Рішення

від 27.09.2016 по справі 911/2611/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа № 911/2611/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветлікар», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью», с.Соколівка, Васильківського р-ну, Київської області

про стягнення 49338,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1

Відповідача - не з'явився

Суть спору:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветлікар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью» про стягнення 49338,00 грн.

Провадження у справі № 911/2611/16 порушено ухвалою від 16.08.2016 року та призначено справу до розгляду на 06.09.2016 року.

В судовому засіданні 06.09.2016 року оголошувалась перерва до 27.09.2016 року за клопотанням відповідача у зв'язку з необхідністю вивчення матеріалів справи та підготовки обґрунтованого відзиву на позов.

В судовому засіданні 27.09.2016 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, в судове засідання 27.09.2016 року не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою уповноваженого представника.

Однак, судом було відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване. Зокрема, з доданої до клопотання копії довідки про амбулаторне лікування не можливо встановити дати такої довідки та факту перебування особи на лікарняному станом на день розгляду справи. Крім того, в судовому засіданні 06.09.2016 року оголошувалась перерва до 27.09.2016 року за клопотанням відповідача у зв'язку з необхідністю вивчення матеріалів справи та підготовки обґрунтованого відзиву на позов. Таким чином, судом забезпечено відповідачу достатньо часу для надання обґрунтованого відзиву на позов.

З огляду на п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до розділу 1 Договору поставки № 645 від 12.05.2016 року (далі - Договір) ТОВ «Ветлікар», як продавець, зобов'язалося поставити і передати у власність ТОВ «Маруна Нью», як покупцю, певний товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору. Предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, засоби догляду та добавки, дезінфікуючі засоби, інструментарій та обладнання, інша ветеринарна продукція (далі по тексту - товар) згідно видаткових накладних (що прирівнюються сторонами до специфікацій).

Позивач зазначає, що ним в період з 12.05.2016 року по 18.05.2016 року було поставлено відповідачу товар на умовах відстрочення платежу, що підтверджується: видатковою накладною від 12.05.2016 року № 1046 та видатковою накладною від 18.05.2016 року № 1095. Отримання товару підтверджується також довіреностями № 107 від 12.05.2016 року та № 110 від 18.05.2016 року.

Згідно з п. 5.2. Договору порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін чотирнадцяти календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата відповідної видаткової накладної.

Однак, відповідачем своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплачено на суму 46 220,40 грн.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 7.1. Договору за порушення його умов винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього Договору. У відповідності до п.7.2. Договору у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості.

У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару, позивач також просить стягнути з відповідача крім основного боргу в сумі 46 220,40 грн., також 3 167,60 грн. пені.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ по кожній накладній окремо за фактичні періоди прострочення платежів, які не перевищують шести місяців. Таким чином, нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Нью» (08666, Київська обл., Васильківський р-н, с. Соколівка, вул Леніна, 1, код 33059464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветлікар» (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, код 38218699) 46 220,40 грн. основного боргу, 3167,60 грн. пені та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 30.09.2016 р.