код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКО ІРІС" (69114, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 30502053) 206 049,16 грн. (двісті шість тисяч сорок дев'ять грн. 16 коп.) - простроченої суми (основної суми боргу), 1676,62 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят шість грн. 62 коп.) - 3 % річних від простроченої суми (основна сума боргу), 7417,77 грн. (сім тисяч чотириста сімнадцять грн. 77 коп.) - інфляційних втрат від простроченої суми (основної суми боргу), 3227,15 грн. (три тисячі двісті двадцять сім грн. 15 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду - задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення суду від 27.09.2016 р. у справі № 904/6899/16 на два місяці шляхом сплати боргу щомісячно рівними частинами у загальному розмірі 218 370,70 грн., за наступним графіком:

до 27.10.2016 р. - 109 185,35 грн.

до 27.11.2016 р. - 109 185,35 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_3

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 03" жовтня 2016 р. .