Ухвала

від 21.09.2016 по справі 757/35609/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2925/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

з участю

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , погоджене із прокурором відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), що належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_11 , шляхом заборони його відчуження:

- 1/2 земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:185:0132, площею 0,0337 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:185:0076, площею 0,0625 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:185:0078, площею 0,0443 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , площею

571,9 кв.м;

- 1/2 земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:185:0075, площею 0,0626 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площею 376, 7 кв.м.; та накладено арешт на цінні папери акції прості іменні, емітовані ПАТ «КСГ Банк» (код ЄДРПОУ 19364584, місцезнаходження: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 6, міжнародний ідентифікаційний номер UA 4000075261) в кількості 511 942 163 штук, номінальною вартістю 0,10 грн. загальною вартістю 51194216,30 грн., що становить 33,4603 % статутного капіталу емітента та власником яких є ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), шляхом заборони особам, у власності та володінні яких вони перебувають вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження.

Вирішуючи питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя врахувавши, що в даному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_9 потерпілим є ОСОБА_12 , яким до підозрюваного ОСОБА_9 подано позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на суму 200 млн. грн., та з метою його забезпечення, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_9 , оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрата або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, та унеможливить виконання вироку в частині можливого задоволення цивільного позову.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати посилаючись на її необґрунтованість, в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Захисник зазначає, що договір між подружжям щодо виділення в натурі часток кожного з них у праві спільної сумісної власності на житлові будинки за вказаними в ухвалі адресами не укладався, у судовому порядку поділ майна не здійснювався, а тому, визначити частку підозрюваного у спільному сумісному майні подружжя, неможливо. Захисник вказує, що слідчим не було надано підтверджень подання цивільного позову та докази, які обґрунтовують те, що вказане майно придбано за кошти здобуті ОСОБА_9 внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Далі в апеляційній скарзі захисник наголошує, що твердження суду про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності є помилковим, оскільки матеріали додані до клопотання не містять інформації про правові підстави набуття права власності, що відповідно до статі 57 СК України виключає право сумісної власності подружжя.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що в ухвалі слідчого судді та в клопотанні слідчого не встановлено належним чином правової підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_13 , а тому, на думку захисника, ухвала прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону України.

Одночасно, захисник просить поновити строк апеляційного оскарження.

В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник послався на те, що ОСОБА_9 стало відомо про існування ухвали 05.08.2016 року з Єдиного реєстру судових рішень, а з апеляційною скаргою останній звернувся 10.08.2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна розглянуто слідчим суддею 25 липня 2016 року без виклику власника майна, копія якої йому направлена не була, а про оскаржувану ухвалу ОСОБА_9 стало відомо 05.08.2016 року з Єдиного реєстру судових рішень та 10.08.2016 року захисником ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу на вказане рішення.

Враховуючи викладене, п`ятиденний строк апеляційного оскарження апелянтом не пропущено.

Що стосується апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000502, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 371 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 372, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України.

14.07.2016 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчинені пособництва в закінченому замаху на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності у вчиненні особливо тяжкого злочину, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, тобто злочині, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 372 КК України, пособництві в закінченому замаху на незаконні затримання та тримання під вартою, тобто злочині, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 371 КК України та пособництві у закінченому замаху на незаконне позбавленні волі людини, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочині, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України.

19.07.2016 року потерпілим у даному кримінальному провадженні ОСОБА_12 до підозрюваного ОСОБА_9 подано позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на суму 200 млн. грн.

25.07.2016 року слідчий в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9 , що належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_11 , шляхом заборони його відчуження.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 12013000000000502, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого, та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що майно перебуває у власності підозрюваного, до якого можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, та з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, та унеможливить виконання вироку в частині можливого задоволення цивільного позову, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, наклав арешт на майно ОСОБА_9 , що належить йому на праві спільної сумісноївласності з ОСОБА_11 .

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в ухвалі слідчого судді.

Твердження захисника в апеляційній скарзі про неможливість визначення частки підозрюваного у спільному сумісному майні подружжя, оскільки договір між подружжям щодо виділення в натурі часток кожного з них не укладався та у судовому порядку поділ майна не здійснювався, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

А тому, беручи до уваги наведені вимоги закону, позицію захисника з приводу помилковості висновку слідчого судді про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, колегія суддів визнає необґрунтованою.

Посилання захисника на відсутність підтверджень подання цивільного позову, спростовуються матеріалами доданими до клопотання, які містять копію цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 від 19.07.2016 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності доказів того, що вказане в клопотанні слідчого майно придбано за кошти здобуті ОСОБА_9 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, то вказані обставини є предметом розгляду справи по суті, а матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання апелянта на те, що матеріали додані до клопотання не містять інформації про правові підстави набуття права власності, що відповідно до статі 57 СК України виключає право сумісної власності подружжя, то вказані обставини колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються даними паспорта підозрюваного ОСОБА_9 , із датою реєстрації шлюбу з ОСОБА_11 28.07.1990 р. та правилами ст. 60 СК України, за якими вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 167, 170 173 КПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9 , що належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_11 , шляхом заборони його відчуження, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно у даному кримінальному провадженні, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно необґрунтованості ухвали слідчого судді та порушенням вимог кримінального процесуального закону України при її постановленні, слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , та накладено арешт на особисте майно підозрюваного ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), та яке належить йому праві спільної сумісної власності з ОСОБА_11 , шляхом заборони особам, у власності та володінні яких вони перебувають вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4