Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/22379/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2016 року № 826/22379/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2015р. №0000412202 та №0000422202,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації» (далі - позивач або ДП «Завод 410 Цивільної авіації») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2015р. №0000412202 та №0000422202.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «ВТС-ПРОМ». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, внаслідок відсутності необхідних ресурсів та фактичної поставки товарів контрагент позивача не міг та не виконував спірні операції, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі ч 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Завод 410 Цивільної авіації» (код ЄДРПОУ 1128297) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ВТС-ПРОМ» (код ЄДРПОУ 38922650) за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 та з 01.07.2014 по 31.07.2014, про що складено акт перевірки від 23.01.2015р. №170/26-58-22-02-18/1128297 (далі-Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що у період, який перевірявся, ДП «Завод 410 Цивільної авіації» було зареєстровано платником ПДВ. Зазначено, що до основних видів діяльності підприємства належить - 30.30 «Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування».

Зокрема, як зазначено в Акті перевірки та встановлено в ході розгляду даної справи, взаємовідносини позивача із контрагентом ТОВ «ВТС-ПРОМ» здійснювалися на підставі укладеного договору купівлі-продажу №УЗ-2013/140/2 від 26.12.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ «ВТС-ПРОМ» зобов'язувався поставити ДП «Завод 410 Цивільної авіації» товари, зазначені у Специфікації №1 до договору. Вартість доставки включена у вартість товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ВТС-ПРОМ» у березні та липні 2014 року виписані податкові та видаткові накладні, перелік та реквізити яких наведено в Акті перевірки у табличному вигляді на стор. 10-14, номенклатура поставки яких - радіо-електричне обладнання (згідно переліку).

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень, перелік яких вказано в Акті перевірки на стор. 15-16.

ДП «Завод 410 Цивільної авіації» віднесено до складу податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «ВТС-ПРОМ» за період березень, квітень та липень 2014 року суму у загальному розмірі 452 525 грн., у т.ч. у березня - 154554 грн., у квітні - 16341 грн. та у липні - 281630 грн.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що на адресу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшов Акт від 07.08.2014р. №2327/26-55-22-07 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВТС-ПРОМ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 по 31.03.2014р. Згідно вказаного акту встановлено, що ТОВ «ВТС-ПРОМ» не знаходиться за податковою адресою. Аналізом даним реєстру податкових накладних встановлені розбіжності в номенклатурі придбаного та реалізованого товару. Аналізом податкової звітності ТОВ «ВТС-ПРОМ» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Таким чином, як встановлено у вказаному акті, ТОВ «ВТС-ПРОМ» використовувалося з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, в Акті також зазначається, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «ВТС-ПРОМ» встановлено, що найбільшим постачальником ТОВ «ВТС-ПРОМ» було ПП «ТК»Асторія» (не є контрагентом позивача за спірними операціями ), по якому прописаний акт від 30.07.2014р. №2096/26-55-22-07/38866261 про неможливість проведення зустрічної звірки, у якому також встановлено, що ПП «ТК»Асторія» не знаходиться за податковою адресою. Аналізом даним реєстру податкових накладних встановлені розбіжності в номенклатурі придбаного та реалізованого товару. Таким чином, як встановлено у вказаному акті, ПП «ТК»Асторія» використовувалося з метою прикриття незаконної діяльності.

Інших доводів та обставин Акт перевірки позивача не містить.

Таким чином, як прийшла до висновку ДПІ, реальність вчинення операцій між ТОВ «ВТС-ПРОМ» та ДП «Завод 410 Цивільної авіації» відсутні, а наслідком податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ДП «Завод 410 Цивільної авіації» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Враховуючи наведене, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки зазначає про порушення ДП «Завод 410 Цивільної авіації» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення у липні 2014 року залишку від'ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 170895,0 грн., а також до завищення у липні 2014 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 281630,0 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015р. №0000412202, відповідно до якого позивачу зменшено залишок від'ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 170895,0 грн., а також №0000422202, відповідно до якого позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 281630,0 грн.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкового кредиту), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного рішення.

Між тим, до матеріалів справи позивачем залучено сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій , зокрема: договору із додатками до них (т.1 а.с.49-68); видаткових накладних (т.1 а.с.69-127); податкових накладних (т.1 а.с.128-172); платіжних доручень (т.2 а.с.1-31); прибуткових ордерів (т.1 а.с.173-192); витяг із журналу складського обліку щодо оприбуткування та видачі запчастин (т.1 а.с.193-247); свідчень працівників охорони щодо видачі ТОВ «ВТС-ПРОМ» пропусків; безпосередньо самих перепусток на ввезення матеріальних цінностей на територію позивача, виданих на ім'я ТОВ «ВТС-ПРОМ» (т.2); витяги із Журналу реєстрації довіреностей для отримання від ТОВ «ВТС-ПРОМ» матеріальних цінностей; копії матеріалів щодо проведення тендерної процедури на закупівлю запчастин у ТОВ «ВТС-ПРОМ» тощо, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагента у виконанні обумовленої поставки.

Що ж до доводів ДПІ про не підтвердження реальності здійснення поставок у зв'язку із ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, які підтверджують транспортування, суд зазначає, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №УЗ-2013/140/2 від 26.12.2013 року Постачальник зобов'язується поставити позивачу товар на склад покупця , що знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94. Право власності на товар переходить до покупця в момент його передачі на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів (п.5.6 Договору).

З наведеного у сукупності вбачається, що позивач в даному конкретному випадку не є учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором , має прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою, на що власне і звертав увагу представник позивача під час розгляду справи.

Виходячи з наведеного, за даних конкретних умов поставки достатнім є оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі. В даному випадку до матеріалів справи надано видаткові накладні, які є достатнім первинним документом, який підтверджує факт поставки товару на склад позивача.

В контексті ж доводів ДПІ про ненадання до перевірки сертифікатів відповідності або іншої документації на продукцію, що була предметом спірної поставки, суд зазначає що під час розгляду справи з боку податкового органу не надано доказів того, що в ході перевірки витребовувались такі документи, але позивач відмовився їх надати (акту, складеного у відповідності до п.85.6 ст. 85 ПК України). При цьому суд зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності у платника технічної документації на продукцію, що поставлялася контрагентом, а тому відсутність такої документації само по собі не може свідчити про вчинення позивачем порушення та позбавляти його права відповідних податкових вигод.

В ході розгляду ж справи позивач пояснив, що сертифікати та паспорти на запасні частини, отримані від ТОВ «ВТС-ПРОМ», були передані позивачем замовникам ремонтних робіт - власникам (експлуатантам) повітряних суден разом із технічною документацією, а відтак у позивача фізично немає можливості надання таких документів.

Також суд не приймає до уваги й доводи ДПІ про відсутність довіреностей на отримання матеріальних цінностей, оскільки, як вже вказано вище, до матеріалів справи залучено витяги із Журналу реєстрації довіреностей для отримання від ТОВ «ВТС-ПРОМ» матеріальних цінностей, які разом із іншими доказами у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичної отримання спірного товару позивачем.

Стосовно ж викладених в Акті перевірки доводів ДПІ про те, що в ході проведення аналізу ланцюга постачання не встановлено походження товарів по ланцюгу постачання, суд зазначає, що в акті перевірці наводиться інформація по ланцюгу контрагента ТОВ «ВТС-ПРОМ» із його постачальниками та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «ВТС-ПРОМ». При цьому Акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та ТОВ «ВТС-ПРОМ».

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Крім того слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

У зв'язку із наведеним суд також зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків , письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

В силу положень ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З метою необхідності перевірки вказаних обставин щодо наявності у контрагента позивача ресурсів, потрібних для виконання спірних операцій, судом на підставі ст.ст. 65, 69 КАС України у судовому засіданні було допитано як свідка директора ТОВ «ВТС-ПРОМ» - ОСОБА_1 Зазначена особа приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи відмову від давання показань.

По суті поставлених питань свідок пояснив, що наразі працює директором ТОВ «ВТС-ПРОМ» і позивач у 2014 році був їхнім клієнтом, купував у них радіоелектронне обладнання. Зазначив, що у штаті підприємства у 2014 році працювало 7 осіб. Поставка товару здійснювалася невеликими партіями на легкових автомобілях, а тому товарно-транспортні документи не оформлялися. Інколи представники позивача самі забирали товар на власному авто. Також свідок зазначив, що не є виробником спірної продукції, а здійснював лише її перепродаж, що не потребувало значних трудових та матеріальних ресурсів для виконання таких операцій.

В ході розгляду даної справи вказані обставини відповідачем жодним чином не спростовані.

Таким чином, враховуючи наведені пояснення директора контрагента, а також те, що за характером спірні операції не потребували для їх організації та оформлення значної кількості працівників та інших ресурсів, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, що наявної у штаті контрагента кількості працівників недостатньо для здійснення спірних операцій з позивачем, а також не доведено кількості працівників, яка повинна працювати у контрагента для виконання спірних операцій, але була відсутня тощо. В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи ДПІ не наведено та не доведено структури інших ресурсів, які були необхідні на думку ДПІ для виконання спірних операцій, але були відсутні у контрагента.

Підсумовуючи, суд зазначає , що відповідачем фактично не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних операцій. Загалом , як вбачається з Акту перевірки, висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються на наявності податкової інформації, яка зазначена в актах про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагентам, зокрема щодо відсутності контрагентів за юридичною (податковою) адресами, відсутності відомостей про наявність трудових та інших ресурсів тощо.

У зв'язку із наведеним суд зазначає, що неможливість звірки свідчить про відсутність у податкового органу відомостей, а отже і про неможливість формування податкової інформації. При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акту перевірки.

Слід також додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується та визнається в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Наведені ж ДПІ в Акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.02.2015р. №0000412202 та №0000422202.

Присудити на користь державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 6 787,88 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят сім гривень вісімдесят вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко