Рішення

від 03.10.2016 по справі 904/7760/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.16 Справа № 904/7760/16

За позовом державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до комунального закладу "Криворізька міська лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 189 196,56 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2798/01 від 19.04.2016

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до комунального закладу "Криворізька міська лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради" (надалі - Відповідач) про стягнення 189 196,56 грн. за договором про закупівлю послуг за державні кошти №183/112 від 12.11.2015.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2016 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за спожиту теплову енергію за грудень 2015 року. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір про закупівлю послуг за державні кошти №183/112 від 12.11.2015, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6900 від 31.12.2015.

Позивач керуючись п.п.4.1., 7.2.6. названого договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 145 381,10 грн., три проценти річних у сумі 2 091,10 грн., інфляційні втрати в сумі 6 106,00 грн., пеню в сумі 25 441,69 грн., штраф в сумі 10 176,67 грн.

Відповідач в судове засідання, призначене на 27.09.2016, не з'явився, 21.09.2016 від Відповідача надійшло клопотання вих. №1950 від 20.09.2016, в якому просить розглядати справу у відсутності представника Відповідача. Суд задовольнив клопотання Відповідача про розгляд справи без участі його представника.

У відзиві вих. №1952 від 20.09.2016 на позовну заяву Відповідач позовні вимоги визнав частково, в сумі основного боргу - 145 381,10 грн. В іншій частині позовних вимог Відповідач заперечує, обґрунтовуючи свою позицію відсутністю вини у порушенні строків оплати за спожиту теплову енергію.

В судовому засіданні 27.09.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2015 державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» (Позивач, Постачальник) та комунальний заклад "Криворізька міська лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради" (Відповідач, Споживач) уклали договір про закупівлю послуг за державні кошти №183/112 (надалі - Договір), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого Постачальник зобов'язався з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року надати Споживачеві послуги з постачання пари і гарячої води (теплопостачання), а Споживач - прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим ОСОБА_2.

Відповідно до п.3.1. ОСОБА_2, на моменту його укладання ціна склала 1 682,90 грн. з 1 Гкал з ПДВ.

Згідно з п.4.1. ОСОБА_2, оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Виходячи з наданих Позивачем ОСОБА_2, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6900 від 31.12.2015, Відповідач спожив в грудні 2015 року 289,64 Гкал теплової енергії, загальною вартістю 469 745,10 грн. з ПДВ.

Таким чином, відповідно до п.4.1. ОСОБА_2, оплата за теплову енергію, спожиту в грудні 2015 року мала бути здійснена Відповідачем в строк до 14.01.2016.

Проте Відповідач оплату спожитої в грудні 2015 року теплової енергії здійснив частково, в сумі 324 364,00 грн. Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 145 381,10 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 145 381,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати за спожиту теплову енергію, Позивач нарахував 3% річних в сумі 2 091,10 грн. за загальний період прострочення з 15.02.2016 по 08.08.2016, та інфляційні втрати в сумі 6 106,00 грн. за період прострочення з лютого 2016 року по травень 2016 року.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, та не заперечується Відповідачем, що останнім допущено порушення строків розрахунків за відпущену теплову енергію, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, в сумі 6 106,00 грн., а частині стягнення 3% річних - частково, в сумі 2 085,38 грн., оскільки при розрахунку 3% річних Позивачем не враховано, що в 2016 році 366 календарних днів.

Згідно з п.7.2.6. ОСОБА_2, за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Позивач нарахував 25 441,69 грн. пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за загальний період прострочення з 15.02.2016 по 08.08.2016, та 10 176,67 грн. штрафу (7% від суми заборгованості).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязаньВ» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений Позивачем розрахунок штрафу відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в сумі 10 176,67 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується розрахунку пені, то судом встановлено, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Позивач має право нараховувати пеню за порушення строків оплати за отриману у грудні 2015 року теплову енергію з 15.01.2016 по 15.07.2016. В той же час, період, за який Позивач нарахував пеню, визначений останнім з 15.02.2016 по 08.08.2016. Оскільки суд позбавлений права за власною ініціативою виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає пеня за період з 15.02.2016 по 15.07.2016, що за розрахунком суду складає 21 952,55 грн.

Доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються, оскільки за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п.1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд позовної заяви підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу "Криворізька міська лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради" (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, будинок 21, код ЄДРПОУ 01986339) на користь державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, будинок 1, код ЄДРПОУ 00130850) 145 381,10 грн. - основного боргу, 6 106,00 грн. - інфляційних втрат, 2 085,38 грн. - 3% річних, 21 952,55 грн. - пені, 10 176,67 грн. - штрафу, 2 785,53 грн. - судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.10.2016.

Суддя ОСОБА_3