Постанова

від 27.09.2016 по справі 826/24568/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 вересня 2016 року                                                                                            № 826/24568/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» до Управління Укртрансінспекції у м. Києві  про визнання протиправним та скасування рішення. ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Управління Укртрансінспекції у м. Києві  (надалі також - відповідач), в якому просило: - визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у м. Києві від 13 жовтня 2015 року №025552 про застосування адміністративно-господарського штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувана постанова прийнята протиправно, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» не є автомобільним перевізником, а транспортний засіб був переданий третій особі на підставі договору фінансового лізингу. Представник відповідача у судове засідання не прибув, письмових заперечень проти позову не надав. Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 10.12.2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне 13 жовтня 2015 року Управлінням Укртрансінспекції у м. Києві  прийнято постанову  №025552 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»  адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн., за порушення абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: не оформлено дозвіл на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень. Не погоджуючись з вищевказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. Частиною 1  ст. 9 КАС України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до  Конституції  та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені  Конституцією  та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (з урахуванням відповідних змін; далі – Закон України №2344), який, в свою чергу, регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Процедура здійснення державного контро лю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспор ту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних догово рів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на пере везення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспо ртних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових пара   метрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відпо відних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського конт ролю за роботою автомобільних перевізників регламентована приписами Порядку здійснення дер жавного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року (надалі - Порядок).           Відповідно до п. 3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Рес публіці Крим, Київське та Севастопольське міські, районні управління. Відповідно до статті 3 Закону України “Про автомобільний транспорт”, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Згідно з абз. 3 ч. 1  ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями  39  та  48  цього  Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, за змістом  ст. 1 названого Закону  автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. З аналізу викладених норм видно, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями  39  та  48зазначеного  Закону, є автомобільний перевізник. Водночас, як встановлено судом, позивач не є юридичною особою, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, тобто не є автомобільним перевізником, а відтак і не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, а саме Довідки АА №421759 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 64.91 фінансовий лізинг, 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування, 77.3 надання в оренду будівельних машин і устаткування, 77.33 надання в оренду офісних машин і устаткування , у тому числі комп'ютерів, 77.34 надання в оренду водних транспортних засобів, 77.35 надання в оренду повітряних транспортних засобів. Крім того, судом встановлено, що 30 серпня 2013 року між ТОВ «ОТП Лізинг» (Лізингодавець) та ТОВ «Прометей» Зерноторгова компанія (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1080-FL, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язаний передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату транспортний засіб, а саме: автомобіль КАМАЗ 65117, країна виробника – РФ, рік випуску – 2013 та причіп СЗАП 8357, країна виробника – РФ, рік випуску – 2012 та 2013. Вказаний транспортний засіб та причіп був переданий Лізингоодержувачу 27 вересня 2013 року у тимчасове володіння та користування, що підтверджується Актом приймання-передачі Предмета лізингу відповідно до договору № 1080-FL від 30.08.2013 року. Таким чином, вказаний транспортний засіб починаючи з вересня 2013 року та на час винесення оскаржуваної постанови використовуються іншою юридичною особою в своїй господарській діяльності, основним видом діяльності якої є організація перевезень вантажів. Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосуван ня яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.           Як встановлено ч. 4 ст. 217 ГКУ господарські санкції застосовуються у встановленому законом по   рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - упов новаженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.           Відповідно до ст. 218 ГКУ підставою господарсько-правової відповідальності учасника господар ських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.           Статтею 238 ГКУ визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійс нення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими ор ганами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушен ня суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.           До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.           Відповідно до ст. 241 ГКУ адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачуєть ся суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здій снення господарської діяльності.           З огляду на наведене вище підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарсь ких відносин відповідно є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний ха рактер.           Тобто, в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» не є перевізником, а відтак не може бути суб'єктом даних адміністративно-господарських відносин з відповідачем. Відповідно до ч.ч. 1, 2  ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення ним спірного рішення. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -                                                               ПОСТАНОВИВ : 1. Позов задовольнити. 2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у м. Києві  про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13 жовтня 2015 року №025552. 3. Судові витрати у розмірі 1218, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 грн.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»  (код ЄДРПОУ 35912126) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансінспекції у м. Києві   (код ЄДРПОУ 38241870). Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                І.А. Качур