Рішення

від 27.09.2016 по справі 317/1616/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 317/1616/14-ц

№/п 2/317/261/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Ачкасова О.М.

при секретарі - Кузіної Л.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАХАР», третя особа: Головне управління Держземагентства у Запорізькій області, про визнання недійсним договору оренди та визнання права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАХАР», про визнання недійсним договору оренди та визнання права користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що 18.01.2008 р. між ТОВ «Дана» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. З урахуванням того, що договір було зареєстровано 25.03.2008 р., кінцевий строк його дії - 25.03.2013 р. Зазначає, що ТОВ «Дана» протягом дії договору продовжувало належним чином виконувати зобов'язання з виплати орендної плати, а ОСОБА_1 приймала орендну плату за цим договором оренди, зокрема : у 2011 році відповідачка отримала 1,5 тони зерна; у 2012 році відповідачі отримали 1,5 тони зерна; у 2013 році відповідачка отримала 2,5 тони зерна та 15 л. олії соняшникової, що відповідає розміру орендної плати, визначеної саме додатковою угодою № 2 від 09.10.2012 року. Після спливу строку дії договору оренди, тобто після 25.03.2013 р., ТОВ «Дана» продовжувало відкрито та безперешкодно використовувати вищезазначену орендовану ділянку. Крім того, саме позивач сплачував у 2013 р. податок на додану вартість від реалізації готової продукції, який був зібраний з поля № 11 в смт. Балабине до складу якого входить земельна ділянка ОСОБА_1 № 132. Згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель станом на 31.12.2012 р. до звіту про посівні площі ТОВ «Дана» під урожай 2013 року площа земельних ділянок ТОВ «Дана» не змінилась, що додатково підтверджує використання ТОВ «Дана» земельної ділянки ОСОБА_1 після 25.03.2013 р. Позивач вказує, що ТОВ «Дана» належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, ОСОБА_1 не направляла позивачу ніяких листів протягом одного місяця з моменту закінчення строку дії договору оренди про відмову у його поновленні. 09.10.2012 року ТОВ «Дана» направляло на адресу відповідачки лист, вих. № 48 від 09.10.2012 р., про продовження дії договору оренди землі із долученням трьох екземплярів додаткової угоди № 2 до нього, однак з урахуванням того, що позивач не має фіскального чеку Укрпошти про направлення вказаної поштової кореспонденції. До теперішнього часу Відповідачка не вчинила дій, направлених на укладання додаткової угоди № 2 про поновлення дії договору оренди землі. Крім того, позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 05.07.2013 р. уклала з ТОВ «Пахар» договір оренди тієї ж земельної ділянки, що знаходиться у користуванні позивача. У зв'язку з тим, що земельний пай переданий позивачу в оренду знаходиться у користуванні ТОВ «Дана», така земельна ділянка не могла бути передана ТОВ «Пахар». Договір оренди земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Пахар» є таким, що порушує вимоги ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки земельна ділянка не була передана ТОВ «Пахар», так як ця земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача, оскільки ОСОБА_1 не надсилала позивачу листів-заперечень проти поновлення строку дії договору оренди землі від 18.01.2008 р. та протягом тривалого часу отримувала від позивача орендну плату, у тому числі за 2013 рік на нових умовах. Таким чином, укладений між олійник В.І. та ТОВ «Пахар» договір оренди землі, яка є предметом договору оренди від 18.01.2008 р., підлягає визнанню недійсним, а його державна реєстрація скасуванню.

11 січня 2016 року Позивач уточнив свої позовні вимоги, просив суд визнати укладеною Додаткову угоду № 2 від 09.10.2012 року до Договору оренди землі від 18.01.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Дана», визнати за ТОВ «Дана» право користування сільськогосподарською земельною ділянкою площею 4,90 га на строк до 25.03.2018 року яка є предметом оренди Договору оренди землі від 18.01.2008 р,укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Дана» та визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 05.07.2013 року, укладений між ТОВ «Пахар» та ОСОБА_1.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовував тим, що Постановою Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року у справі № 6-531цс15, внаслідок перегляду судових рішень, ухвалених у цивільній справі за позовом ТОВ «Дана» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пахар», третя особа: Головне управління Держземагенства у Запорізькій області про визнання недійсним Договору оренди та визнання права користування земельною ділянкою, яким було відмовлено ТОВ «Дана» в задоволені вказаних позовних вимог, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, підставою для скасування рішень у даній справі стало те, що суди, зосередившись лише на доведеності факту відправлення Позивачем повідомлення рекомендованим листом, не встановили інших фактів, з якими закон поєднує поновлення договору оренди, а саме: чи належно ТОВ «Дана» виконувало свої обов'язки за договором оренди; чи повідомив орендодавця про намір реалізувати своє право на поновлення договору оренди та в який спосіб; чи було досягнуто згоди щодо орендної плати за новим договором та інших умов договору; на яких умовах укладено договір з новим орендарем, чи є вони більш сприятливими; чи продовжує ТОВ «Дана» користуватися спірною земельною ділянкою; чи повідомив орендодавець ОСОБА_1 ТОВ «Дана» про відмову в поновлені договору оренди.

Представник Відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти позову заперечувала в повному обсязі зазначивши, що 18 січня 2008 року між ТОВ «ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі б/н, яка знаходиться на території Балабінської селищної ради Запорізького району Запорізької області, загальною площею 4,8971, кадастровий номер : 2322155300:03:002:0012. Вказаний Договір був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії центру Державного земельного кадастру 25.03.2008 року за № 04082600009. Відповідно до п. 8 Договору останній було укладено строком на 5 років, тобто до 18 січня 2013 року . Крім того за умовами договору, після закінчення його строку орендар має переважне право поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зазначала, що Лист - повідомлення за вих. № 48 від 09.10.2012 року та 3 екз. проекту Додаткової угоди № 2 від 09.10.2012 року щодо поновлення дії Договору від 18.01.2008 року, як намір реалізації переважного права, на адресу ОСОБА_1 від ТОВ «Дана» не направлявся та як наслідок Відповідачкою не отримувався.

Оскільки ТОВ «Дана» не направило у строк, визначений даним Договором, а саме до 20 жовтня 2012 року повідомлення про намір продовжити дію договору, існування неприязних відносин, спричинених недосягненням згоди щодо орендної плати за договором оренди, а також існуванням спору щодо фальсифікації орендарем ТОВ «Дана» Додаткової угоди № 1, визнаної в подальшому судом недійсною, а також з урахуванням відсутності волевиявлення на продовження орендних відносин з боку ОСОБА_1, остання вважала Договір оренди землі б/н від 18.01.2008 року таким, що припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, що узгоджується з положеннями ст. 31 Закону України «Про оренду землі», та п. 37 Договору оренди якими визначено умови припинення договору оренди землі, а саме - закінчення строку, на який його було укладено.

Вищезазначені обставини були підставою для укладення Відповідачкою, як власником земельної ділянки, 05.07.2013 року Договору оренди з ТОВ «Пахар». Даний договір укладений з дотриманням вимог цивільного та земельного законодавства, з наявним волевиявленням сторін договору, з досягненням згоди щодо всіх істотних умов, визначенням меж земельної ділянки в натурі, розробкою схеми її розташування, а також підписанням між сторонами Акту приймання - передачі землі. Договір оренди зареєстрований 10.07.2013 року у відповідності до вимог ч . 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за р. № 1852715.

Таким чином, сторони даного договору належним чином виконали всі вимоги діючого законодавства і даний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку. Після чого ТОВ «Пахар» фактично користується даною земельною ділянкою та належним чином виконує зобов'язання щодо виплати орендної плати, встановленої умовами Договору від 05.07.2013 р.

Протягом строку дії Договору, з 2008 по 2012 рік ОСОБА_1 отримувала орендну плату в розмірі, визначеному умовами Договору оренди від 18.01.2008 р., тобто 1,5 т. зерна щороку. В 2013 році, ОСОБА_1, на рівні з іншими орендодавцями, отримала орендну плату у збільшеному розмірі за ініціативою Орендаря без укладання будь - яких додаткових угод.

Крім того, ОСОБА_1 самостійно сплатила земельний податок у 2013 році.

Представник ТОВ «Пахар» - ОСОБА_4 подані заперечення на позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_1, вважаючи Договір від 18.01.2008 року з попереднім орендарем таким, що припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», та п. 37 Договору оренди, з власної ініціативи, після досягнення згоди, щодо істотних умов Договору оренди землі, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, діючої на момент виникнення правовідносин) уклала Договір оренди земельної ділянки № 132 з ТОВ «Пахар» терміном на 10 років на більш вигідних умовах, а саме розмір орендної плати вдвічі перевищує розмір орендної плати, що існував за Договором з попереднім орендарем. Окрім того, сторонами було визначено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передається в оренду, розроблено схему розташування земельної ділянки, кадастровий план та підписано акт приймання - передачі об'єкта оренди.

10.07.2013 року вказаний Договір у відповідності до вимог ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за р. № 1852715.

З моменту укладання договору оренди ТОВ «Пахар» законно і безперешкодно користується земельною ділянкою. Протягом 2013 - 2016 років на орендованій ділянці проводить різноманітні сільськогосподарські роботи, зокрема, дискування, вспахування, посів, збір врожаю тощо, що підтверджує факт безперешкодного користування об'єктом оренди та належним чином виконує умови договору оренди від 05.07.2013 р. в тому числі щодо виплати орендної плати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, надав при цьому пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, заперечувала проти позову, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Пахар» - ОСОБА_4 позов не визнав в повному обсязі, заперечував проти позову, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях на позов.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник третьої особи - Головного державного земельного агентства у Запорізькій області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його представника, надав письмові пояснення, в яких навів перелік правових норм, які підлягають застосуванню.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, вважає, що позов не є обгрунтованим, тому не підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

18 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Дана» укладено договір оренди землі б/н, відповідно до якого останньому надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області, загальною площею 4,8971 га ріллі.

Згідно п. 8 зазначеного договору оренди строк оренди складає 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 9 зазначеного договору оренди орендна плата вноситься у грошовому еквіваленті на момент укладання договору - 1200 грн., у натуральному вигляді у розмірі 1500 кг зерна на рік, щорічно, але не пізніше 20-го грудня поточного року. Річна орендна плата не є меншою, ніж 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 11 договору оренди орендна плата вноситься у грошовій формі один раз на рік до 20 числа першого місяця за звітним роком місяця, натуральна - до 20 числа останнього у звітному році місяця.

Відповідно до п. 37 договору оренди дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря.

Згідно п. 43 договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір оренди зареєстрований у ЗРФ ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25.03.2008 р. за № 04082600009.

Актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 18.01.2008 р. визначено межі земельної ділянки площею 4,8971 га. 18 січня 2008 р. сторонами договору оренди складено акт прийому-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За змістом ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, це офіційне визнання і підтвердження державних фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру.

З огляду на зазначені положення, моментом вчинення правочину є момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а не момент його державної реєстрації, оскільки реєстрації договору пов'язується виключно з моментом виникнення у орендаря права користування предметом оренди, що в свою чергу не є моментом вчинення правочину між орендодавцем та орендарем.

Тобто, лише з дати державної реєстрації Договору оренди землі від 18.01.2008 року, а саме з 25.03.2008 року, у ТОВ «Дана» виникло право на користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1, тоді як датою укладення договору оренди є 18.01.2008 р., а відтак п'ятирічний строк дії договору, визначений п. 8, слід відраховувати з цієї дати.

Зазначені вище обставини визнаються сторонами та не є спірними.

Водночас позивач вважає договір оренди від 18.01.2008 р. поновленим, що не визнається відповідачами.

Системно проаналізувавши механізм поновлення дії договору оренди, визначений у самому договорі від 18.01.2008 р. та законодавстві, що діяло на час вирішення питання про поновлення договору оренди, суд приходить до наступних висновків.

Скасовуючи рішення судів апеляційної та касаційної інстанції Верховним Судом України зазначено обставини, які мають бути з'ясовані під час розгляду даної справи, а саме: чи належно ТОВ «Дана» виконувало свої обов'язки за договором оренди; чи повідомив орендодавця про намір реалізувати своє право на поновлення договору оренди та в який спосіб; чи було досягнуто згоди щодо орендної плати за новим договором та інших умов договору; на яких умовах укладено договір з новим орендарем, чи є вони більш сприятливими; чи продовжує ТОВ «Дана» користуватися спірною земельною ділянкою; чи повідомив орендодавець ОСОБА_1 ТОВ «Дана» про відмову в поновлені договору оренди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з моменту укладення Договору оренди у 2008 році по 2012 рік ТОВ «Дана» користувалося спірною земельною ділянкою та сплачувало орендну плату згідно п. 9 Договору від 18.01.2008 р. у розмірі 1,5 тони зерна, що не заперечується відповідачем ОСОБА_1 В той же час, протягом розгляду, до матеріалів справи позивачем долучені Довідки про виплату орендної плати, які за своїм змістом суперечать одна одній щодо розмірів виданої орендної плату відповідачці, що ставить під сумнів належність таких доказів. Розмір орендної плати, виданої ОСОБА_1 та отриманої нею, нарівні з іншими орендарями з якими у Позивача укладено договори оренди, у 2013 році в розмірі 2,5 тони зерна встановленим самим Позивачем з власної ініціативи, та на власний розсуд, з Орендодавцем ОСОБА_1 не узгоджений.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника позивача на той факт, що прийняття орендодавцем орендної плати у 2013 році в збільшеному розмірі за своєю правовою природою і є прийняттям умов Додаткової угоди № 2 від 09.10.2012 року, оскільки це суперечить принципам свободи договору, закріпленим, зокрема, ст. 3 Цивільного кодексу України, положенням ст. 203 Цивільного кодексу України щодо наявності волевиявлення сторони на укладення договору та жодним чином не свідчить про згоду власника земельної ділянки на поновлення орендних відносин.

Механізм поновлення дії договору оренди за своєю юридичною сутністю є способом реалізації переважного права орендаря, оскільки поновити орендні відносини не має ані правової підстави, ані сутнісної можливості жодна інша особа, крім орендаря за поточним договором.

Частинами 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент вирішення питання поновлення договору оренди) визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

У позові позивач ставить питання про визнання укладеною Додаткової угоди № 2 від 09.10.2012 року до Договору оренди від 18.01.2008 р. посилаючись, зокрема, на необхідність застосування до вказаних правовідносин вимог ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», при цьому представником позивача у судовому засіданні наголошувалось на тому, що ТОВ «Дана» розглядає підставу, визначену ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», як самостійну підставу поновлення договору оренди, яка не залежить від виконання (невиконання) інших умов, які визначені у ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Також представник позивача наголошував на тому, що звернення до суду не пов'язане з реалізацією переважного права ТОВ «Дана», оскільки реалізація переважного права врегульована ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Таке тлумачення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» суд вважає помилковим.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Зазначене вище неодноразово знаходило своє відображення у правових висновках Верховного Суду України, зокрема у постановах Верховного суду України від 25.02.2015 р., 18.03.2015 року, 15.04.2015 р., 10.06.2015 року, Висновках Верхового Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.355 ЦК України, за I півріччя 2015 року.

На виконання ст. 33 Закону України «Про оренду землі» пунктом 8 договору оренди землі сторонами договору оренди землі від 18.01.2008 р. визначено механізм поновлення договору оренди землі, шляхом попередження про реалізацію переважного права за 90 днів до закінчення дії договору.

Судом встановлено, що позивач за 90 днів до закінчення дії договору до ОСОБА_1 з приводу поновлення дії договору не звертався. Надане суду повідомлення ТОВ «Дана» № 48 від 09.10.2012 р. суд не приймає як доказ належного повідомлення ОСОБА_1 про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди, оскільки факт направлення даного повідомлення згідно реєстру рекомендованих листів за 09.10.2012 р., долученого позивачем спростовується інформацією, наданою Запорізькою дирекцію УДППЗ «Укрпошта», зі змісту якої вбачається, що 09 жовтня 2012 року з ВПЗ с. Григорівка Запорізького району Запорізької області не здійснювалась відправка будь - якої рекомендованої кореспонденції, а наданий суду реєстр не відповідає вимогам «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою КМУ від 05.10.2012 року № 270 (а.с.224, 234-235). Відбиток календарного штемпеля на долученому до позову реєстрі відправки кореспонденції не відповідає зразку календарного штемпеля, що застосовувався на поштових відділеннях України у 2012 році, оскільки був введений в дію лише згідно Наказу Міністерства інфраструктури України від 03.02.2014 року за № 71 «Про затвердження Інструкції з використання маркувальних машин».

Жодних інших доказів повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити дію договору оренди від 18.01.2008 року позивачем суду не надано, тому суд приходить до висновку, що позивач не виконав умови Договору оренди та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо порядку та умов поновлення його дії на новий строк.

Посилаючись на зазначені вище правові висновки Верховного Суду України позивач не враховує, що ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає продовження користуватися земельною ділянкою, як підставу поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, саме як відповіді на лист-повідомлення орендаря про поновлення договору оренди землі, поданий у встановлений законом чи договором строк з доданим проектом додаткової угоди. Оскільки ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає місячний строк для надання відповіді, то законодавцем у ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено певний спосіб реалізації прав сторін та одночасно спосіб захисту прав та інтересів орендаря, який дозволяє надати договору статусу поновленого у зв'язку з мовчазною згодою орендодавця, однак за умови висловлення орендарем наміру скористатись своїм переважним правом, шляхом направлення відповідного повідомлення та додаткової угоди. При цьому, суд звертає увагу, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вимагає обов'язкового укладання додаткової угоди, навіть за умови поновлення дії договору на підставі частини 6 даної статті.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено. Аналогічна норма міститься в п. 37 договору оренди від 18.01.2008 р.

У зв'язку з наведеним, враховуючи, що до закінчення договору оренди землі від 18.01.2008 р., та в подальшому після закінчення його дії, позивач не звертався до відповідачки з приводу поновлення договору, суд вважає, що ОСОБА_1 мала правові підстави вважати, що ТОВ «Дана» на власний розсуд розпорядилось своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, тобто не скористалось ним, а договір оренди припиненим 18.01.2013 р. у зв'язку з закінченням його строку дії.

Сам по собі факт продовження користування вищезазначеною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а саме з 25.03.2013 року, та відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, при вищевикладених встановлених судом обставинах, не свідчить про наявність у позивача правових підстав для цього користування.

При цьому, на підтвердження факту користування земельною ділянкою саме протягом місяця зі спливом даного строку, тобто з 18.01.2013 року по 18.02.2013 року позивачем не надано.

Більш того, довідки, акти обстеження земельної ділянки, подорожні листи тракторів, розпорядження позивача та інші докази, надані на підтвердження факту користування земельною ділянкою, не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні статей 57-60 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки містять суперечливу інформацію та не підтверджують дійсних обставин справи.

В той же час, відповідачем - ТОВ «Пахар» в обґрунтування своїх заперечень та підтвердження факту користування земельною ділянкою з моменту укладення договору від 05.07.2013 року надано суду:

- договір № 01/11 від 01.11.2013 р., укладений між ТОВ «Пахар» та ТОВ НСФ «АТМАСЕМ», акт № ОУ-00001/1 від 30.11.2013 р. на дискування у тому числі земельної ділянки № 132, належної відповідачці, площею 4,8971 га, кадастровий номер2322155300:03:002:0012 ;

- договір № 02/11 від 01.11.2013 р., укладений між ТОВ «Пахар» та ТОВ НСФ «АТМАСЕМ», акт № ОУ-00001/2 від 30.11.2013 р. на вспахування у тому числі земельної ділянки № 132, належної відповідачці, площею 4,8971 га, кадастровий номер 2322155300:03:002:0012 .

Окрім цього, протягом 2014-2015 років ТОВ «Пахар» сплачено фіксований сільськогосподарський податок, як користувача земельної ділянки, що підтверджується відповідними доказами.

Зазначені докази свідчать про те, що ТОВ «Пахар» протягом тривалого часу здійснює безперешкодне використання спірної земельної ділянки за відсутності жодних заперечень позивача.

Аналіз вищеперелічених документів, свідчить про те, що ТОВ «Дана» не користується земельною ділянкою, що належить відповідачці, з листопада 2013 року.

Під час розгляду справи спростований факт продовження користування ТОВ «Дана» спірною земельною ділянкою на час звернення до суду, а також встановлено, що з 2014 року ТОВ «Дана» не сплачує земельний податок за користування спірною земельною ділянкою та не виплачує орендну плату ОСОБА_1

Крім того, листом від 01.11.2013 р. № 31 ТОВ «Дана» з метою недопущення помилкової обробки земельних ділянок запитувало у ТОВ «Пахар» інформацію про земельні ділянки і їх власників, з ким ТОВ «Пахар» уклало договори оренди. Листом № 1-06/11 від 06.11.2013 р. ТОВ «Пахар» надало необхідну інформацію, зокрема щодо укладання договору оренди з ОСОБА_1

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що умови з новим орендарем менш сприятливі та гірші за умови Позивача, оскільки Відповідачем 2 - ТОВ «Пахар» надано належні та допустимі докази виплати орендної плати орендодавцю ОСОБА_1, яка, з огляду на матеріали справи, є більш вигідною для власника землі та виходить з реальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Належність виконання умов Договору, укладеного з ТОВ «Пахар» в тому числі в частині сплати орендної плати, підтверджені представником орендодавця, а тому позивач необґрунтовано ставить питання про визнання укладеною Додаткову угоду № 2 від 09.10.2012 року до Договору від 18.01.2008 р., як реалізацію свого переважного права на умовах, що є менш вигідними для орендодавця і не узгодженими між ОСОБА_1 та ТОВ «Дана» до теперішнього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 2 від 09.10.2012 року, яка не була направлена орендодавцю в порядку, визначеному законом та з умовами якої остання не знайома і не погоджувалась, позивач по суті, ставить питання про порушення загальних принципів свободи договору.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Отже, примус до укладання договору в судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК (постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12).

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК, є важливим чинником, без якого укладення договору оренди земельної ділянки є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Свобода договору, закріплена у ст.ст. 6, 627 ЦК України,яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушене, зокрема, в разі укладення договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Отже, з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК України; ст. 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) необхідно дійти висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст. 33 Закону України «Про оренду землі», на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо недійсності правочину від 05.07.2013 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Пахар» суд виходить з наступного.

Сторонами договору оренди земельної ділянки від 05.07.2013 р. додержано загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину згідно ст. 203 ЦК України, а відтак, з урахуванням презумпції правомірності правочину, визначеної ст. 204 ЦК України, він є дійсним.

Оскільки факт припинення дії договору оренди від 18.01.2008 р. унеможливлює для позивача застосування ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за відсутності на те волі відповідачки ОСОБА_1 враховуючи, що договір автоматично не пролонгується, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Пахар», оскільки договір від 05.07.2013 р. не порушує права ТОВ «Дана».

Позивачем не наведено жодного обґрунтування як підстави визнання правочину недійсним.

Необґрунтованими є також посилання позивача на необхідність повернення ним земельної ділянки власниці за актом прийому-передачі, відсутність якого позивач пов'язує з підтвердженням факту користування земельною ділянкою, оскільки статтею 15 Закону Укріїни «Про оренду землі» така умова передбачена лише при укладанні договору оренди та передачі об'єкта оренди орендодавцем орендарю. Оформлення таким актом зворотної передачі земельної ділянки орендарем орендодавцю законодавством, що діяло станом на 18.01.2013 року не передбачалось та не передбачений умовами договору від 18.01.2008 року.

З огляду на всі вищезазначені обставини та встановлені факти, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 6, 15, 16, 202, 203, 210, 319, 626, 638, 640, 792 ЦК України, ст.ст. 1, 15, 31, 33 Закону України «Про оренду землі», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАХАР», про визнання недійсним договору оренди та визнання права користування земельною ділянкою, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду.

Суддя: