Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/6602/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2016 року м. Київ № 826/6602/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мельнікової Наталії Сергіївни, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мельнікової Наталії Сергіївни (надалі також - відповідач1), Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (надалі також - відповідач2), в якому з урахуванням зміненого предмета позову від 09.06.2016 р. просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мельнікової Наталії Сергіївни про відмову у державній реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» (03039, м. Київ, проспект Науки, 4; ідентифікаційний код 32245313), затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» № 310316 від 31.03.2016 р.;

- зобов'язати Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 26077508; місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 15) здійснити державну реєстрацію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» (ідентифікаційний код 32245313; місцезнаходження: 03039, м. Київ, проспект Науки, 4;), затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» № 310316 від 31.03.2016 р.;

- стягнути із суми бюджетних асигнувань Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 26077508; місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» (ідентифікаційний код 32245313; місцезнаходження: 03039, м. Київ, проспект Науки, 4) сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» судовий збір у розмірі 2 756 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що рішення відповідача1 про відмову у державній реєстрації статуту позивача є протиправним, оскільки прийняте з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». З огляду на це позов просив задовольнити.

Відповідач1 викладені позовні вимоги відхилив у повному обсязі, позов не визнав та заперечив проти наведених у ньому доводів.

У судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач1, а також представник відповідача2 у судове засідання не з'явились.

За клопотанням представника позивача, під час судового засідання у справі було допитано як свідка ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи та показань, наданих свідком.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь» було зареєстроване 18.12.2002 р.

31.03.2016 р. було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь». На даних зборах були прийняті наступні рішення: 1) Затвердження відступлення часток у Товаристві. Вихід учасника з Товариства та перерозподіл часток у Товаристві; 2) Виключення учасника зі складу Товариства. Перерозподіл часток у Товаристві; 3) Зменшення розміру статутного капіталу Товариства; 4) Перерозподіл часток у Товаристві; 5) Затвердження нової редакції статуту Товариства та надання повноважень на вчинення дій щодо державної реєстрації нової редакції Статуту.

Рішення були оформлені протоколом № 310316 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» від 31.03.2016 р.

05.04.2016 р. уповноважений представник позивача звернувся до відповідача1 із заявою та іншими документами для проведення державної реєстрації змін до установчих документів (проведення державної реєстрації нової редакції статуту позивача).

06.04.2016 р. уповноваженим представником позивача було отримано повідомлення відповідача1 про зупинення розгляду документів, поданих 05.04.2016 р. Підставою такого зупинення було оформлення протоколу № 310316 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» від 31.03.2016 р. без дотримання установлених законом вимог (п. 2 ч. 1 ст. 27, п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). Позивачу було надано 15 календарних днів для усунення вищеназваних недоліків.

Позивач не визнав підстав зупинення розгляду документів і не подав додаткових виправлених документів. 19.04.2016 р. відповідач1 надав позивачу повідомлення про відмову у державній реєстрації нової редакції статуту позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах відповідно до законів України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», його дія поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема: перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів, перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації, проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів юридичної особи.

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено статус і повноваження державного реєстратора. Відповідно до цієї норми, державний реєстратор реалізує повноваження, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено перелік документів, які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи.

Матеріали справи свідчать, що 05.04.2016 р. уповноваженою особою позивача було надано державному реєстратору наступні документи: 1) Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про позивача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) Протокол загальних зборів учасників позивача № 310316 від 31.03.2016 р.; 3) Квитанцію про сплату адміністративного збору; 4) Статут позивача у новій редакції, затверджений протоколом загальних зборів учасників позивача № 310316 від 31.03.2016 р.; 5) Нотаріально засвідчену довіреність від 29.10.2015 р. на право участі у загальних зборах учасників позивача, видану ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4; 6) Нотаріально засвідчену копію договору дарування частки у статутному капіталі позивача, укладеного 25.11.2015 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; 7) Нотаріально засвідчену копію договору дарування частки у статутному капіталі Позивача, укладеного 25.11.2015 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_5; 8) Довіреність від 31.03.2016 р. на представництво інтересів позивача.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державний реєстратор за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації проводить реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, протокол загальних зборів учасників позивача № 310316 від 31.03.2016 р., суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин у відповідача1 не було правових підстав для відмови у державній реєстрації нової редакції статуту позивача, оскільки вищеназваний протокол був оформлений у повній відповідності з вимогами законодавства України.

Так, рішення, зазначені у протоколі загальних зборів учасників позивача № 310316 від 31.03.2016 р., були прийняті повноважними загальними зборами учасників позивача. Це підтверджується як змістом самого протоколу, так і показаннями свідка ОСОБА_2, який повідомив суду про участь усіх учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» у загальних зборах учасників, що мали місце 31.03.2016 р. Протокол № 310316 від 31.03.2016 р. був підписаний головою та секретарем загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь», що свідчить про його належне оформлення. Крім того, відсутність у протоколі № 310316 від 31.03.2016 р. підпису одного з учасників позивача - ОСОБА_6 - не може вважатись ознакою неналежного оформлення протоколу, оскільки жоден нормативно-правовий акт України не вимагає підписання протоколу загальних зборів усіма учасниками товариства.

Враховуючи вищевикладене, судом установлено, що відмова відповідача1 від проведення державної реєстрації нової редакції статуту позивача є незаконною, а отже такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Згідно частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи невчинену дію тощо.

Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач1 і відповідач2 не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності оскаржуваної відмови.

Натомість доказами, наданими позивачем, доведено неправомірність оспорюваної відмови у проведенні державної реєстрації.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мельнікової Наталії Сергіївни про відмову у державній реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» (03039, м. Київ, проспект Науки, 4; ідентифікаційний код 32245313), затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» № 310316 від 31.03.2016 р.

3. Зобов'язати Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 26077508; місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 15) здійснити державну реєстрацію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» (ідентифікаційний код 32245313; місцезнаходження: 03039, м. Київ, проспект Науки, 4), затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» № 310316 від 31.03.2016 р.

4. Стягнути із суми бюджетних асигнувань Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 26077508; місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» (ідентифікаційний код 32245313; місцезнаходження: 03039, м. Київ, проспект Науки, 4) сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИБІДЬ» судовий збір у розмірі 2 756 грн.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур