Ухвала

від 29.09.2016 по справі 484/1966/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/1966/16-ц 29.09.2016 29.09.2016 29.09.2016

Провадження №22-ц/784/2114/16

справа № 484/1966/16-ц

провадження № 22ц-784/2114/2016 Головуючий у першій інстанції: Мельничук О.В.

категорія 41 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

29 вересня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участі: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_3, ОСОБА_5

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2016 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Громадської організації «Орлик Миколаївщини» (далі - ГО «Орлик Миколаївщини») про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ГО «Орлик Миколаївщини» про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідач, який є головою ГО «Орлик Миколаївщини», на засіданні постійної комісії Первомайської міської ради з питань законності, самоврядування, депутатської діяльності, регламенту, зв'язків ради, засобів масової інформації, регуляторної політики, запобігання і протидії корупції та захисту прав споживачів (далі - постійна комісія Первомайської міської ради) публічно заявив, що ОСОБА_3 вкрав Первомайську швейну фабрику у громади, чим поширив недостовірну інформацію стосовно нього.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати зазначену інформацію недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, та ганьбить його честь і гідність, а також зобов'язати ОСОБА_5 спростувати вказану недостовірну інформацію у такий же самий спосіб, яким вона була поширена, а саме на засіданні постійної комісії Первомайської міської ради з таким текстом: «Мною, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року розповсюджено недостовірну та неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_3 вкрав Первомайську швейну фабрику у громади». Крім того, позивач просив зобов'язати ГО «Орлик Миколаївщини» спростувати інформацію про позивача, поширену її керівником ОСОБА_5 протягом семи днів з дня набрання рішенням законної сили, шляхом публікування рішення суду у місцевій газеті м. Первомайська Миколаївської області «Вісник Первомайська» та на сторінках газети Миколаївської обласної ради «Рідне Прибужжя», а також стягнути з відповідачів на його користь по 5000 грн. моральної шкоди з кожного.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2016 року позов задоволено частково. Постановлено визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та ганьбить честь, гідність ОСОБА_3, інформацію, публічно поширену ОСОБА_5 на засіданні постійної комісії Первомайської міської ради, яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_1 року в приміщенні Первомайської міської ради, а саме: «ОСОБА_3 вкрав Первомайську швейну фабрику у громади». Зобов'язано ОСОБА_5 спростувати зазначену недостовірну інформацію у такий же самий спосіб, яким вона була поширена, а саме, на засіданні постійної комісії Первомайської міської ради, в приміщенні Первомайської міської ради, яке буде заплановане найближче з дня набрання рішення законної сили з таким текстом: «Мною, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року розповсюджено недостовірну та неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_3 вкрав Первомайську швейну фабрику у громади». Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача 1500 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. В задоволенні інших вимог відмовлено. Крім того, суд, розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ГО «Орлик Миколаївщини» скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі не з'явились. Як видно з повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.193,195), відповідачі своєчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до положень ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, який є головою ГО «Орлик Миколаївщини», був присутнім на засіданні постійної комісії Первомайської міської ради, на якій розглядалась заява заступника голови ГО «Орлик Миколаївщини» ОСОБА_6 стосовно відповідності закону рішення Первомайської міської ради від 16 вересня 2015 року «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Первомайська» ОСОБА_3».

Як вбачається із відеозапису цього засідання, під час обговорення вказаної заяви ОСОБА_5 поставив під сумнів законність приватизації (роздержавлення) Первомайської швейної фабрики, заявивши: «Я вже казав, якщо б ОСОБА_3 зробив би фабрику на білому листі, нема питань, я б може був би той первою людиною, який кричав, що такій людині пам'ятник надо ставить, а не почесний громадянин. Але коли ця людина ОСОБА_3 вкрала у громади і зробила частним. Вибачте мене, я буду протилежне говорити».

Крім того, висловлюючи своє незадоволення приватизацією фабрики, ОСОБА_5 заявляв «що це воровство», а також, на питання одного з депутатів стосовно ОСОБА_3 зазначив: «Если он ОСОБА_3 незаконно приобрел, украл у громади, значит кто он…? Почесний громадянин?».

Отже, виходячи з контексту всього виступу ОСОБА_5 на засіданні постійної комісії Первомайської міської ради, останній заявляв, що ОСОБА_3 «вкрав у громади», «украл у громади», і вчинення таких протиправних дій відповідач пов'язував саме з Первомайською швейною фабрикою.

Відповідно до положень ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Виходячи з того, що слово «вкрав», «украл», означає вчинення відповідною особою кримінального злочину, тому саме так може зрозуміти це слово громадськість. Отже, це не просто оціночне судження, а неправдиве стверджування факту.

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів на підтвердження заяви ОСОБА_5 про вчинення позивачем крадіжки, колегія дійшла висновку, що твердження, висловлені відповідачем, зокрема про те, що ОСОБА_3 здійснив крадіжку (вкрав) фабрики, не правдиві, а тому ці твердження завдали шкоди репутації позивача.

Зазначене відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, правовій позиції, висловленої по справі «Вітренко та інші проти України» (ухвала від 16 грудня 2008 року, заява N 23510/02), а також «Сіреджук проти України» (рішення від 21 січня 2016 року, заява № 16901/03).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що його висловлювання на адресу позивача мають розцінюватись як особиста думка, критика, оціночні судження, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Також не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду, посилання апеляційної скарги ОСОБА_5 на практику Європейського суду з прав людини по інших справах, зокрема, по справі «Лінґенса проти Австрії» (рішення від 8 липня 1986 року заява № 12/1984/84/131), оскільки факти даної справи, істотно відрізняються від розглянутих у вказаній справі.

Так, по справі Лінґенса, заявника було покарано за поширення критичних оціночних суджень, що не підлягають доведенню, в той час дана справа стосується захисту честі і гідності щодо тверджень відповідача про вчинення позивачем крадіжки. Тобто ці звинувачення, сформульовані як прямі звинувачення про злочинну поведінку.

Саме такий порівняльний аналіз справи Лінґенса проведено Європейським судом з прав людини у справі «Сіреджук проти України» (п. 83).

З цих же підстав не можуть братись до уваги посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини по справах «Де Хаес (De Haes) і Гійселс (Gijsels) проти Бельгії», « Handyside v. the United Kingdom», «Українська Прес-Група» проти України», «Oberschlick v. Austria», «Feldek v. Slovakia», «Thorgeir Thorgeirson v. Iceland», «Schwabe v. Austria», «Кастеллс (Castells) проти Іспанії», «Праґер і Обершлік проти Австрії».

За таких обставин, основний висновок суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку спростувати недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_3 вкрав Первомайську швейну фабрику у громади, відповідає обставинам справи та вимогам ст. 32 Конституції України, ст. 277 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що такий обов'язок має бути покладено ще й на ГО «Орлик Миколаївщини», є необґрунтованими, оскільки зі змісту заяв відповідача не вбачається, що він виступав при виконанні своїх посадових обов'язків голови цієї організації, як того вимагає ч. 4 ст. 277 ЦК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що порушення відповідачем особистого немайнового права позивача завдало йому моральних страждань, які підлягають стягненню за правилами ст. 280 ЦК України.

Тому, основний висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1500 грн., є також правильним.

Визначений судом розмір моральної шкоди відповідає характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, а також характеру немайнових втрат.

Тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно необґрунтованості вимог про стягнення моральної шкоди не можуть братись до уваги за наведених вище підстав.

Також судом правильно визначено розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, виходячи з мінімального розміру, передбаченого Законом України «Про судовий збір», в разі задоволення трьох немайнових вимог.

Доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права апеляційні скарги не містять, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_5 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська